Як і чому Зеленський потрапив у пастку в США

Візит президента України Володимира Зеленського до США набув неочікуваної траєкторії. Україна опинилася в центрі дипломатичного скандалу. Ба гірше — вона потрапила в пастку американських виборчих перегонів, чого варто було категорично уникати за всяку ціну.

Ще тиждень тому в ОПУ розраховували на зустріч із кандидатами в президенти США від Демократичної та Республіканської партій Камалою Гарріс і Дональдом Трампом. І були оптимістично налаштовані щодо перспектив заокеанського вояжу Зеленського та його здатності переконати американські політичні еліти в необхідності збільшити підтримку України. Однак згодом у медіа почала просочуватись інформація, що «план української перемоги» не надто вразив Захід. А далі все пішло зовсім не так, як потрібно.

22 вересня, в день, коли Зеленський прибув до США, у виданні The New Yorker вийшло його інтерв’ю. В ньому український президент висловив низку критичних зауважень на адресу Дональда Трампа та його кандидата у віцепрезиденти Джей Ді Венса.

Критика Трампа й Венса та їхніх попередніх заяв про плани завершити війну в Україні без урахування українських інтересів і покарання російського агресора по суті є правильною. Однак поява такої публікації в розпал передвиборчої кампанії у США, та ще й напередодні запланованої зустрічі з Трампом, — це помилка. Таке інтерв’ю може дозволити собі особа, яка не є представником офіційної влади. Але не глава держави, який приїхав просити про допомогу та підтримку й має на меті прокласти шляхи комунікації з різними політичними таборами. Звісно, Трампу, який і раніше не мав особливих сентиментів до українського президента, не сподобалися публічні закиди Зеленського в його некомпетентності.

23 вересня Володимир Зеленський у межах візиту до США відвідав завод у місті Скрентон, штат Пенсильванія. Це підприємство виготовляє 155-мм артилерійські боєприпаси для Збройних сил України. Разом із українським президентом на заході були присутні американські посадовці з Пенсильванії, що є цілком зрозумілим і відповідає протоколу таких зустрічей. За збігом обставин усі вони виявилися представниками Демократичної партії: це були, зокрема, губернатор штату Пенсильванія Джош Шапіро, сенатор Боб Кейсі та конгресмен Метт Картрайт — обидва обрані в цьому штаті. Республіканських політиків на заході не було. Згодом губернатор Джош Шапіро опублікував пост про візит Зеленського. В ньому американський політик-демократ згадав про українську діаспору, яка мешкає в штаті і є другою за чисельністю в Америці.

Звісно, за бажання можна розглядати цю ситуацію так, що, мовляв, Шапіро використав візит Зеленського в передвиборчій боротьбі демократів. Пенсильванія — особливий штат, який може зіграти ключову роль у визначенні переможця на виборах президента США. Він належить до «хитких» штатів і має серед них найбільшу кількість голосів виборників — 19. Трамп і Гаррріс зараз мають однакові шанси на перемогу в Пенсильванії. Долю виборів можуть вирішити кілька сотень чи тисяч голосів. Не дивно, що штат перебуває під посиленою увагою обох кандидатів у президенти. Звісно, республіканці не могли не залишити поза увагою візит Зеленського, який потрапив у пастку виборчих перегонів.

Республіканці відразу скористалися дипломатичними помилками української сторони. Дональд Трамп за останні кілька днів зробив свою риторику ще різкішою. Він заявив, що Зеленський зацікавлений у перемозі демократів. А його промова в Північній Кароліні стала одним з найжорсткіших публічних висловлювань. Деякі заяви Трампа є не чим іншим, як вигадками для нагнітання атмосфери безвиході та жаху. Також на передвиборчому мітингу політик відверто заявив: «Будь-яка угода між Росією та Україною була б кращою, ніж те, що є зараз». Трамп звинуватив Зеленського в тому, що той відмовляється укладати угоду з Москвою, просить у США мільярди доларів і «робить брудні маленькі випади» в його бік.

Ситуація й далі стрімко погіршувалася. Тиск на Україну з боку республіканців зростав. 25 вересня спікер Палати представників Конгресу США республіканець Майк Джонсон оприлюднив листа до президента Зеленського. В ньому він вимагає негайно звільнити посла України в США Оксану Маркарову, звинувачуючи її у втручанні в американські вибори. Підставою для такої вимоги є, на думку Джонсона, організований Маркаровою візит Зеленського до Пенсільванії, під час якого його супроводжували лише представники демократів. Також він повідомив, що не планує зустрічатися із Зеленським під час його візиту до Вашингтона. Раніше від такої зустрічі відмовився й сам Дональд Трамп.

Того ж дня голова Наглядового комітету Палати представників Конгресу США республіканець Джеймс Комер розпочав розслідування щодо нещодавнього візиту президента України Володимира Зеленського на завод із виробництва боєприпасів у Пенсильванії. Комер направив листи главі Пентагону Ллойду Остіну, генеральному прокурору Мерріку Гарланду та юрисконсульту Білого дому Едварду Сіскелу, звинувативши адміністрацію президента Джо Байдена та віцепрезидентки Камали Гарріс у тому, що вона сприяла потенційному втручанню в президентські вибори 2024 року.

