На Одещині виробляють вино за особливими сімейними традиціями

У місті Болград Одеської області вирощують виноград та роблять з нього вино за сімейними традиціями. Під час збору допомагають усі сусіди та родичі, а процес виноробства перетворюється на справжнє свято. Про це повідомляє Суспільне, пише agronews.ua.

Валерій Абаджиєв — 67-річний пенсіонер, за фахом вчитель фізики. Він займається виноробством понад 40 років. За словами чоловіка, вино у його сім’ї виготовляли завжди, ще з часів переселення на бессарабські землі. Проте навчитися готувати смачне вино Валерію вдалося не одразу.

“Спершу я отримав близько 200 літрів вина — чистого оцту. На другий рік було майже 350-380 літрів вина. Але теж оцет чистий. Навіть скуштувати не можна було. Я чекав поки піде злива і відрами виносив цей оцет на вулицю. Це було так соромно. не передати”, — сказав винороб.

Після невдалих спроб він зробив паузу та почав цікавитись новими технологіями приготування напою. Виноробу знадобились роки, щоб навчитися поєднувати традиції з сучасними знаннями. Сьогодні вино Валерія постійно приймає участь у фестивалях і конкурсах, займає перші місця серед приватних виноробів Бессарабії.

Друг Валерія Абаджиєва Василій розповів, що під час збору винограду прийнято допомагати сусідам і родичам.

“Він з дитинства у виноробстві, його батьки також чавили, брат його теж тут неподалік має ділянку. Ми один одному допомагаємо. Сьогодні у нього плантація велика, сам не встигає, ось і покликав мене, щоб я йому допомагав”.

Сам Валерій додав, що кожного року процес виноробства перетворюється на свято:

“Я збирав друзів, людей 12-15. Ми накривав великий щедрий стіл. Це було велике свято, всім подобалось. Але, на жаль, частина друзів хворіє, частина — виїхали. І зараз я не можу збирати таку кількість людей”.

За словами чоловіка, вино і процес його виробництва врятував його від хвороби шлунку.

“Я спробував молоде вино, яке залив у нову дубову бочку, а потім побоявся вже, знав про свою проблему. У свій день народження я наливаю собі келих, випив. Знаю симптоми після цього. Дикі болі — це жах. А тут тихо. З того часу я забув, що таке хвороба. Але вино молоде, яке бродить, мене вилікувало. І я повернувся до життя”.

На думку винороба, сьогодні вина Бессарабії є і можуть бути конкурентоспроможними на Європейському ринку. За якістю вин напій знаходиться на рівні з південноафриканськими винами, пінотаж та піно-нуар. Все через грунти та клімат, у якому знаходяться виноградники.

“У нас є така традиція — багато не кажи, а налий свого вина. І тоді буде зрозуміло, що ти робиш. Я поставив перед собою задачу і мету. Краще одна склянка хорошого вина, ніж дві тонни поганого. І я гадаю, що я дійшов до цієї вершини. Я вже казав іншим людям, поганих вин немає. Як і немає поганих людей. І вина треба порівнювати. Ось від порівняння вина покращуються”, —прокоментував чоловік.

За словами Валерія, важливий факт у виноробстві — це з’ясувати скільки цукру у винограді. Багато хто в Україні не приділяє уваги саме цукровості винограду, а щоб прикрасити погане вино додає цукор та воду.

“На жаль, у нас дуже багато фальсифікату. І це неправильно. Сам акцизний податок — це копійки. І там дуже потужна кримінальна відповідальність. Ти не маєш права, ти не можеш, і таке інше. Потрібно декриміналізувати продукт. Приду, закрию вино в пляшках і поставлю в магазин. Я злочинець. Тому цього не має бути”.

Він також додав, що ще однією причиною, через яку українські вина не розвиваються на ринку, є законодавство, яке не захищає малі виноробні.

“У нас монополізація ринку йде з боку великих підприємств. У нас стала радянська система. Як би там не було. У Франції виробників вина 4 чи 6 тисяч. За кількістю жителів ми були приблизно однакові. У нас їх, можливо, 100, 150. Ну, не може бути такого, розумієте? Вино для того, щоб пригощати, говорити, дружити. Вино — для спілкування”, — резюмував винороб.