Від наказу до пуску 55 хвилин: чи реальна нова ядерна криза та чим може обернутися для Росії

Попри те, що ядерні погрози Путіна все ще працюють на певних західних політиків, британський професор оборонних досліджень Майкл Кларк у розмові з 24 Каналом зауважив, що ядерна криза через так звану "ескалацію", якою Путін вважає дозвіл бити по Росії, – є надуманою. Більше про це, скільки далекобійних ракет партнери можуть надати Україні та з якими проблемами зіткнеться Росія у 2025 році – читайте далі у матеріалі.

Путін забувся, що Москву теж можна стерти з лиця землі

У своєму інтерв'ю на Times Radio ви сказали, якби прем'єр-міністр Великої Британії віддав наказ – Москва була б знищена. У той час, як російський диктатор Владімір Путін продовжує погрожувати війною з НАТО, як ви вважаєте, росіяни пам'ятають, що НАТО також має власну ядерну зброю?

Якщо ви послухаєте росіян, які виступають на спонсорованому і контрольованому державою телебаченні щовечора, то зрозумієте, що вони не усвідомлюють, що НАТО має власну ядерну зброю. І я лише наголосив на тому, що Британія має незалежні сили ядерного стримування, подобається вам це чи ні. Деякі люди виступають дуже проти цього, я чітко розумію чому, але це просто технологічний факт.

Щодня та щоночі наші атомні підводні човни перебувають десь у водах Північної Атлантики, і якщо будь-який британський прем'єр-міністр віддає наказ про запуск ракет, то вони випустили б свої ракети через 55 хвилин після того, як цей наказ буде віддано. А коли ви подивитеся на кількість боєголовок, які один човен би міг запустити – це близько сорока.

У такому випадку вже неважливо, скільки російській ППО вдасться збити, їх все одно буде достатньо, щоб знищити Москву. Кожна окрема боєголовка приблизно в 6 разів більша за боєголовку, яка скидалася на Хіросіму або Нагасакі. Так що це просто прямий технологічний факт. Ось що таке ядерне стримування. Вкрай неприємно про це думати, але це світ, в якому ми живемо.

І коли ви слухаєте, як деякі росіяни та люди на кшталт Сергія Караганова (російський політолог, який закликав завдати "превентивного" ядерного удару по Європі – 24 Канал), яких я колись досить добре знав, говорять про те, що Росія має бути готова застосувати ядерну зброю проти європейських держав, тоді здається, вони забувають, що ми перебуваємо в ситуації взаємного ядерного стримування.

Чи означає це, що російська столиця і Росія вразливі до ядерної зброї НАТО?

Так, російська столиця абсолютно вразлива до британської ядерної зброї. Я маю на увазі факт у тому, що британська ядерна зброя націлюється за планом НАТО, який є частиною американського єдиного інтегрованого оперативного плану. Тому в будь-якій спільній війні британська ядерна зброя буде використовуватися відповідно до вимог НАТО.

Вона не обов'язково буде націлена на Москву, але якщо Кремль вирішить завдати ядерного удару по Британії, то британська зброя, я можу вам пообіцяти, точно дістане до Москви. Такою була доктрина з початку 1960-х років, і це те, що могло б статися. Якби йшлося про Росію та Британію в якійсь божевільній ядерній кризі, то вся наша зброя точно була б націлена на Москву.

Наскільки реальна зараз ядерна криза

З вашого погляду, чи стримають ядерні погрози Путіна західних лідерів від того, щоб дозволити Україні завдавати ударів глибоко всередині Росії за допомогою зброї західного виробництва, ударної зброї або крилатих ракет Storm Shadow?

Вони вже це роблять. Я думаю, буде справедливо сказати, що ядерні погрози Росії не справляють великого враження на Британію, і вони не справляють великого враження на наших колег у скандинавських державах, в країнах Балтії, в Естонії, Латвії, Литві. Але вони справляють певне враження на деяких наших колег в інших європейських країнах, і вони впливають на громадську думку.

