Квадробери: чи небезпечно це і чому нова субкультура у всіх на слуху

Нова субкультура під назвою "квадробіка" захопила розуми і тіла підлітків. Останнім часом її широко обговорюють у соцмережах, намагаючись зрозуміти добре це чи погано і як реагувати на нове захоплення дітей, які ходять навкарачки, імітують поведінку тварин і ховають обличчя за масками котів, лисиць та іншої живності. Фокус розповідає, що відомо про це явище.

Що таке квадробіка?

Квадробіка (від лат. quattuor — "чотири" та англ. aerobics — "аеробіка"), згідно з сайтом Quadrobics.com, — екстремальний вид спорту, що полягає в пересуванні людини на чотирьох кінцівках, що імітує ходьбу, біг, стрибки та інші рухи тварин. Найчастіше квадробери, а саме так називають себе представники цієї субкультури, повторюють рухи коней, єнотів, лисиць, кішок і собак. Свій образ вони, як правило, доповнюють масками тварин, яких копіюють, хвостами та рукавичками-лапками.

Квадробіка, яка за рівнем травмонебезпеки близька до паркуру, набула поширення серед таких субкультур, як фуррі, теріантропи (тері), косплеєри і шанувальники аніме.

Звідки взялася квадробіка?

Основоположником квадробіки називають японського спринтера Кенічі Іто, світового рекордсмена 2008 року, який подолав дистанцію в 100 метрів на чотирьох кінцівках за 18,58 секунди. У 2012 році він побив рекорд, пробігши ту саму дистанцію за 17,47 секунди. У 2015-му він утретє встановив світовий рекорд, пробігши стометрівку за 15,71 секунди.

Ще в дитинстві Кенічі, якого однолітки дражнили "мавпою" через його зовнішність, вирішив перетворити це на свою перевагу і почав повторювати рухи приматів. Іто придумав спосіб пересування на чотирьох кінцівках, через що стикався з нерозумінням оточуючих, а одного разу його навіть затримала поліція в Токіо, сприйнявши хлопця, що бігає на чотирьох кінцівках, за психічно нездорову людину. У підсумку він провів в ізоляторі кілька днів, проте не відмовився від свого захоплення.

Рекорди Іто пробудили в інших японців бажання побити їх, проте з часом це захоплення поширилося далеко за межі країни.

Новим поштовхом до відродження інтересу до квадробіку став розвиток соціальних мереж. Зараз TikTok YouTube заполонили ролики з квадроберами, які віддаються своєму захопленню як на самоті, так і збираються в "зграї". Подібні відео набирають мільйони переглядів.

У чому різниця між квадроберами, тері та фуррі?

Попри зовнішню схожість, ці субкультури мають певні відмінності.

Квадробери — це більше про спорт і активний відпочинок. Вони не наділяють тварин людськими якостями, а просто імітують їхні рухи та звички. На відміну від теріантропів і фуррі, які можуть сприймати свою "тваринну" сутність як постійну частину ідентичності, квадробери зазвичай розглядають своє захоплення як тимчасову активність.

Фуррі

Фуррі (англ. furry "пухнастий, вкритий хутром") — це той, хто цікавиться антропоморфними тваринами, тобто тваринами, яким було надано людські характеристики, наприклад, здатність говорити або ходити на задніх лапах. Цей рух зародився в Америці наприкінці 70-х років XX століття.

Це явище охоплює широкий спектр: від людей, які просто є шанувальниками телешоу і відеоігор за участю антропоморфних тварин (наприклад, їжак Сонік або покемони), до людей, що розвивають у собі дуже специфічний фуррі-персонаж ("фурсона"), з яким вони себе ідентифікують.

"Фурсона" (альтернативна персона) використовується представниками спільноти, щоб презентувати себе світу. Вони часто малюють цифрові зображення, продумуючи риси особистості, фізичні характеристики і передбачуваний вік, і ставлять їх як аватари на DeviantArt і YouTube.

З іншими "фурсонами" спільноти кожен такий персонаж взаємодіє за допомогою рольових ігор і мистецтва.

Деякі учасники навіть роблять яскраві костюми своїх персонажів (звані "фурсьютами") і зазвичай носять їх на публічних заходах. Існують всесвітні конвенції та зустрічі, де збираються учасники спільноти.

У популярній пресі зазвичай плутають фуррі-костюми і фуррі-спільноту, але дослідження Міжнародного антропоморфного дослідницького проєкту, що вивчає фуррі-бенд, показує, що фуррі-костюмери становлять меншість у цій спільноті.

Опитування 2007 року показало, що тільки 26,4% респондентів на фуррі-конвенті повідомили, що у них є хутряний костюм, а 30% сказали, що носять його. Опитування 2014 року показало, що хвости є найпоширенішим компонентом хутряного костюма: 48,1% респондентів на Furry Fiesta 2014 зізналися, що у них є хвіст. Тільки 13% сказали, що у них є повний костюм, тоді як 34,3% носять будь-який одяг або аксесуари, пов'язані з їх пухнастою персоною або "фурсоною"...