На думку Комера, поїздку було організовано для агітації за Гарріс, яка балотується в президенти. Крім того, він заявив, що поїздку було здійснено з використанням ресурсів платників податків. Мовляв, адміністрація Байдена—Гарріс використала для рейсу Зеленського до Пенсильванії літак Військово-повітряних сил США.

Українська сторона, вочевидь, не очікувала такої бурхливої реакції й розгубилася. Вона несвідомо стала учасником подій, яких намагалася триматися осторонь. А зараз не знає, як правильно реагувати. Незаперечним є одне: в організації поїздки Зеленського до США було допущено серйозні дипломатичні прорахунки. Той, хто планував графік і програму перебування українського президента, мав би передбачити ймовірність саме такого розвитку подій. Візит до ключового «хиткого» штату в розпал виборчої кампанії — дуже ризикована справа. Такий візит обов’язково буде використаний для отримання додаткових політичних балів однією зі сторін. І спричинить невдоволення іншої. Що, зрештою, й сталося.

Справді, з формального погляду, саме посол несе відповідальність за підготовку візиту та його наповнення зустрічами. Як і за допущені дипломатичні ляпи. Але в нинішній українській дипломатії формальні шляхи вже давно не працюють. І якщо взяти цей конкретний візит і затвердження його програми, то треба насамперед говорити про відповідальність позаштатного американського радника Зеленського Ендрю Мака, на якого так покладається глава ОПУ Андрій Єрмак, профільного заступника Єрмака Ігоря Жовкви та близького до Банкової міністра закордонних справ Андрія Сибіги. Й лише потім згадувати посла Маркарову.

Але проблема нині ширша за «пенсильванський ляп». Передвиборча риторика Дональда Трампа останнім часом зазнала певних змін. Кандидат від республіканців активно осідлав тему загрози ядерної війни. Трамп вбачає в цьому певний потенціал для мобілізації виборців. Ніхто з американців, зрештою, не хоче стати свідком ядерної війни на території США. 17 вересня The Hill опублікувало спільну статтю Роберта Ф. Кеннеді-молодшого й Дональда Трампа-молодшого. Основний зміст матеріалу зводиться до такого: США мають негайно розпочати переговори з Москвою, щоб запобігти ядерній війні, яка знищить людську цивілізацію. Автори статті називають ідею дозволити Україні завдавати удари по російській території небезпечною. А також звинувачують адміністрацію Байдена—Гарріс у підштовхуванні світу до ядерного апокаліпсису.

Пропозиції, які привіз до США Зеленський, за логікою «борців із ядерним апокаліпсисом» із команди Трампа, навпаки, ведуть світ до катастрофи. А тут іще й інтерв’ю українського президента The New Yorker долило оливи у вогонь. А також його численні заяви, зокрема й із трибуни ООН, про наміри Москви вдарити по українських АЕС…

Тему «втручання в американські вибори» теж, як бачимо, розкручуватиме Трамп і його команда. І Україна в їхній риториці може постати поруч із країнами, чиє реальне втручання не викликає сумнівів, — Іраном, Китаєм, Північною Кореєю чи тією ж Росією.

Сподіватися, що шторм навколо візиту Зеленського стихне сам собою, не варто. Навпаки, ця тема розкручуватиметься протягом виборчої кампанії. Цілком імовірно, що незабаром ми станемо свідками нових викриттів республіканців про українську корупцію, таємні контакти між російською та українською сторонами чи інші скандальні процеси, які добре відомі американцям і якими так класно відволікати увагу виборців від власних загравань із Путіним. Та й Москва тут із радістю допоможе. Там теж багато про що знають…

А може, зустріч Зеленського з Трампом, можливість якої, судячи із останніх заяв обох сторін, все ж не виключається, дещо знизить напруження публічних суперечок, хоча глибинно настрій і ставлення Трампа до України нам усім уже зрозумілі. І це викликає серйозні занепокоєння.

Якщо вибори виграє Дональд Трамп, вибудовувати з ним якусь комунікацію однаково доведеться. Від цього Україні нікуди не дітися, хочеться цього чи ні. Щоб урятувати ситуацію й остаточно не зіпсувати стосунки з республіканцями, потрібно терміново вжити заходів. Але, як стверджує ряд українських дипломатів із багатим досвідом, посла Маркарову відкликати в жодному разі не варто. Очевидно, в ситуації, що склалася, їй буде важко спілкуватися з республіканцями та справлятися з величезним обсягом роботи й складністю американських політичних процесів. Тому вона, навпаки, потребує посилення, як бюджетного, так і кадрового. Потрібно, щоби посол мала змогу бути присутньою на якомога більшій кількості заходів. Також потрібно терміново найняти воістину висококласних фахівців — політтехнологів, піарників, лобістів, які б допомогли загасити цей скандал, аби він не набув загрозливих масштабів, і активніше працювати з американськими медіа, спільнотами, українською діаспорою та лідерами думок. Можна також відмовитися від послуг тих, хто не справляється з обов’язками. Наприклад, пана Ендрю Мака.

Нам потрібна грамотна стратегія щодо США та якісна фахова дипломатія. Час, коли можна було отримувати результат на харизмі лідера країни, яка веде боротьбу за існування, вже минув. Настав час для копіткої роботи, часто непублічної, але результативнішої. Проблема в тому, що поруч із Зеленським критично бракує людей, які б могли давати йому мудрі поради. А вони зараз дуже потрібні.