Ви можете побачити ефект від цього, безумовно, в Німеччині, Італії та деяких країнах Південної Європи. Тому я вважаю сумним фактом те, що просто погрози ядерною зброєю в досить безрозсудний спосіб, який Путін та деякі інші члени його найближчого оточення роблять на регулярній основі, можуть вплинути на громадську думку в певних західних країнах серед деяких верств населення.

І таким дивним чином це показує, що ядерне стримування працює, і якщо ви погрожуєте ним досить часто, деякі люди починають спрямовувати свою політику відповідно до тих, хто цього боїться.

І, безсумнівно, з'явилась ідея дозволити Україні використовувати свою зброю, що постачається Заходом, для сильного удару по військових цілях в Росії. Однією з причин, чому деякі західні політики все ще дуже насторожено ставляться до цього, є загальний страх ескалації.

А за страхом ескалації стоїть перспектива того, що, можливо, в якийсь момент у майбутньому ми можемо бути втягнуті в ядерну кризу. Особисто я вважаю, що це дуже надумано, я не дуже переймаюся цим.

Ми завжди повинні бути обережними щодо ядерної ескалації. Це занадто серйозно, щоб говорити про це легковажно, але мені здається, що росіяни отримують дуже дешеву перемогу, безрозсудно розмовляючи та лякаючи досить багато політиків і громадськості в деяких країнах, на Заході та в Україні, і в США; створюючи це відчуття, що ми повинні підтримувати Україну, але не давати зброю, яка їй потрібна, щоб дійсно перемогти. Це мені здається дуже суперечливою і заплутаною політикою з боку багатьох західних країн.

Коли Захід нарешті дозволить бити вглиб Росії

Також в одному зі своїх інтерв'ю на Times Radio ви говорили, що ракети ATACMS або Storm Shadow можуть бути використані по Росії протягом кількох тижнів. Чи вважаєте ви, що західні союзники вже ухвалили це рішення?

Ні. Думаю, що це рішення залежатиме від того, що станеться на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Там буде президент Володимир Зеленський. Він проведе переговори з президентом Джо Байденом та американською адміністрацією і представить свій план на майбутнє, свої очікування щодо того, як Україна вестиме війну.

За лаштунками відбувається багато інтенсивної дипломатії, зокрема з боку моєї країни. Мій уряд у Великій Британії досить старанно працює у телефонному режимі, розмовляючи із союзниками по всьому альянсу НАТО. Думаю, що якщо станеться прорив у питанні використання західної далекобійної зброї по території Росії, то це буде, ймовірно, наступного тижня і про це буде оголошено найближчими днями.

Отже, коли я кажу, що, на мою думку, удари будуть дозволені для використання найближчими днями, я маю на увазі, що це може відбутися наступного тижня.

Не можу цього гарантувати, я просто припускаю, але я був би дуже розчарований, якби не було дозволу на використання далекобійної зброї проти суто військових цілей всередині Росії та військових цілей, які мають пряме відношення до російського вторгнення та війни всередині України. Причому на основі набору цілей, який може бути запропонований західним союзникам для затвердження.

Я думаю, що Україна дуже чітко дала зрозуміти щодо цілей в Росії, про які думає. Зокрема, якщо деякі з цих цілей неприпустимі, то, можливо, їх викреслять зі списку. Україна готова зробити все необхідне, щоб запевнити партнерів, що це суто військова відповідь. Думаю, це те, що президент Зеленський і його штаб, ймовірно, скажуть Сполученим Штатам під час візиту. І особисто я сподіваюся, що їм все вдасться.

Зеленський прибув до Капітолію / Getty Images

4 ракети, які треба Україні

Про що вони ведуть переговори: яка зброя буде використана, наприклад, ракети ATACMS або Storm Shadow, або про умови для цього рішення?