Тері

Теріантроп (тері, теріан) — це той, хто ідентифікує себе з певною твариною. Духовно, психологічно та емоційно вони співвідносяться із сутністю та поведінкою цієї тварини, навіть якщо в них немає відповідної фізіології. Вони заявляють про духовний зв'язок із тваринами, прагнуть єдності з природою, можуть використовувати тотеми і духовні практики. При цьому носити хутряний костюм або нявкати на перехожих у парку зовсім необов'язково. Вони впевнені в наявності в себе "звіриної душі", яку необхідно досліджувати й іноді випускати на волю — вирушати до лісу чи інших "місць сили".

Термін "теріан" походить від зоологічного слова Theria, яке відноситься до великої групи ссавців, включно з сумчастими, як-от коали і вомбати, і плацентарними (слони і кити).

Що кажуть психологи?

Захоплення дітей квадробікою не може не хвилювати батьків. Якщо одні ставляться до такого філософськи або навіть підтримують, то інші переживають за психіку своїх нащадків.

За словами Катерини Гольцберг, дитячого та сімейного психолога, президента Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів, у квадробіку немає нічого поганого. Ця субкультура виникла, оскільки на неї є запит. Її плюс у тому, що діти відірвані від гаджетів, практикують фізичну активність і багато часу проводять на вулиці. Головне для батьків, які підтримують дітей у цьому захопленні, — встановити чіткі правила безпеки та навчити дитину розмежовувати гру і реальне життя, використовуючи прийом "стоп гра".

Вона нагадала, що квадробіка чимось на кшталт паркуру, але чомусь паркур батьків турбує менше, хоча він більш травмонебезпечний.

Психолог Павло Сиротюк зазначає, що квадробіка може бути формою подолання психологічних бар'єрів.

"Рішення рухатися у спосіб, який суспільство може вважати дивним або недоречним, вимагає певної сміливості та впевненості в собі. Це може стати потужним інструментом особистісного зростання та розвитку самоприйняття", — пише він.

Фахівець також вказує на той момент, що квадробіка може мати терапевтичний потенціал. Так, імітація рухів тварин може допомогти в роботі з психологічними травмами і стресом, даючи змогу людині тимчасово "вийти" зі своєї людської ідентичності та пов'язаних із нею проблем.

Психологиня та письменниця Олена Шторм вважає, що батькам, які дізналися, що їхня дитина — квадробер, не варто одразу панікувати. Потрібно видихнути і дослідити ситуацію саме у вашому конкретному випадку. Вона каже, що для неї здорова межа в захопленні підлітка квадробікою виражається у двох аспектах.

"Дитина добре розуміє, що це гра і хобі, а не спосіб реальної ідентифікації себе. Тож поки це не доходить до розмов про "відчуття фантомного хвоста" або "ототожнення з тваринною сутністю", глобальної проблеми немає", — сказала вона в коментарі ВСН.

Якщо ж батьки стикаються вже з такими проявами дитини, тоді є сенс звернутися до психотерапевта і шукати причину, яка мотивувала їхню дитину так втекти від реальності. У цьому випадку квадробінг — просто інструмент, а причина значно глибша: проблеми в сім'ї, у стосунках з оточуючими, невміння знайти себе за межами трендів.

Другий аспект — дитина усвідомлює, де є межі дозволеного.

"У попередньому пункті ми говорили про гру. Так от, гра завжди має свої правила. І ці правила не вступають у конфлікт із соціальними нормами. Якщо ж ви бачите, що дитина поводиться провокативно, кусається, нападає на інших, це теж привід звернутися до психолога або психотерапевта", — підкреслює Шторм.

Радник-уповноважений президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук вважає, що для багатьох дітей квадробінг — можливість зняти стрес.

"Вони об'єднуються у спільноти, підтримують одне одного, організовують флешмоби і просто по-дитячому бешкетують... Якщо фізична активність і реальне спілкування допомагають їм відчувати радість від руху і бути частиною команди — то хіба це не те, чого ми хочемо для своїх дітей?" — написала вона у Facebook. При цьому Герасимчук радить все ж пам'ятати про баланс.

Реакція соцмереж

Новий тренд не залишився поза увагою соціальних мереж. Користувачі активно обговорюють захоплення підлітків і ставляться до нього дуже по-різному. Якщо одні засуджують квадроберів, вважаючи їхні захоплення примхою, то інші, навпаки, впевнені, що в такий спосіб підлітки проявляють себе і "перезавантажуються".

Не обійшлося і без мемів.

Раніше Фокус писав, що торговий центр встановив таблички, що забороняють вхід людям у костюмах гнома.