Світовий безлад: який світ залишає Байден своєму спадкоємцю

Зовнішньополітична спадщина президента, як правило, перевершує термін його перебування на посаді, тому варто зробити крок назад і подумати про світ, який пан Байден залишить своєму наступнику.

Це набагато небезпечніший світ, ніж той, який успадкував пан Байден, і набагато менш сприятливий для інтересів США, свободи людини та демократії. Останнє трагічно іронічно, оскільки президент зробив глобальне змагання між демократією та авторитаризмом постійною темою. Під його керівництвом авторитаризм зміцнився в усіх частинах світу — в Європі, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, на Близькому Сході, в Африці та навіть у Північній і Південній Америці.

***

- Хаотичне виведення військ пана Байдена з Афганістану було найбільш шкідливим рішенням, яке призвело до каскаду проблем. Талібан контролює країну і відновлює феодальне ісламістське правління. Цей відхід завдав більшої шкоди більшій кількості жінок, ніж будь-що інше за останні десятиліття, тоді як джихадисти відродили свій притулок терору.

- Ще більшої шкоди завдало послання, яке цей відхід зробив противникам про американську волю і відступ. Довіра до американського стримування впала. Пан Байден намагався заспокоїти Володимира Путіна, благословивши газопровід "Північний потік-2" і відмовившись озброювати Україну. Путін дійшов висновку, що може вторгнутися в Україну з обмеженими витратами, особливо після того, як Байден проговорився, що "незначне вторгнення" може не викликати такого самого опору Заходу.

Після того, як Київ став хоробро чинити опір, пан Байден посилав зброю, але занадто мало і занадто пізно на кожному етапі війни. Навіть зараз, після 31 місяця і 100 000 або більше загиблих, пан Байден не наважується дозволити Україні використовувати далекобійні ракети проти цілей всередині Росії.

- Його послужний список на Близькому Сході ще гірший. Замість того, щоб спиратися на успадковані ним Авраамські угоди, він намагався піддати остракізму Саудівську Аравію і заборонив наступальну зброю для боротьби з хуситами. Від самого початку він доглядав мулл в Ірані, щоб продовжити ядерну угоду 2015 року, яка збагачувала Іран, перш ніж її було відкликано. Він відмовився вводити нафтові санкції, навіть коли Іран поширював хаос через свої маріонеткові ополчення.

США були захоплені зненацька, коли ХАМАС за підтримки Ірану вторгся в Ізраїль і вбив 1200 невинних людей. Його раднику з національної безпеки Джейку Саллівану довелося редагувати онлайн-версію вже опублікованого нарису Foreign Affairs, у якому він хвалився, що "в регіоні стало спокійніше, ніж за останні десятиліття".

У підсумку, наш головний регіональний союзник зараз веде війну на кількох фронтах. Військова кампанія Ізраїлю в Газі ще не закінчена, а з "Хезболлою" розгортається нова і, можливо, більш кровопролитна боротьба. Хусити практично повністю перекрили західне торговельне судноплавство Червоним морем.

Тим часом Іран нестримно рухається до перетворення на ядерну державу. Адміністрація Байдена говорить про те, що це неприйнятно, але кожна її дія говорить про те, що вона вважає ядерний Іран неминучим, а спроби зупинити його — занадто ризикованими. Коли Іран стане ядерним, розрахунки безпеки у світі перевернуться з ніг на голову.

- Послужний список пана Байдена в Азійсько-Тихоокеанському регіоні дещо кращий, принаймні в дипломатичному плані. Він зміцнив альянси США проти Китаю, особливо з Австралією, Японією та Філіппінами. Угода AUKUS має велике значення, як і рух Японії до тіснішої військової інтеграції зі США.

Однак дипломатія не підкріплюється жорсткою силою. США не будують достатньо підводних човнів, щоб виконати свої зобов'язання за AUKUS і задовольнити потреби США. На американських базах не вистачає засобів ППО і ракет дальнього радіуса дії, щоб відбити китайське вторгнення на Тайвань. Тупіт ніг Держдепартаменту не зупинив переслідування китайцями філіппінських кораблів.

- На нашому континенті диктатор Венесуели передбачувано вкрав чергові вибори, оголивши наївність угоди адміністрації Байдена щодо послаблення нафтових санкцій. Мексика схиляється в авторитарний бік без протесту з боку США. Куба продовжує поширювати революцію скрізь, де тільки може. У результаті людські страждання досягають Америки у вигляді потоків мігрантів, які тепер заполонили наші міста, від Мангеттена до Спрингфілда, штат Огайо.

- Найбільш зловісною є співпраця загрозливих регіональних держав у новій антизахідній осі. Іран постачає ракети та безпілотники в Москву, яка, можливо, постачає Тегерану ядерне ноу-хау. Китай допомагає Москві, яка тепер разом із Пекіном бере участь у військово-морських маневрах. Північна Корея також озброює Москву, тоді як Китай захищає її від санкцій ООН, за які колись голосував.

Усе це та багато іншого свідчить про найгірше ослаблення світового порядку та найзначніше зниження впливу США з 1930-х років. Однак пан Байден продовжує говорити й діяти так, ніби він очолює еру поширення миру і процвітання. Він пропонує скоротити реальні витрати на оборону щороку свого президентства, що, можливо, є його найбільшим зреченням.

Впоратися з бурею, що насувається, буде складно і небезпечно. Першим завданням стане відновлення стримування, для чого буде потрібно більше жорсткої сили та політичної волі. Хто б не переміг у Білому домі, йому доведеться відмовитися від провальної політики часів Байдена, щоб у підсумку ми не вплуталися в глобальний конфлікт із катастрофічними наслідками.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело