Як влаштована протидія дезінформації на заході та півночі Європи, а також на Британських островах

У червні Центр досліджень Детектора медіа розповів, як законодавчо організована протидія дезінформації у державах Балтії, Вишеградської четвірки та Балкан. У цій статті ми розповідаємо про боротьбу з дезінформацією у державах Бенілюксу, Центральної, Західної та Північної Європи. А також Республіки Ірландія та Сполученого Королівства. Усі аналізовані держави, крім Сполученого Королівства та Норвегії, є членами Європейського Союзу. Тому захист від поширення дезінформації, окрім національного законодавства, державних і недержавних ініціатив забезпечується нормами й інституціями ЄС. Зокрема, Digital Services Act, заходами координації комунікацій і протидії поширенню дезінформації через соціальні медіа. Цими діями ЄС добивається змін поведінки соціальних медіа, щонайпізніше від 2015 року.

Бенілюкс

У Люксембурзі законодавство гарантує свободу слова та преси. Там немає державних органів і законодавства, які прямо регулюють протидію дезінформації. Автори звіту 2022 року «Моніторинг плюралізму медіа» (Monitoring media pluralism) пишуть, що «в Люксембурзі відсутні чіткі правові та політичні критерії, спрямовані на боротьбу з дезінформацією». Проте протидія дезінформації у цій державі здійснюється завдяки міжнародній координації. Зокрема – завдяки платформі Ресурсного центру ОЕСР із питань дезінформації. Серед цілей діяльності цього центру — розвиток спільних ініціатив із підвищення інформаційної грамотності та захисту від неправдивої інформації. Або через розроблену за фінансової підтримки органів державної влади та Єврокомісії ініціативу Bee Secure. Вона полягає в навчанні безпечному та відповідальному користуванню цифровими технологіями. Ця платформа має як освітні компоненти, так і можливість зворотного зв’язку при виявленні неправдивої інформації. Ба більше, одним із напрямків її роботи є моніторинг використання цифрових технологій дітьми та молоддю і публікація його у щорічному звіті «Bee Secure Radar».

У 2017 році у Люксембурзі запрацювала платформа respect.lu. Вона фінансується державою та приватними донорами. Respect.lu є ініціативою місцевої неурядової організації SOS Radicalisation asbl. Серед завдань цієї організації та платформи respect.lu — запобігання та протидія насильницькому екстремізму, радикалізації у суспільстві, а також підтримка осіб, які стали їх жертвами. Ініціатива також займається розробкою програм для боротьби з дезінформацією, освітніх заходів, відеоуроків, офлайн- і онлайн-заходи.

Уряд Нідерландів бореться з дезінформацією за допомогою розробки та впровадження стратегій і освітніх заходів. Зокрема, у Нідерландах є загальнодержавна стратегія ефективної боротьби з дезінформацією (Government-wide strategy for effectively tackling disinformation). Серед її елементів є зменшення впливу дезінформації та інформування суспільства про питання національної безпеки, громадського здоров’я, соціальної та економічної стабільності. Окрім цього, Міністерство внутрішніх справ і королівських відносин Нідерландів розробило посібник із протидії дезінформації. В ньому дають визначення теоріям змови та пропонують юридичні ініціативи та практичні поради для високопосадовців, керівників та організацій щодо мінімізації їх впливу. Також у Нідерландах від 2008 року працює сайт isdatechtzo.nl. Його створення ініціювали за доручення та фінансової підтримки Міністерства внутрішніх справ і королівських відносин цієї держави. А наповнення платформи розробила мережа Netwerk Mediawijsheid. Вона є ініціативою із медіаграмотності Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів. На isdatechtzo.nl користувачі, зокрема, можуть отримати практичні поради щодо оцінки цінності інформації та розпізнання фейкових новин і почитати спростування фейків.

Уряд Нідерландів у 2021 році розробив Кодекс прозорості політичної реклами в інтернеті (Dutch Code of Conduct Transparency Online Political Advertisements), щоб запобігти поширенню оманливої інформації під час виборів. Цей кодекс є добровільним і відкритим для всіх політичних партій та онлайн-платформ. Його метою є розв’язання проблем прозорості виборів і дезінформації в цифровому просторі. Він надає конкретні вимоги щодо прозорості відправника, вартості й охоплення реклами під час виборчої кампанії. Кодекс закликає політичні партії до уникнення публікації оманливих повідомлень і відмови від іноземного фінансування для реклами.

Основою законодавства Бельгії щодо протидії поширення дезінформації є статті 11 і 19 Конституції держави. Вони визначають обмеження свободи слова для припинення поширення мови ворожнечі за ознаками статі, раси чи політичних переконань. У 2022 році Сенат Бельгії розробив 53 рекомендації, які містять критерії щодо створення онлайн-контенту, розробку процедур для запобігання дезінформації та забезпечення прозорості політичної реклами.

Західна та Центральна Європа

У державах Центральної та Західної Європи найбільша увага приділяється проблемам неправдивих новин і наклепу. А також існують механізми саморегулювання медіа, які регулюють і питання точності та правдивості подачі інформації.

Франція має довгу історію законодавства, спрямованого на захист свободи преси та боротьбу з дезінформацією. Закон про свободу преси від 1881 року встановив правові обмеження для медіа за правопорушення, зокрема наклеп і расистські заяви. У статті 23—24 йдеться, що в разі словесної або візуальної агітації в громадських місцях або через медіа особа, яка робить такі заклики, отримує штраф 45 тис. євро та позбавлення волі на один рік. Згодом цей закон розширився, зокрема визначенням неправдивих новин, встановивши за їхнє поширення (будь-якими засобами) штраф у 45 тисяч євро.

Закон про довіру до цифрової економіки містить обмеження свободи слова, якщо така інформація посягає на людську гідність, права інших людей, громадський порядок або національну безпеку.

Крім цього, Закон про маніпулювання інформацією, прийнятий у 2018 році, розширює відповідальність на онлайн-платформи та надає механізми для швидкого реагування на неправдиву інформацію під час виборчих кампаній. Для блокування неправдивої публікації  потрібно подати судовий позов не пізніше трьох місяців із початку оприлюднення, а суддя повинен розглянути справу впродовж 48 годин і прийняти рішення щодо її видалення.

Arcom є французьким державним регуляторним органом для аудіовізуальних і цифрових комунікацій, створеним у 2022 році шляхом об’єднання Вищого регуляторного органу для телебачення та радіо (Conseil supérieur de l'audiovisuel) і Вищого органу з розповсюдження творів і захисту прав в інтернеті (Haute Autorité pour la diffusion des œuvres et la protection des droits sur l'Internet). Його місія охоплює захист аудіовізуальних творів, боротьбу з піратством і розвиток легального споживання контенту. Arcom контролює засоби боротьби з дезінформацією та ненавистю в інтернеті. Він також виступає в ролі гаранта відповідності контенту нормам щодо захисту неповнолітніх, організації виборчих кампаній, реклами та представлення суспільства в його різноманітності. Arcom виконує не лише регулятивні, але й контрольні функції, застосовуючи положення різних законодавчих актів, спрямованих на забезпечення безпеки та розвитку цифрової сфери. Зокрема, орган керує «Онлайн-обсерваторією хейту», яка об’єднує дослідників та медіамейкерів у боротьбі проти мови ненависті.

У Німеччині відсутній окремий закон, присвячений боротьбі з дезінформацією, але Закон про удосконалення правозастосування в соціальних мережах установлює механізми для боротьби з незаконним контентом, включно з фейковими новинами. Він дозволяє видаляти з соціальних мереж різноманітні види неправдивої або незаконної інформації, такі як образи, зловмисні плітки, наклеп, публічне підбурювання до злочину, розпалювання ненависті та інше. Адміністратори платформ повинні видаляти такий контент упродовж 24 годин після скарги від користувачів. Закон став відповіддю на зволікання Facebook з видаленням публікацій, які порушували стандарти соцмережі. Але спричинив критику за створення ініціатив для недемократичних режимів упроваджувати цензуру. Як ідеться у звіті «Цифрова Берлінська стіна — як Німеччина (випадково) створила прототип глобальної онлайн-цензури», за першу половину 2019 року Facebook відхилив близько третини запитів на видалення публікацій.

Крім того, у Кримінальному кодексі Німеччини є стаття, яка передбачає до двох років тюрми або штраф за розпалювання ненависті. Застосувати її можуть до тих, хто поширює дезінформацію, антисемітські висловлювання тощо.

Положення австрійського Закону про медіа визначають не лише обов’язки журналістів і захист свободи медіа, але й регулюють випадки, в яких за наклеп і висміювання можуть оштрафувати. Саморегулювання грає значну роль в Австрії, де більшість якісних медіа та журналістських асоціацій дотримуються етичного кодексу, встановленого Австрійською радою з питань преси. Точність і перевірка фактів є ключовими вимогами кодексу, а непідтверджені звинувачення не повинні публікувати без спроби вислухати опонента. Саме тому ініціатива саморегулювання приймає та розглядає скарги на опублікований контент, перевіряє його на відповідність кодексу й ухвалює рішення, які можуть містити виправлення неправдивої інформації. Ці рішення є публічно доступними, але не мають судової сили або наслідків для видавців чи журналістів.

В Іспанії у листопаді 2022 року був ухвалений перший вирок за поширення дезінформації та розпалювання ворожнечі. Користувач твіттеру опублікував відео, в якому показав напад і звинуватив у його скоєнні неповнолітнього іноземця. Суд виніс покарання у цій справі у вигляді 15 місяців ув’язнення та штрафу у розмірі 1620 євро.

