Знову неврожай. Чи вистачить Україні хліба?

Посуха, дефіцит добрив, війна — чинники, цілком достатні, щоб увігнати економіку країни, яка залежить від експорту продовольства, у шок.

Продовольство стало основною статтею українського експорту та становить, за даними компанії Dragon Capital, 60% від усього експорту. За даними Митної служби, за шість місяців поточного року Україна експортувала металів і виробів із них на 2,1 млрд дол., мінеральних продуктів — на 1,8 млрд, а от продуктів харчування — на 12,4 млрд дол. Тож сільгосппродукція — найстратегічніша для України. Але з урожаєм не все добре — проблема й у надвисоких літніх температурах, і в посусі, і в дефіциті добрив. Чого очікувати нам у цьому сезоні від аграріїв?

Гірше, але драми немає

Керівник із розвитку агрономії та технологій науково-дослідної компанії Corteva Agriscience Сергій Резніченко, до якого ми звернулися як до експерта, визнав, що погода й дефіцит води суттєво вплинули на врожайність низки культур.

За його даними, врожайність соняшнику коливається в діапазоні від 1 до 2 тонн на гектар. Це пояснюється тим, що саме південні господарства найбільше постраждали від посухи й екстремально високих температур цього літа. На сході ситуація схожа. Але от на заході України врожайність соняшнику досягає 3−4 тонн із гектара завдяки ліпшим умовам і наявності накопиченої вологи. Тут дощі йшли частіше, що дало можливість одержати кращі результати, хоча далеко не рекордні.

Є господарства, які отримують лише 3−5 тонн кукурудзи з гектара

А яка ситуація з кукурудзою, яка є однією з основних статей українського експорту?

Масовий збір врожаю ще не почався, але скоростиглі сорти вже збирають. У Черкаській області, за словами нашого експерта, одержали врожайність 8−10 тонн на гектар. Не рекордний, але цілком прийнятний показник. Однак є господарства, що одержують лише 3−5 тонн і навіть цьому раді.

Загалом, безсумнівно, результати будуть гіршими, ніж у попередні роки, не тільки через посуху, а й через надзвичайно високі температури. Саме тривалий період спеки під час цвітіння і запилення суттєво знизив урожайність.

Ще й дефіцит добрив

Та є ще один суттєвий чинник, що впливає на врожай, — добрива. Їх не вистачає. Левову частку доводиться імпортувати.

Заощаджувати на добривах аграрії почали вже торік. І це, як зазначає наш експерт, негативно позначилося на врожайності, особливо в регіонах із хорошим зволоженням. Тоді лімітуючим чинником була не волога, а якраз нестача добрив, що стало помітним, зокрема, у Полтавській області. Тобто фермери мали всі можливості одержати хороший урожай, але нестача добрив перешкодила. Ну, а коли сухо й ґрунт гарячий, добрива не засвоюються.

Тепер про засоби захисту рослин. На полях, де вчасно використовували гербіциди, урожайність значно вища порівняно із занедбаними ділянками. Якщо поле заросло бур'янами, навіть при достатньому внесенні добрив високого врожаю не буде.

Таким чином, використання добрив і засобів захисту рослин залишається критично важливим, але загалом врожайність залежить від комплексного підходу, з урахуванням усіх чинників, включаючи вологу. А от із нею якраз проблеми.

Чи витримають ґрунти надінтенсивне землеробство і монокультуру?

Українські аграрії, передусім агрохолдинги, застосовують інтенсивні технології землеробства. Але скільки можна мучити ґрунти технологіями й монокультурою, щоб не довести їх до цілковитої деградації? Який вплив інтенсивного й надінтенсивного землеробства на стан ґрунтів і як довго їм (ґрунтам) слід відновлюватися після, наприклад, вирощування протягом семи років поспіль кукурудзи на тих самих площах?

За словами Сергія Резніченка, не всі культури однаково шкодять ґрунту. Наприклад, вирощування кукурудзи в монокультурі не таке шкідливе, як вважають. Кукурудза споживає вологу переважно з верхніх шарів ґрунту, яка надходить протягом літа, тому тривале її вирощування на одному полі не завжди призводить до критичного виснаження ґрунту. Є приклади, коли кукурудзу вирощували на одному полі понад 20 років поспіль із задовільними результатами. Але важливо забезпечувати правильне застосування добрив і засобів захисту рослин, особливо фунгіцидів, оскільки згодом тиск хвороб зростає (отут і починається «інтенсив». — В.К.).

