Бойова медикиня Оксана Чорна розповіла про найстрашніші поранення на фронті

Оксана зазначила, що найбільш жахливими є черепно-мозкові травми, які залишають людей без пам'яті та почуттів. Про це на своїй сторінці в Facebook розповіла парамедикиня.

Як парамедикиня отримала поранення

Оксана поділилася своєю жахливою історією про отримання поранень під час виконання службових обов’язків на фронті. У своєму дописі вона згадала про момент, коли під Костянтинівкою сталася жахлива ситуація.

Недаремно кажуть, що свист своєї міни ти не почуєш. Ось і я не почула. Ні свисту снаряда, ні дзижчання дрону, ні навіть звуку виходу. Глухий звук розриву. І не так, щоб супер сильний,
– розповіла парамедикиня.

Оксана розповіла, як після вибуху відчула, що щось мокре потекло по її обличчю.

"Я підняла ліву руку, щоб витерти щоку. Долоню червоним пофарбувала кров. Болю не було. Взагалі. Я побігла до машини. Вона надиво була ціла. Сіла, та поїхала", – згадує медикиня.

Однією рукою жінка тримала кермо, а іншою намагалася перевірити, чи нічого не стирчить з її рани на голові. Згодом Оксана усвідомила, що кров стікає не лише з голови, а й з руки.

"Подумала, що було б непогано перебинтувати. Але на черговому роздоріжжі, я раптом забула куди їхати. Ось взагалі. Здавалося, що я тут вперше. Хоча через це село я вже разів 20 каталася", – поділилась жінка.

Повз жінку проїхав джип, але вона не наважилася просити про допомогу, оскільки в такому випадку, за її словами, їй, ймовірно, довелося б залишити свою машину, яка вже пройшла Бахмут та Авдіївку.

Оксана змогла самостійно доїхати до стабілізаційного пункту, де її зустріли побратими, які надали необхідну допомогу. Увесь її одяг був залитий кров'ю, але вона тільки просила медиків не втратити її бронежилет, оскільки її "в ньому ще жодного разу не вбили".

Які поранення є найстрашнішими на фронті

Крім своєї особистої історії про травму, парамедикиня поділилася і найстрашнішими пораненнями, з якими їй доводилося стикатися на фронті.

"Найстрашніші поранення, які я бачила на стабіку – це черепно-мозкові. Відірвані руки та ноги, кишки, акуратно складені у футболку, діри у грудях, з яких виривається зі свистом повітря. Все це можна відремонтувати. Сутність людини житиме, любитиме, мріятиме… А ось погляд в нікуди, у тих, хто втратив самого себе через черепно-мозкову травму, лякає мене до одурі", – зазначила Оксана.