У вересні 2022 році у рамках ініціативи державно-приватної співпраці, започаткованої Департаментом національної безпеки Іспанії  (DSN), вийшла книга «Боротьба з дезінформаційними кампаніями у сфері національної безпеки: пропозиції громадянського суспільства». Мета книги полягає у зібранні думок експертів громадянського суспільства та представників державної адміністрації для спільної роботи над виявленням викликів, що створюють кампанії з дезінформації у галузі національної безпеки. У підсумках до книги зокрема йдеться, що дезінформація, пов’язана з російською агресією в Україні, «засвідчила ще більшу потребу для демократичного суспільства різних держав виробити механізми для відповіді на дезінформаційні кампанії, захистити демократичні цінності та процеси й національні безпекові інтереси».

Парламент Португалії 11 серпня 2022 року проголосував за рамковий Закон № 15/2022, який «спрощує режим захисту від дезінформації та забезпечує його узгодження з Європейським планом дій проти дезінформації». Також він спрямований на захист суспільства від фізичних або юридичних осіб, які виробляють, відтворюють або поширюють повідомлення, що вважаються дезінформацією.

Північна Європа

Швеція, Норвегія, Фінляндія та Данія мають розвинену систему протидії дезінформації. Вони вирізняються високим рівнем свободи слова та прозорості, що дозволяє журналістам працювати незалежно та професійно. Крім того, жителі цих держав, за інформацією Euronews Next, мають високий рівень освіти та за показниками Media Literacy Index 2023 — інформаційної грамотності. Державна політика цих держав також спрямована на підтримку та розвиток ініціатив в боротьбі з дезінформації.

Серед ключових нормативно-правових актів, якими регулюється протидія поширенню дезінформації у Фінляндії, є Закон про використання свободи слова в масовій комунікації. Стаття 18 закону передбачає видалення неправдивої інформації з медіа та вебсайтів за рішенням суду.

У Швеції свобода слова є однією з основних цінностей, захищених Конституцією. Вона надає громадянам широкі права на висловлення своїх поглядів. Межі свободи та санкції за поширення неправдивої інформації врегульовує Кримінальний кодекс Швеції. Також у Швеції діють закони проти наклепу, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, агітації та підбурювання до заколоту. Їх можуть застосувати й у випадках, коли інформація спричиняє ворожість між групами або підштовхує до насильства.

Також у Швеції від січня 2022 року працює Агентство психологічного захисту (Psychological Defence Agency). Серед його повноважень — виявлення та боротьба з неправдивою інформацією, але його робота не стосується медіа. Необхідно зазначити, що агентству заборонено стежити за громадянами Швеції. Таким чином, агентство фокусується на іноземних громадянах і підприємствах.

Республіка Ірландія та Сполучене Королівство

В Ірландії у лютому 2023 року при Департаменті туризму, культури, мистецтв, гельської мови, спорту та медіа була створена робоча група для розробки Національної стратегії протидії дезінформації. Головні цілі цієї стратегії: координація зусиль з протидії організованим кампаніям маніпулювання користувачами інтернету, забезпечення прозорості політик модерації контенту, підтримка інновацій у перевірці фактів і дослідженнях дезінформації, а також сприяння ініціативам медіаграмотності. Того ж року, у грудні, був ухвалений Закон про безпеку в інтернеті та регулювання медіа. Згідно з ним, запрацювала Комісія з медіа. Серед її повноважень є співпраця з медіаплатформами для поліпшення модерації контенту та видалення дезінформації.

Закон про виборчу реформу, ухвалений у 2022 році, містить положення, спрямовані на боротьбу з дезінформацією в інтернеті під час виборів і референдумів. Частина 5 закону зобов’язує власників медіаплатформ сприяти Виборчій комісії Республіки Ірландія розкривати інформацію про дезінформацію, маніпулятивну та неавтентичну поведінку за зверненням Комісії. Медіа й інтернет-платформи також зобов’язані встановити механізм сповіщення, який дозволить повідомляти про наявність дезінформації, неправдивої інформації або маніпулятивної та неавтентичної поведінки на їхній платформі.

В уряді Великої Британії працює Відділ із протидії дезінформації (CDU). Він був створений у 2020 році через пандемію COVID-19. Цей відділ аналізує загальнодоступну інформацію та спростовує дезінформаційні повідомлення. Зараз у роботі ця інституція послуговується Актом з онлайн-безпеки, прийнятим у 2023 році. Акт зобов’язує онлайн-платформи вживати заходів протидії поширенню незаконного або «законного, але шкідливого» контенту. Платформи, які не виконують цей обов’язок, можуть бути оштрафовані на суму до 18 мільйонів фунтів стерлінгів або 10% від їхнього річного обороту, залежно від того, яка з цих сум є більшою. Акт з онлайн-безпеки також уповноважує національний медіарегулятор Ofcom блокувати доступ до певних вебсайтів.