Нова ядерна доктрина Путіна: загрози для України та світової безпеки

Про зміну доктрини 25 вересня оголосив Володимир Путін. Москва суттєво розширює список підстав для застосування ядерної зброї. Експерти вказують, що це реакція на дискусію про можливий дозвіл Україні застосовувати західні ракети для ударів углиб Росії.

Під час засідання Постійної наради російської Ради безпеки з приводу ядерного стримування Путін запропонував внести зміни до документа, який називається “Основи державної політики в галузі ядерного стримування”. Цей документ став публічним лише чотири роки тому, коли ухвалили його нинішню редакцію.

“Сучасна військово-політична ситуація динамічно змінюється, і ми зобов’язані це враховувати. У тому числі виникнення нових джерел військових загроз та ризиків для Росії та наших союзників”, – заявив Путін.

До доктрини, за словами російського президента, внесуть два нові ключові положення:

• В оновленій редакції документа агресію проти Росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави пропонується розглядати як їхній спільний напад на Російську Федерацію;
• Застосування ядерної зброї розглядатиметься вже при отриманні “достовірної інформації про масований старт засобів повітряно-космічного нападу та перетину ними нашого (російського. – Ред.) державного кордону”, включаючи “літаки стратегічної та тактичної авіації, крилаті ракети, безпілотники, гіперзвукові та інші літальні апарати”.

Конфронтація з Заходомзпхідна підтримка

Публікацію “Основ державної політики в галузі ядерного стримування” у 2020 році сприйняли як жест, спрямований на розрядку, оскільки цей документ робив політику зі стратегічного ядерного стримування більш прозорою та зрозумілою.

Через чотири роки ситуація у сфері стримування радикально змінилася. Росія розпочала велику війну з Україною, а Захід почав надавати Україні підтримку.

Крім того, у лютому 2023 року Росія призупинила свою участь у договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО-ІІІ). Ця угода зі США залишалася останнім документом, що обмежує ядерні арсенали двох країн. Це одна з небагатьох сфер, де Москва та Вашингтон продовжували співпрацю.

Зміна ядерної доктрини з урахуванням виходу Москви зі СНО і великої кровопролитної війни, в причетності до якої російська влада постійно звинувачує Захід, виглядає досить страшним кроком.

Тим часом експерти, до яких ВВС звернулася з проханням прокоментувати оголошені Володимиром Путіним поправки до доктрини, не вважають, що цей документ принципово змінився.

За їхніми словами, ядерна доктрина — документ, який не зобов’язує керівництво країни автоматично використовувати ядерну зброю в певних ситуаціях, описаних у ній. Вона лише дає змогу розглянути такий варіант з урахуванням багатьох факторів у міжнародній атмосфері.

Чи змінилась насправді ядерна доктрина

Як розповів ВВС Максим Старчак із Центру міжнародної та оборонної політики Університету Квінс, нові положення ядерної доктрини уточнюють умови використання ядерної зброї, але причини її застосування не змінюються.

“Це загроза існуванню державі та загроза ядерній зброї. Якщо раніше умовою застосування ядерної зброї була атака балістичних ракет, то наразі це розширилося до всіх засобів повітряно-космічного нападу”, – сказав він.

Він сумнівається, що радикально змінюється суть.

“Але фактично це вже розглядалося як загроза, здатна негативно вплинути на стратегічні сили стримування, і за поточної доктрини”, — додав експерт.

У доктрині, що діє, дійсно є положення про агресію проти Росії із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування держави, а також про вплив на об’єкти, виведення з ладу яких призведе до зриву дій російських ядерних сил у відповідь.

Іншими словами, положення доктрини, що діє, були настільки загальними, що вони перекривали один одного, дозволяючи застосовувати до деяких ситуацій різні положення одночасно.

“Білорусь офіційно отримала ядерну парасольку за будь-якого нападу на неї — це вже фіксувалося іншими словами у військовій доктрині Союзної держави. Те, що участь в агресії неядерної держави за участю ядерної може призвести до ядерного удару у відповідь, вже фіксувалося в Будапештському меморандумі, підписаному Росією 1994 року”, — зауважує Максим Старчак.

Чи треба ще більше турбуватись Україні

Водночас керівник проєкту “Ядерне озброєння Росії” Павло Подвиг вважає, що доктрина, що діє, накладала такі обмеження на застосування ядерної зброї, що їх захотіли послабити.

“Умови застосування ядерної зброї – агресія проти Росії із застосуванням або зброї масового ураження, або звичайними засобами, але які ставлять під загрозу саме існування держави. Якщо подивитися на це формулювання, то воно досить обмежує. І те, що ухвалили рішення якось це формулювання змінити та підкоригувати, свідчить про те, що це реальні обмеження, і вони відчуваються”, — каже Подвиг.

Однак він згоден з тим, що загальні рамки доктрини, що діє, досі дозволяли використовувати ядерну зброю в тих ситуаціях, які більш детально описують положення, озвучені Путіним. Тобто загальна декларація намірів у галузі ядерного стримування не змінилася.