Так, я думаю, що є 4 ракети або системи, які особливо важливі для України. Однією з них є Storm Shadow, але це потребує схвалення США. Маю на увазі, що Британія могла б дати дозвіл Києву на використання Storm Shadow зараз, і вони можуть бути використані – технічно їх можна було б запускати. Але є ймовірність, що вони не зможуть пробити російську ППО без допомоги США у питанні націлювання.

Думаю, що там є технічна проблема. Тож найбільш ймовірно Storm Shadow, а SCALP – це французька версія Storm Shadow.

Друга – це ATACMS, які є балістичними ракетами наземного базування. Вони будуть дуже ефективними, оскільки від них дуже важко захиститися. Storm Shadow – це крилата ракета, яка рухається зі швидкістю літака, натомість ATACMS – це балістична ракета, яка рухається зі швидкістю ракети, що падає і це дуже ускладнює захист від неї. Тому ракети ATACMS дійсно важливі.

Ще одна ракета називається JASSM, яка знову ж таки є американською ракетою. Це дуже хороша ракета, і є досить великий інтерес до того, щоб дозволити використовувати ракети JASSM та постачати їх в Україну.

Четверта – це німецька ракета TAURUS, яку Берлін неодноразово відмовлявся постачати Україні. TAURUS будуть дуже добрі, вони корисніші для України, ніж Storm Shadow. Однак канцлер Німеччини заявив, що вони не будуть поставлені.

Натомість члени німецького уряду вважають, що має бути (постачання ракет – 24 Канал). Німеччина, як завжди, розколота з цього приводу. Берлін вагається щодо цього, але канцлер Шольц абсолютно виключає це в осяжному майбутньому. Подивимося, скільки триватиме це, адже він змінює свою думку щодо багатьох речей. Але поки що Німеччина сказала "ні" постачанню ракет TAURUS.

Насамперед, які б ракети чи системи не були дозволені, ключове питання – це цифри. Я маю на увазі, що постачання 10 – 30 ракет не має значення для України. Потрібно кілька сотень таких ракет для того, щоб мати можливість регулярно обстрілювати російські військові об'єкти, що стримуватиме їхню військово-повітряну міць.

Це утримає росіян далі від кордону та ускладнить роботу російських плануючих бомб і балістичних ракет. Зокрема, північнокорейських та іранських балістичних ракет, які Росія запускає по Україні, як по цивільних об'єктах, так і по військових цілях.

Німецька ракета TAURUS / Getty Images

Скільки далекобійних ракет Захід може дати Україні

Чи здатні західні союзники надати Україні сотні таких далекобійних засобів, і чи вважаєте ви, що є політична воля надати Україні таку велику кількість далекобійних засобів?

Самі європейці могли б забезпечити, скажімо, кілька сотень, а Сполучені Штати могли б надати кілька сотень або тисячу ракет. Це стосується, на жаль, усіх сфер – чи ми говоримо про артилерійські боєприпаси, боєприпаси для стрілецької зброї, літаки чи будь-що інше. Ми звертаємося по допомогу до США, коли потрібна велика кількість зброї, і європейцям знадобиться час, щоб збільшити власне виробництво та мати змогу надати більше, ніж обмежену кількість систем для України.

Улітку 2022 року такі люди як я, казали, що до весни 2023 року буде криза боєприпасів, тому що було зрозуміло, що західні арсенали досить малі. Наші виробничі потужності скоротилися за останні понад 20 років, уряди не робили замовлень на більшу кількість боєприпасів. Тож не було нічого дивного, що ми зіткнулися з кризою боєприпасів узимку 2022 – 2023 років.

Зараз перебуваємо перед зимою 2024 – 2025 років, і ситуація лише починає покращуватися, тому що замовлення, в які європейські політики вклали гроші минулого року, починають окупатися. Але навіть ці замовлення занадто малі, щоб задовольнити потреби, які, ймовірно, виникнуть у 2025 році.

