Перезапуск Ukrlife.tv, фабрика фейків «НАС. Інфо» та виклики для медіа 2025

Субота, 28 вересня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Як технології впливатимуть на медіа в наступному році, що буде зі звичками авдиторії, як розвиватиметься медійне законодавство в Україні та як синхронізувати його з європейським — саме про це була розмова на National Media Talk 2024 під час дискусії «Виклики для медіа 2025». Юлія Лавришин пише, що медіа зараз змінюються швидко, бо змінюються та прогресують технології, за якими треба встигати. При цьому ні Україна, ні Європа не мають відповідей на всі питання та виклики, які перед нами ставить цей технологічний процес. Подумати вже зараз і поговорити на цю тему зібрались народні депутати і члени Комітету ВР з питань гуманітарної та інформполітики, представники уряду, медіаюристи та медійники. Про ШІ, модерацію та регуляцію платформ, втому від новин і що з цим робити — читайте тут. Інші матеріали про дискусії цьогорічного NMT — тут, тут і тут. Промову Надзвичайного і Повноважного посла України Вадима Пристайка в рамках NMT читайте тут, а блог заступниці шефредакторки «Детектора медіа» Галини Петренко про «політичну» частину NMT — тут. Про дискусію «Простір медіасвободи в умовах розширення впливу держави» читайте тут. 

Теорія змови, відома як теорія мертвого інтернету, стверджує, що більшість інформації в Мережі створюється, публікується, поширюється та коментується ботами. Дивлячись на публікації ютуб-каналу «НАС. Інфо», в це легко повірити, адже він повністю зроблений моделями штучного інтелекту. Його тексти написані ШІ й озвучені ШІ. Ймовірно, так само модель вигадує заголовки та генерує обкладинки. Як з’ясувалося, «НАС. Інфо» поширює навіть не дезінформацію, а крайні форми брехні, сподіваючись, що на відео натиснуть. Наприклад, «Син Залужного вбив його» (в генерала дві доньки). Олександр Морський та Ірина Семенюта спробували розібратися, що це за канал, кому належить і як працює.

В іншому матеріалі спецпроєкту «Детектор маніпуляцій» Ірина Семенюта аналізувала діяльність  онлайн-медіа Ukrlife.tv — воно ж «Українське інтернет телебачення» (без дефіса). Маариф Алієв, який є власником каналу Ukrlife.tv, на початку липня 2024 року повідомив про перезавантаження його роботи. Він позиціює його як «опозиційне медіа», що «сприяє зміцненню демократії». Натомість серед гостей каналу є чимало сумнівних експертів, таких як Дмитро Співак, Руслан Бортник, Гарі Табах, колишній ведучий NewsOne Віталій Дикий, підозрюваний у виправдовуванні російської агресії Дмитро Корнійчук та інші, кого «Детектор медіа» неодноразово згадував у текстах про канали Макса Назарова та Василя Апасова, «Вишка», Politeka, «Новини.Live» тощо. Трохи раніше (наприкінці 2023 року) постійна ведуча Ukrlife.tv Людмила Немиря повідомила, що втратила доступ до ютуб-каналу (що мав 782 тисячі підписників) онлайн-медіа і тому запустила власний — «Ukrlife.tv з Людмилою Немирею», використовуючи не тільки ту ж назву, а й логотип. Моя колега розібралась і розповідає, що відомо про Маарифа Алієва та які наративи поширює цей канал після перезапуску.

І залишу одразу посилання на ще один текст Ірини Семенюти:  «Саморегуляція медіа — цензура чи захист від впливу держави». Чи можливо діяти на користь суспільному інтересу, не порушуючи журналістських стандартів? Де закінчується саморегуляція та починається самоцензура? Які принципи допоможуть розслідувачам залишатися незалежними? Чи впливає саморегулювання на результат журналістських розслідувань? Досвід українських та іноземних медіа, учасників 16-ї Української конференції журналістів-розслідувачів, послухала моя колега.

Іще одна важлива розмова відбулась у ведучих подкасту «Медіуми» з Лізою Кузьменко, головою ГО «Жінки в медіа», членкинею Комісії з журналістської етики. З гостею Вадим Міський та Наталія Соколенко поговорили про те, що відбувається з гендерною рівністю в українських медіа, як російська пропаганда використовує сексизм і мізогінію для підриву професійної діяльності журналісток, чи стали ми ближчими до гендерного паритету і чи готові українські політики та медіа змінювати свою риторику щодо жінок: «“Берегині”, “журнашлюхи” та “дорогенькі”: як справи з сексизмом у медіа та до чого тут російська пропаганда». У випуску — про кроки, які зробила Україна за останні роки для подолання гендерної дискримінації та яких ще змін потребує українське суспільство.

По правді, і самим журналістам є над чим іще працювати. Лєна Чиченіна на сторінках «Антоніни» опублікувала новий текст про те, як журналісти постійно вигадують неіснуючий хейт, і ділиться, чому до добра це нікого не доведе.

«Провальне турне», в якому «український диктатор» не зміг «продати спонсорам» ідею проведення другого Саміту миру та свій мирний план — Костянтин Задирака та Андрій Пилипенко проаналізували, як російський агітпроп та анонімні телеграм-канали відреагували на візит Зеленського до США. Представники російської влади та державних медіа писали, що він «не мав значного успіху» та свідчить радше про «вичерпання» підтримки України на міжнародній арені. Український президент нібито з «простягнутою рукою» вчергове приїхав до США, які не зможуть допомогти Україні перемогти, а військова підтримка Заходу «лише затягує конфлікт». Чого намагається досягти ворожа пропаганда і як це може зашкодити іміджу та міжнародній підтримці України у війні проти Росії — розбирались мої колеги: «Показуха на фоні глобальних проблем»: як російський агітпроп зображує візит Зеленського в США».

А от Віталій Михайлів проаналізував, як Росія маніпулює історією, коли говорить про Львів, і з якою метою протиставляє захід сходу України. «Детектор медіа» вже писав про те, як пропаганда використовує події в Одесі 1—2 травня 2014 року для активізації проросійських настроїв і виправдовує обстріли міста наявністю російських культурно-історичних пам’яток, у тексті «Одеса — “русский город”? Як Росія захоплює символічний простір українських міст». Також колеги розповідали про десакралізацію агітпропом образу Маріуполя як міста спротиву та про виправдовування ним загибелі місцевих жителів у матеріалі «Головна вітрина окупації: Як Росія будує потьомкінський Маріуполь на кістках». Тепер розібралися  з риторикою російської пропагандистської машини стосовно Львова.

Лєна Чиченіна пропонує нам насолодитися (цінуємо ваше почуття іронії) новим тизером комедійного треш-горору «Морена». І зізнається, що Антоніні тепер страшенно цікаво, скільки ця стрічка збере у прокаті. Він стартує 5 грудня, прокатують «Film.ua Дистрибуція». Докладніше про фільм Лєна писала кілька місяців тому. Тоді редакторка «Антоніни» подивилася це кіно на фестивалі «Миколайчук Open»: «Там була фестивальна прем'єра “Морени”, і публіка була просто в скаженому захваті. Усе тому, що ця робота — яскравий зразок улюбленого багатьма жанру “так погано, що аж добре”. І, повірте, його не так легко створити». Глядачі повинні точно зрозуміти, що це за фільм та з яким настроєм на нього йти.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Не залишаю вас на вікенд і без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.