Ядерні доктрини часто містять досить розмиті формулювання. Це робиться для того, щоб у потенційного супротивника не було спокуси вчинити якусь дію, близьку до “червоної лінії”, але без її перетину.

Але з урахуванням того, що зараз Росія проголосила відразу кілька українських областей своєю територією, ця розмитість включає занадто багато.

Чи вважатиме Росія агресією появу в небі над Запоріжжям чи Кримом українських ракет чи винищувачів? Особливо західного виробництва, що окремо обумовлено у новій редакції доктрини.

За словами Павла Подвига, “все-таки є якесь спільне розуміння меж можливого”: “Зрозуміло, що удар по сховищу боєприпасів — це не є загрозою для існування держави. Але, з іншого боку, хто це інтерпретуватиме, хто це робитиме?”

При цьому відомий український експерт та керівник фонду “Повернись живим” Тарас Чмут у відповідь на рішення Росії згадав про можливий удар Росією тактичною ядерною зброєю.

“З хорошого – Росія зараз слабка як ніколи. З Поганого – давайте думати, як переживати можливий тактичний ядерний удар”, – прокоментував він рішення Путіна в ефірі “Мілітарного”.

“Система, яка буде на межі розвалу, їй не буде чого втрачати, і вона спокійно застосує щось десь як фактор зупинки процесів, який вона ще не застосовувала. Їм втрачати буде нічого”, – додав Чмут.

Ядерні погрози Росії

Нове положення про “агресію проти Росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави”, ймовірно, пов’язане з дискусіями в американському керівництві щодо можливості дозволити Україні застосовувати західні ракети проти цілей на території Росії.

На озброєнні ЗСУ стоять американські балістичні ракети MGM-140 ATACMS та британо-французькі крилаті Storm Shadow/SCALP. Дальність перших складає 300 кілометрів, других – 250.

Україна домагається дозволу на застосування цих ракет для ударів углиб російської території, але поки що вона може застосовувати їх у межах своїх державних кордонів на окупованих територіях.

Із самого початку російського вторгнення в Україну Володимир Путін згадував ядерну зброю у своїй публічній риториці.

27 лютого 2022 року за його наказом стратегічні ядерні сили Росії були приведені “в режим особливого бойового чергування”. Щоправда подробиць того, що означає такий режим, тоді ніхто не дав.

У березні 2023 року російський президент розпорядився розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі.

Формально це зробили у відповідь на передачу Україні танкових снарядів із збідненим ураном, проте фактично така відповідь була незбалансованою та несиметричною — снаряди із збідненим ураном жодною мірою не є ядерною зброєю і, крім того, їх застосовують порівняно рідко.

Наприкінці травня 2024 року Росія провела навчання із тактичною ядерною зброєю. Її не застосовували, але перевозили та розгортали.

Щоразу заяви Путіна про ядерну зброю та дії Росії з різними ядерними озброєннями викликали резонанс у міжнародній спільноті. Однак згодом до цього стали ставитися спокійніше.

7 вересня директор ЦРУ Вільям Бернс у присутності свого британського колеги — глави МІ-6 Річарда Мура визнав, що наприкінці 2022 року був момент, коли, за його словами, існував реальний ризик того, що у відповідь на низку невдач на полі бою Росія застосує тактичну ядерну зброю. За словами Бернса, він тоді змалював наслідки такого застосування російським офіційним особам.

“Однак я ніколи не вважав — і ця думка всього мого відомства, — що нам із цього приводу потрібно відчувати непотрібний страх, — продовжив директор ЦРУ. — Путіну властиво діяти погрозами. Час від часу він і далі брязкатиме перед нами зброєю”.

Невдалі випробування ракети Путіна

Заява про зміну ядерної доктрини пролунала за кілька днів після інциденту на російському військовому космодромі Плесецьк.

Судячи з супутникових знімків та інших даних, на майданчику, де зазвичай випробовували міжконтинентальну балістичну ракету “Сармат”, стався сильний вибух, який, ймовірно, зруйнував пускову шахту ракети.

З урахуванням усіх обставин цей інцидент дуже схожий на невдалі випробування ракети.

“Сармат” – нова російська рідинна міжконтинентальна ракета, в яку спочатку були закладені високі характеристики. Вона має нести до 10 тонн ядерних блоків, що набагато більше, ніж інші ракети.

Крім того, вона має велику дальність і високу швидкість, яка дозволяє їй більш ефективно протидіяти ПРО на ранньому етапі польоту.

“Сармат” став одним із тих видів озброєнь, про які розповів у своїй відомій промові 1 березня 2018 року Володимир Путін. Тоді у своєму 14-му посланні Федеральним зборам він несподівано присвятив майже половину виступу розповіді про нові види озброєнь.

Під час його виступу на задньому плані показали звані кидкові випробування ракети.

Ракету прийняли на озброєння та поставили на бойове чергування після лише одного успішного випробування — безпрецедентний випадок. Експерти вважають, що цей виріб ще вкрай далекий від бойової готовності.

Якби Росія 20 вересня справді випробувала ракету “Сармат”, то це, ймовірно, стало б яскравою ілюстрацією до слів Путіна про зміну ядерної доктрини.