Що є головною перешкодою щодо далекобійних ударів

У чому ви бачите головну перешкоду для того, щоб це рішення було прийнято саме зараз? Чи є ця перешкода в Білому домі?

Думаю, що у випадку зі Сполученими Штатами головна перешкода – у Білому домі. Я думаю, що у Джо Байдена є думки з різних поглядів. Загалом вважається, що держсекретар Ентоні Блінкен виступає за надання Україні ракет більшої дальності, а радник з національної безпеки Джейк Салліван – набагато обережніший.

Сам Байден схильний бути обережнішим, тому що він думає не лише про благо Європи та України, а й про своє місце в історії та небезпеку війни, яка може вийти з-під контролю в останні 3 – 4 місяці його президентства. Отже, на мою думку, головною перешкодою дійсно є думка Білого дому. Думки в Пентагоні, схоже, більше виступають за постачання, ніж проти.

Але в Європі справжній розкол. Британія дуже виступає за те, щоб Україна мала далекобійні системи. Франція теж досить чітко висловлюється в цьому питанні. Але інші європейські партнери – ні. Я маю на увазі, що ставлення Берліна є критичним не лише через ракети TAURUS, а й тому, що його нерішучість впливає на інші європейські країни, тому що Німеччина є дуже важливою країною в Європі.

А Британія зараз не є частиною Європейського Союзу, тому зараз ми маємо менший вплив, ніж мали раніше. Навіть у НАТО наш вплив менший, ніж міг би бути, через вихід з ЄС. Отже, у цьому сенсі ми зменшили наш власний вплив у сфері оборони та безпеки, як і в багатьох інших речах, вийшовши з Євросоюзу. Тож нерішучість Берліна має психологічний вплив на інші європейські країни, не лише всередині самої Німеччини, а й на інших партнерів.

Небезпека полягає в тому, що європейці, як завжди, очікують на лідерство з боку Сполучених Штатів. Якщо США візьмуть на себе ініціативу, Європа зрештою піде за ними. Якщо Сполучені Штати не готові взяти на себе провідну роль, європейці недостатньо об'єднані, щоб перебрати на себе лідерство від США. Це було проблемою протягом останніх понад 40 років. Цілком можливо, що буде по-іншому.

Хто б не переміг у США на президентських виборах, які відбудуться в листопаді, я думаю, що майбутнє американо-європейських відносин опісля буде зовсім іншим. Але все ж таки є таке, що європейці багато говорять – вони дуже наполегливо говорять про те, що будуть робити. Утім, насправді вони роблять це лише тоді, коли можуть вишикуватися в ряду позаду Сполучених Штатів.

Чи є сенс у тому, щоб США дозволяли Україні завдавати ударів углиб Росії лише британськими крилатими ракетами Storm Shadow, але не ракетами ATACMS?

Це дозволило б Сполученим Штатам сказати, що це європейські ракети, і те, що європейці вирішать дозволити Україні робити з ними, залежить від них. Тобто, це дає їм можливість дистанціюватися від будь-якого рішення.

Росіяни будуть удавати, що це на них ніяк не вплинуло. Так чи інакше, вони скажуть, що США повністю винні в цій політиці, дозволяючи Україні завдавати ударів по їхній країні. Це може мати певний ефект всередині Кремля, тому що показало б, що Сполучені Штати все ще дуже обережно кидають виклик Путіну і всім цим безрозсудним коментарям про війну, які Путін постійно робить.

Тому я бачу, що є певна логіка в тому, що Сполучені Штати кажуть Британії та Франції. Мовляв, постачайте Storm Shadow і SCALP, ми будемо жити з цим, і надамо вам та українцям мінімальну допомогу з наведенням, але у вас не може бути ATACMS – ви не можете мати ракету, яку ви дійсно хочете, тому що це було б начебто занадто "ескалаційно".

Я бачу, що в цьому є певна логіка, але це дуже тонка відмінність. Думаю, якщо Сполучені Штати заявлять, що вони підтримують удари на великі відстані по Росії, то вони повинні бути задоволені будь-якою зброєю НАТО, здатною на це.

