Грошова допомога сім’ям загиблих захисників: що треба знати

Урядова постанова №1090, що вийшла 24 вересня, наробила трохи галасу. Не всі, а подекуди навіть юристи, зрозуміли, про що саме йдеться – вирішили, що суттєво скорочено компенсацію у разі загибелі наших захисників на передовій. На щастя, це не так. Кабінет міністрів змінив порядок виплат у разі загибелі чи смерті військових, однак 15 мільйонів гривень для сімей героїв це не стосується.

Які є види одноразової грошової допомоги для сімей загиблих, кому призначаються і як виплачуються, з’ясовувала журналістка Коротко про. 

Кому призначають грошову допомогу і яку

Одноразова грошова допомога сім’ям військовослужбовців, чия загибель або смерть була пов’язана з несенням служби, передбачена законом про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

У квітні 2016 року Кабмін ухвалив постанову №336, якою визначив, що  одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому особа загинула чи померла під час служби в армії. Але є й виплата розміром в 15 млн – для тих, хто загинув під час виконання бойового завдання.

- За станом на 2024 рік, розмір виплат становить 2 271 000 гривень, що і закріплено в постанові від 24 вересня цього року, - каже юрист Ігор Зорін. – Ці виплати розраховані на родини усіх військових, службовців з інших мілітаризованих відомств, чия смерть чи загибель пов’язана зі службою.

Але сім’ї бійців, які загинули безпосередньо під час виконання бойових завдань, можуть обирати між цією допомогою і 15 мільйонами гривень. Закон виключає отримання двох видів допомоги.

Одноразова грошова допомога у 15 мільйонів гривень для сімей військовослужбовців, співробітників СБУ, поліцейських тощо була затверджена постановою КМУ від 28 лютого 2022 року і залишається чинною.

Обидві грошові допомоги можуть бути призначені за військових та силовиків, які зникли безвісти за особливих обставин, але тільки в тому разі, коли суд визнає зниклу людину померлою.

Хто має право

Безвідносно до розміру, одноразова грошова допомога у рівних частинах ділиться між близькими родичами загиблого. Це:

• батьки, в тому числі усиновителі,
• дружина чи чоловік, якщо вдруге не взяли шлюб,
• діти віком до 18 років – спільні чи не спільні, усиновлені, народжені в шлюбі чи поза шлюбом, зачаті до і народжені після смерті,
• особи, які перебувають на утриманні.

До останніх можуть належати повнолітні діти, які через стан здоров’я визнані непрацездатними, студенти до 23 років, брати, сестри, які є інвалідами дитинства, онуки, які втратили батьків.

- Будь хто з отримувачів може відмовитися від своєї частки, і тоді вона розподіляється між іншими, - каже Ігор Зорін. – Якщо в родині хороші стосунки, це варто зробити, щоб уникнути зайвого клопоту зі збиранням документів, бо кожен, хто має право на допомогу, мусить окремо подавати заяву. На практиці радять брати відмову навіть у повнолітніх дітей, хоча формально вони не є претендентами. Бо частка  повнолітніх може бути заморожена на випадок судового позову.

Право на допомогу мають громадяни іноземних держав, окрім громадян Росії та Білорусі або жителів цих територій. Допомога не виплачується засудженим за державну зраду та за колабораційну діяльність.

Що з громадянським шлюбом

Якщо дитина, народжена у цивільному шлюбі і заєстрована на батька, визнається суб’єктом отримання допомоги, то права неофіційної дружини закон не враховував. Розпорядником коштів дитини призначали когось із сім’ї загиблого – бабусю або дідуся.

Цивільні дружини мусили подавати до суду, щоб довести факт проживання з військовим однією сім’єю. Тільки в червні цього року Кабінет міністрів визнав право неофіційних дружин, але знову ж таки за умови, що факт цивільного шлюбу встановлено судом, і таке рішення набуло чинності.

- Мається на увазі, що позитивне рішення прийнято як в першій, так і в апеляційній інстанції або відповідач не подавав апеляцію, - конкретизує Ігор Зорін. – Хоча такі випадки мені невідомі, бо Міноборони не приймає претензії цивільних дружин і оскаржує рішення на їх користь, байдуже, йдеться по 2 мільйони з лишком чи 15 мільйонів.

Юрист також зауважує, що були проблеми з визначенням юрисдикції судів. Адміністративний суд посилав удів до цивільного суду і навпаки.

- У січні цього року Верховний суд таки визначився, що позов проти Міноборони за відмову у визнанні факту спільного проживання належить подавати до цивільних судів.

Чи може військовий за життя висловити свою посмертну волю

Так. У воєнний час це називається зробити особисте розпорядження на випадок своєї загибелі. Таке право записали в законі, який набув чинності 29 березня цього року. Одразу зазначимо, що йдеться не про заповіт.