Соняшник, на відміну від кукурудзи, є більш вимогливою культурою. Він забирає вологу не тільки з верхніх, а й із нижніх шарів ґрунту, що може призвести до його виснаження. Крім того, соняшник накопичує значну кількість інфекцій, таких як, наприклад, склеротинія, які також загрожують іншим культурам, зокрема ріпаку. Що довше вирощується соняшник на одному місці, то вищий ризик виникнення проблем. Відновлювати ґрунт після соняшнику значно складніше й довше, пояснив наш експерт.

Український агрохолдинг і європейська сімейна ферма — чи помиряться?

Ми писали про майбутні під час інтеграції з ЄС складнощі стикування українських агрохолдингів і невеликих ферм європейського типу. На думку нашого експерта, гармонізація українського сільського господарства з європейським не таке вже й складне завдання. Часто вважають, що агрохолдинги в Україні занадто великі й суттєво відрізняються від європейської моделі. Але насправді в багатьох країнах Європи, зокрема в Чехії, Угорщині, теж є агрохолдинги, які прекрасно співіснують із невеликими фермерськими господарствами. Тому говорити про кардинальну, з погляду наявності великих агрохолдингів, відмінність українського сільського господарства від європейського не зовсім правильно.

В Україні, попри враження домінування агрохолдингів, їхня частка в посівних площах не переважає. Наприклад, у кукурудзі частка агрохолдингів становить 20%, у соняшнику — близько 10%. У нас є чимало фермерських господарств, які працюють на площах від 100 до 200 гектарів і більше. Їхня роль у сільському господарстві значна.

Таким чином, різноманітність українського сільського господарства, наявність як великих агрохолдингів, так і менших фермерських господарств свідчать про наявність потенціалу для гармонізації. Головне — забезпечити підтримку й рівні умови для розвитку всіх учасників аграрного ринку.

Зелені технології? Нам виживати треба!

Багато країн Європи впевнено рухаються у бік зелених технологій обробки землі: органіка, правильна сівозміна тощо. Наскільки реальний дрейф українського агробізнесу в бік зелених технологій із мінімальним застосуванням пестицидів, гербіцидів, інсектицидів і мінеральних добрив?

«Нині для українського агробізнесу основним пріоритетом є виживання, — говорить Сергій Резніченко. — Агровиробники цікавляться всіма новаціями, але через економічні труднощі й проблеми з логістикою основну увагу зосереджують на збереженні рентабельності».

Утім, українські фермери, на відміну від компаній-важковаговиків, уже багато років орієнтуються на впровадження нових практик в агровиробництво. Зокрема на використання передових засобів захисту рослин, які ефективно діють при невеликих обсягах внесення, характеризуються вибірковою дією, швидко розкладаються і не мають тривалої післядії. Та ж Corteva бачить цю тенденцію, оцінюючи щорічне зростання попиту на передові засоби захисту й швидкість, з якою новинки стають популярними на ринку продуктами.

Також про зміну агротрендів свідчить і зростаючий попит на оброблене насіння (на нього вже нанесено засоби захисту й стимулятори росту) та препарати, що дозволяють засвоювати атмосферний азот, забезпечують рослини додатковим живленням без ризиків для навколишнього середовища.

Однак здебільшого наші виробники перебувають лише на початку «зеленого» агропереходу, і, на жаль, загальне зниження врожайності суттєво гальмує їхній прогрес.

***

Суттєво менший урожай не може не позначитися і на економіці країни загалом. Експерти Центру економічної стратегії зазначають, що в серпні прискорилася інфляція — до 7,5% порівняно з аналогічним періодом минулого (урожайного) року. Нагадаємо, що в передвоєнний 2021 рік урожай зернових і олійних культур становив 109 млн тонн. Нині через втрату значних сільськогосподарських площ, дефіцит добрив і дуже непрості погодні умови й до половини тих показників не добираємося. На продовольчу безпеку країни це не вплине, — нагодувати населення, що скорочується, вистачить і 40, і 20 млн тонн. А от експортна виручка, а відповідно, приплив валюти в країну просядуть, як і курс гривні і загальна економічна стабільність.