Чи не здається вам, що така обережність Білого дому лише стимулюватиме необдумані дії Путіна?

Так, саме так і відбувається. Вона полягає в тому, що кожного разу, коли ми відмовляємося брати на себе відповідальність за підтримку України в цій війні, ми стимулюємо агресію та нерозсудливість Путіна.

Я говорив це від самого початку: ми всі знаємо, що будемо перетинати ці "червоні лінії", оскільки ескалація була закладена в цю кризу з лютого 2022 року. І ця криза стане ще небезпечнішою, перш ніж ми зможемо побачити її кінець. Ми просто повинні прийняти це і спробувати з цим впоратися.

Кожного разу, коли ми досягаємо якоїсь межі, постачаючи Україні реактивні системи залпового вогню, танки, чи F-16 – ми чекаємо, а потім переступаємо її (межу – 24 Канал) занадто малою кількістю і занадто пізно, щоб реально змінити ситуацію.

Якщо ми перетинатимемо ці лінії раніше, чіткіше і сміливіше, то Україна буде в набагато кращому становищі, але криза буде набагато небезпечнішою, ніж вона вже є. Однак ми повинні це прийняти. Думаю, що цю кризу не можна стримати на низькому рівні, або якщо це станеться, то Україна втратить багато територій і буде на шляху до ліквідації як незалежна країна.

Чи вважаєте ви "червоні лінії" Росії нереальними?

По суті, це так. Путін постійно говорить про "червоні лінії", а потім, коли їх перетинають, робить люті коментарі, але більше нічого. Отже, коли люди кажуть, мовляв, Путін робить це, Путін робить те, я відповідаю, що дивіться, він вже робить все можливе. Путін робить усе можливе, щоб знищити Україну, навіть коли ми говоримо: "А що ще він може зробити?" Якби він міг зробити більше, він би це зробив. Але факт у тому, що він вже робить все можливе.

"Весною 2025 року у Путіна стане більше проблем"

Водночас російська військова економіка демонструє не дуже хороші результати, і, ймовірно, не буде особливо добре працювати наступного року. Я маю на увазі, що питання в тому, що Путін поставив економіку Росії на воєнні рейки, і це триватиме, ймовірно, протягом покоління. Це означає, що російський економічний розвиток зрештою буде стримуватися тим, що він є перманентною воєнною економікою. Однак це також і погано для Європи в цілому, нам доведеться з цим жити.

Це також означає, що ця військова економіка Путіна почне працювати дійсно досить погано, думаю, навіть на полі бою приблизно з весни 2025 року. Там вже є багато проблем, і Путін буде дедалі більше залежати від постачання з-за кордону.

Весною 2025 року Путіна чекають проблеми / Getty Images

Якби Захід справді був рішучим у цьому питанні, ми могли б зробити досить багато для запобігання цим постачанням з Північної Кореї та Ірану. Ми можемо зробити набагато дорожчим для КНДР, Ірану та Китаю постачання компонентів для зброї російського виробництва. І я думаю, що в адміністрації Байдена є заклик почати займатися цим питанням, намагатися стежити за дотриманням санкцій, які порушуються по всьому світу.

Думаю, що адміністрація Байдена намагатиметься зробити досить багато з цього між сьогоднішнім днем і січнем, коли Байден, хто б не переміг на виборах, піде у відставку. На мою думку, однією з його спадщин буде те, що він провів ефективну санкційну кампанію проти Росії.

Треба продовжувати санкційні кампанії. Не можна просто оголосити санкції, а потім сидіти склавши руки й нічого не робити, тому що всі санкції можна обійти. Отже, оголосивши санкції, потрібно переслідувати тих, хто ухиляється від них; потрібно продовжувати закривати лазівки та робити обхід санкцій дорожчим для тих, хто намагається це зробити.