- Заповіт, це коли людина розпоряджається власними активами, а в даному разі йдеться про розподілення державних коштів, - каже адвокат Наталія Максименко. – Є різні життєві обставини. Наприклад, до мене звернувся чоловік, який два роки тому розлучився з дружиною. Тепер він переживає, що в разі його смерті колишня протринькає гроші, які отримає «від імені та в інтересах дитини». Я пояснила, що в особистому розпорядженні він може відкласти строк виплати допомоги до досягнення дитиною певного віку. Наприклад, 15-річчя, коли наступає громадянська дієздатність. Або визначити розпорядником коштів дитини свою матір чи батька. Також військовий може визначитися, кому з кола отримувачів допомоги яка належить частка. Або вписати в коло отримувачів додаткову особу.

Однак передати всі кошти чужій людині захисник не зможе. Неповнолітнім дітям, повнолітнім з інвалідністю, непрацездатній вдові (вдівцю) та непрацездатним батькам загиблого однаково належатимуть 50% від суми, яку б вони отримали без розпорядження.

Особисте розпорядження пишеться в довільній формі з указанням всіх персональних даних і скріплюється підписом командира військової частини, керівника поліцейського відділу або управління  СБУ.  Документ зберігається в особовій справі в ТЦК та СП. Деякі юристи радять писати розпорядження у двох примірниках, один з яких по змозі завірити у нотаріуса.

Куди звертатися за допомогою

За новими правилами, які встановив Кабінет міністрів у вересневій постанові, для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів треба звертатися тільки до Міністерства у справах ветеранів. Цю процедуру називають спрощеною, бо раніше після звернення до Мінвету і отримання позитивного рішення належало подати ще й заяву до органу соціального захисту.

Віднині як приймати рішення, так і виплачувати кошти буде Мінвет. Тому в заяві одразу треба вказати банківський рахунок.

Заяву можна подавати як безпосередньо до міністерства, так і надіслати поштою, на e-mail або передати через Центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого проживання.

Порядок отримання 15 мільйонів дещо складніший. Насамперед треба звертатися до районного ТЦК та СП, де зберігається особова справа загиблого, туди ж приносити документи. Звідти вони потраплять до обласного ТЦК, де буде зроблено висновок щодо можливості чи неможливості призначення допомоги.

У разі позитивного рішення документи надходять до Міноборони на розгляд спеціальної комісії. Ухвалене рішення доводиться до Командування Сухопутних військ, потім рішення спускають в ТЦК, а той уже повідомляє про результат заявникам. 

Виплати здійснюються наступним чином: Департамент соцзабезпечення МО перераховує кошти Командуванню Сухопутних військ, командування - обласним ТЦК, а ті – заявнику.

Перша виплата складає 1/5 (3 мільйони гривень) від загальної суми, решта виплачується впродовж 40 наступних місяців.

Які потрібні документи

Спрощено перелік виглядає так:

• заява від кожного отримувача допомоги (якщо йдеться про дитину, то заява іншого з батьків або опікунів),
• витяг з наказу про виключення загиблого зі списків особового складу (видає військова частина),
• витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця,
• довідка про відсутність судимості або обмежень, передбачених кримінальним законодавством України (видається органами МВС).

До цього додаються копії:

• документа, що свідчить про причини та обставини загибелі чи смерті, зокрема, що вона не пов’язана з криміналом чи самогубством,
• свідоцтва про смерть (видає РАЦС за місцем проживання),
• свідоцтва про народження (для виплати допомоги батькам загиблого),
• свідоцтва про шлюб,
• свідоцтва про народження дитини,
• документів, що посвідчують особу,
• ідентифікаційного номера,
• постанови військово-лікарської комісії щодо причинного зв’язку смерті.

Але це дуже спрощено, бо в різних життєвих ситуацій список документів суттєво поповнюється. В одних випадках може знадобитися рішення про встановлення опікунства над дитиною, в інших – документи, що посвідчують факт перебування певної особи на утриманні військовослужбовця.

- Заяву я подавала у листопаді, всі документи зібрала у лютому, допомогу почала отримувати в червні,  - ділиться з Коротко про Яніна, вдова бойового медика. – Скільки знадобилося тих папірців – не передати. Збирала довідки про смерть батьків чоловіка, баби й діда, про шлюб його матері з другим чоловіком, бо не співпали прізвища, а все треба підтверджувати. І це у мене, як сказали в ТЦК, ще легкий був варіант, бо сама бачила файлики з написами “дружина 1”, “дружина 2”, “дружина 3”...

Яніна каже, що вирішила пройти все сама, хоча для такої роботи люди наймають юристів, які діють по довіреності.