Наступ Росії — до весни. Коли і чому слід очікувати зупинки просування ворога

Цей текст назрівав дуже довго, і нарешті прийшов його час.

Повернімося трохи у 2023 рік.

США танцюють з бубном та не голосують за пакет допомоги Україні.

У нас тим часом нема грошей на мобілізацію в потрібних обсягах + російські мразоти серйозно працюють інформаційно по нашій мобілізації та допомозі від союзників.

Що ж у цей час ще робить ворог?

Приховану мобілізацію. Через збільшення виплат при "добровільному" підписанні контракту.

Це вбиває двох зайців:

1. Темпи такого набору по факту можна порівняти з відкритою мобілізацією.
2. Не треба оголошувати другий етап загальної мобілізації.

Що відбувається далі?

А далі вони у 2 етапи нарощують кількість приховано мобілізованих ("контрактників") і формують нові полки, бригади, дивізії та навіть армії.

Офіційно збільшують чисельність о/с у військах на 180 тис. з 1 грудня. Але процес набору до цієї кількості де-факто вже не тільки завершений, а нові підрозділи з цих 180 к — вже частково беруть участь у боях на нашій території.

Угрупування мразот з боліт, яке веде бойові дії на нашій території, вже нараховує 720-730 тис. о/с разом з резервами.

Ворог може додати ще до 50-70 тис. о/с протягом наступних двох місяців у якості резерву та/або основних сил.

Тому зараз така ситуація на фронті.

Бо у той час, коли нам потрібно було дзеркально діяти у плані підготовки, у нас не було коштів та допомоги від США.

"Дорога ложка к обеду", шановні партнери.

Те, що ми почали Курську операцію — це допомогло не впасти Покровську раніше. Бо перекидання 50 тис. о/с резервів у ворога відбулося не на Покровськ, а на Курськ. І цей процес продовжується.

А тепер уявіть, які успіхи можна було б досягти на Покровському напрямку з додатковими 50 к о/с резервів у ворога.

Коли закінчиться просування ворога?

Цікаве питання, на яке нікому зараз неможливо відповісти правильно. Бо темпи та інтенсивність бойових дій мали б вже у жовтні йти на спад.

Але окупант так не вважає, і кидає все що можливо, щоб захопити якомога більше. Тому давайте раніше весни не очікувати жодного полегшення. І то, це дуже орієнтовно.

Ворог сподівається, що змусить нас напряму або через союзників до перемовин, тому зараз з такою легкістю витрачає дорогоцінні ресурси та техніки на штурм чергового села на 3 вулиці.

А якщо перемовин не буде, ми загалом вистоїмо і що ж буде робити ворог?

Відповіді на це питання немає навіть у ворога.

Логіка підказує, що у такому випадку, з плином часу та збереженням хоча б 80% західної підтримки, ми зможемо через рік-півтора перейти до стратегічної наступальної операції.

А зараз у нас стратегічна оборона, яка триває увесь рік, і була не просто очікуваною, а й озвучувалася публічно.

Що таке стратегічна оборона — думаю, не варто пояснювати. В історії є безліч різних прикладів по формату та масштабах її проведення.

Наприклад, перед подіями на Курській дузі німецьким командуванням розглядалася стратегічна оборона з відходом аж за Дніпро (тобто на глибину до 750 км), але вони натомість пішли в атаку та програли.

У нас таких масштабів, звичайно, не буде (бо там було з обох боків залучено під 3 млн о/с), але сенс можна зловити — коли ти не маєш достатніх ресурсів, щоб атакувати, то виснажуй супротивника.

І навіть якщо це виснажування займе загалом 1,5 роки (якщо не більше), то це у розрізі кінцевої мети не так вже й погано.

Головне — це збереження життя та здоровʼя наших воїнів, а не територія. Її можна повернути (і ми повернемо), а життя людини — ні.

Тому давайте будемо всю "зраду" конвертувати у донати, всю злість — у донати, і у будь-якій незрозумілій ситуації будемо донатити.

Військо потребує вас або вашої допомоги. Це єдиний вихід для кожного.

Ми маємо гарні шанси у підсумку перемогти, але без залученості кожного та кожної — це буде нереально.

Давайте зчепимо зуби та будемо ї…ашити з потрійною інтенсивністю!

Все буде Україна!

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Нью-Йорк тримається із останніх сил. Чому важливо зупинити ворога на підступах до Костянтинівки