Саме до цього американці готуються набагато більше, так само як і Європейський Союз. Але їм, ймовірно, доведеться зробити набагато більше протягом наступних 12 місяців або близько того. І це може бути більш ефективно в найближчі 12 місяців, оскільки російська військова економіка зупиниться протягом 2025 року.

Як Лондон може реагувати на погрози Кремля за дозвіл бити по Росії

Також була цікава стаття Reuters про те, що якщо Захід дозволить Україні використовувати ракети великої дальності для ударів по Росії, то варіанти Путіна у відповідь можуть включати удари по британських військових об'єктах, військових об'єктах Британії поблизу Росії або проведення ядерного випробування. З якими наслідками може зіткнутися Росія, якщо піде на такий крок?

Якщо британські військові об'єкти стануть ціллю, ми будемо ставитися до цього так само як ми ставимося до будь-якої такої атаки – це кримінал. Я думаю, що британські військові об'єкти дійсно досить добре захищені, і ми досить добре відстежуємо злочинців, зокрема російських злочинців, які діють на нашій території.

Ми точно знаємо, що сталося під час отруєння Литвиненка у 2006 році. Ми точно знаємо, що сталося з отруєнням Скрипалів у 2018 році. Ми швидко дізналися й росіянам це не зійшло з рук у дипломатичному сенсі.

Тому, якби росіяни почали думати про удари по британських авіабазах або військово-морських базах, думаю, вони б зрозуміли, що вони нікуди не втечуть.

Не думаю, що Велика Британія реагуватиме надто гостро. Ми просто ставимося до цього як до такого ж виду злочинності, як у 2006 та 2018 роках. Ми вже схильні до цього, коли страждаємо від регулярних спроб кібератак, атак програм-вимагачів, переважна більшість з яких походить або з Росії, або від груп, які Кремль підтримує за межами Росії. І ми піддаємося певному ступеню спроб саботажу.

Тож ми напоготові до цього, і в певному сенсі, не думаю, що це буде стратегічно значущим. Робити з цим щось було б незручно і дорого. Але я досить впевнений, що британські спецслужби дійсно є однією із сильних сторін, які ми маємо. У нас є багато-багато слабких місць у Британії, але однією з наших сильних сторін є боротьба з тероризмом, розвідка і протидія диверсіям. У нас це справді досить добре виходить.

Що відбуватиметься на Курщині найближчі 2 тижні

Розглянемо також найбільшу атаку України на російський склад боєприпасів у Тверській області. Ця атака спровокувала вибух розміром із землетрус у Росії. Що ви думаєте про цю масштабну атаку?

Так, це було вражаюче. Маю на увазі, що все, що зареєстровано 2,2 за шкалою Ріхтера, є хорошим – це означає військову ефективність. У звіті вказано, що це була база для зберігання великої кількості зброї, яку Росія отримує від Північної Кореї та, можливо, Ірану. Отже, це хороший удар для України, і я думаю, що це значно скоротить постачання боєприпасів у Росію.

Безумовно, сидячи у Великій Британії, можу сказати, що криза в Газі та питання Лівану й "Хезболли" зараз є головним питанням на порядку денному. Не багато людей помітили, наскільки важливим був удар з боку України, як би Київ це не зробив. Ми можемо спекулювати про безпілотники, диверсії тощо, але Україна, безсумнівно, створила цей потужний вибух, і він отримав дуже мало висвітлення у Великій Британії, бо загальна увага була прикута до Близького Сходу.

Що ви думаєте про поточну ситуацію в Курській області? Якою ви бачите нинішню стратегію України там?

Це небезпечна стратегія. Якщо щось піде не так, то Україна може втратити й людей, й техніку в Курську, а також втратити Покровськ, і тоді це не послабить там тиск. Якщо це станеться, думаю, що і президент Володимир Зеленський, і командувач генерал Олександр Сирський перебуватимуть під неабияким тиском у Києві. Це, очевидно, небезпека для них.

Однак Курська наступальна операція все ще триває. Вона розпочалася 6 серпня та продовжується вже понад 6 тижнів. Цікаво, що українські війська не намагаються йти вперед, вони йдуть боком усередині російської території, що тримає їхні фланги досить обмеженими та короткими. Це дає їм хороший шлях відступу назад через власну сторону кордону, якщо їм це знадобиться.

Що відбувається у Курській області: дивіться на карті

Думаю, що ми побачимо сплеск української активності в Курській області протягом наступних 2 тижнів. Причина, чому я це кажу, полягає в тому, що я думаю, українці чекали на російську контратаку, яка відбулася і дійшла аж до Снагості. Вони цього не зробили – українці втрималися там. І схоже, що дедалі більше українських сил просуваються, щоб захопити "кишеню" далі на захід, а також далі на південний схід.

Отже, я думаю, що одна з причин цього, ймовірно, пов'язана з візитом президента Зеленського до Вашингтона. Думаю, відчуття того, що Україна все ще успішно бореться в Курській області буде важливим політичним показником, коли він буде у США та проведе дискусії з президентом Байденом і командою.

Утім, загальний розрахунок все одно небезпечний. Зараз Україна не втратила Покровськ, хоча Росія перебуває в межах артилерійської досяжності. Але якщо Київ втратить Покровськ і Часів Яр, який є височиною, яка домінує на підході до Краматорська і Слов'янська, то відволікання уваги Курськом може виглядати стратегічною помилкою.

Але якщо вона не втратить Покровськ, не втратить Часів Яр, а Курська операція зможе тривати до кінця жовтня – початку листопада, а отже, можливо, потім триватиме протягом зими, то я думаю, що Україна може досить багато виграти в довгостроковій перспективі від Курської операції. Але суть в тому, що це небезпечна і ризикована справа. Сподіваюся, цей риск виправдається.

Коли Путін може оголосити мобілізацію

На Путіна тиснуть, щоб він провів чергову мобілізаційну кампанію, повідомляє Wall Street Journal. Також у виданні пишуть, що Росія має великий дефіцит людських ресурсів. Наскільки шкідливою може бути ще одна мобілізаційна кампанія для Путіна?

Так, я вважаю, що він точно не хоче цього робити, тому що часткова мобілізація 2022 року насправді була дуже небезпечною для нього політично і не мала достатнього впливу на саму Україну. Якби він пішов на ще одну часткову або навіть повну мобілізацію, то опинився б у незручному становищі, бо змінив би весь свій наратив про цю війну.

Йому доведеться переконати російський народ, що це війна за виживання Росії проти Заходу, а не агресивна війна проти України, якою вона є, як ми всі знаємо, насправді. Однак я не думаю, що він на межі того, щоб це зробити. І я не думаю, що йому потрібно буде це зробити, можливо, до наступного року, тому що росіяни досить успішно купують людей – іноземних найманців, людей з інших частин Росії, які за ці величезні бонуси та зарплати готові ризикнути.

І хоча це створює величезні проблеми на передовій як із солдатами, які отримують нормальну зарплату, так і з солдатами, які отримують вдвічі та втричі більшу зарплату, це викликає обурення. Росія приводить більше солдатів, які не особливо добре навчені, це просто "гарматне м'ясо". Так що з цим є проблеми. Але я думаю, що росіяни намагатимуться обійтися решту цього року і наступний рік без мобілізації, просто купуючи більше сил з-за кордону та з інших східних частин Росії.

У 2025 році, якщо Україна буде успішною у військовому плані, я вірю та сподіваюся, що це буде навесні 2025 року, то Путін зіткнеться з необхідністю оголосити якусь мобілізацію. Але я особисто не вірю, що це ймовірно, або що тиск на Путіна не посилиться до зими, тому що я думаю, що вони відчувають, що можуть підтримувати чисельність зараз, просто заплативши за це великі гроші.