Українки в Естонії: як наші співвітчизниці адаптуються та відкривають власні бізнеси

Три героїні матеріалу Фокусу — це українки, які відкрили свій бізнес в Естонії після початку повномасштабної війни. У кожної з них своє життя, свій бізнес та своя історія, якою вони погодилися поділитися з нашим виданням.

Власниця кафе Croissant (Кохтла-Ярве) Оксана Угринчук: "Я працюю по 16 годин на день, але це мені в кайф"

Оксана Угринчук — мабуть, наймедійніша українка в Естонії. В її кафе Croissant в маленькому естонському містечку Кохтла-Ярве приїжджають відвідувачі з усієї країни, а місцеві журналісти із задоволенням беруть інтерв'ю.

Між тим, коли вона тільки задумала відкрити кафе, все було не так позитивно.

"Ми з дітьми приїхали до Естонії з Кременчука за кілька місяців до початку повномасштабної війни – восени 2021-го, – розповіла Оксана у розмові з Фокусом. — Я приїхала за безвізом, а потім отримала студентську візу, бо почала вчитися у школі для кондитерів. Конкурс був великий, я йшла на загальних підставах і шансів на навчання було мало – перевагу віддавали місцевим. Але потім подивилися моє портфоліо і все ж таки взяли".

Після закінчення навчання Оксана почала працювати у місцевому кафе, де її не залишала думка, все можна зробити по-іншому, краще. Так народилася ідея сімейного кафе-кондитерської Croissant, а ставку, як видно з назви, вирішили зробити на круасани.

Оксана розробила бізнес-план, його схвалила Töötukassa (естонська каса з безробіття) та виділила грант на початок підприємницької діяльності. Також Оксана брала участь у програмі, яку проводили для жінок-підприємниць з України Естонська рада допомоги біженцям та Garage48. Вона увійшла до п'ятірки найкращих і отримала грант на розвиток бізнесу. За рахунок цих грантів було обладнано кухню та куплено частину меблів. Але ремонт приміщення робили вже самотужки: на щастя, чоловік Оксани Іван – майстер на всі руки.

Важливо Подалі від рідного дому. Скільки біженців не хочуть повертатися в Україну та в чому причина

Відкрилося кафе у червні 2023 року. В успіх цього проєкту мало хто вірив. У маленькому естонському містечку немає традиції пити вранці каву зі свіжою випічкою, та й проводити дозвілля у кафе місцеві жителі не звикли. Проте за рік Croissant перетворився на улюблене місце багатьох мешканців міста. Тут не тільки смачно годують, а й проводять різні заходи — від вечірок до кінопоказів. А у малюків особливою популярністю користується дитячий куточок.

Втім, було й те, що пішло не за планом. "Я не врахувала, що самі круасани, навіть різноманітні, — це недостатній асортимент: тут не настільки багато людей, щоб отримувати запланований прибуток, — каже Оксана. – Крім того, ми досі не купили обладнання, яке планували, наприклад, гарну холодильну вітрину. У пріоритеті виявилися зовсім інші речі — телевізор, колонка з гарним звуком, а вітрина відійшла на другий план. Водночас дещо перевищило очікування. Наприклад, ми й гадки не мали, що до нас спеціально приїжджатимуть люди з Пярну, Тарту, Таллінна, але саме так зараз і відбувається".

За словами співрозмовниці Фокусу, найбільша складність сьогодні — це складати меню так, щоб догодити усім клієнтам, адже вони – люди з різними уподобаннями, і меню потрібно не тільки підлаштовувати під них, але й постійно міняти, щоб залишатися цікавими. Сьогодні найбільшою популярністю користуються паста карбонара, український борщ з пампушками і торт "Карпатка".

"Це перший бізнес у моєму житті, – каже Оксана. — І відкрила я його не від безвиході, мені так хотілося займатися саме цим! Я працюю по 16 годин на день, але це по-справжньому в кайф".

Засновниця кондитерської студії "Смачно" (Таллінн) Валентина Мартиненко: "Моя студія — це моє місце сили"

За освітою Валентина — дизайнер-графік. У Києві вона працювала у Видавничому домі "МЕДІА-ПРО" керівником відділу дизайну та мала улюблене хобі — випікання тортів, тістечок та інших смаколиків.

Після початку повномасштабної війни Валентина приїхала в Естонію на запрошення подруги, яка вже жила тут шість років, і разом з нею почала працювати на виробництві — шити чохли на матраци.

"Після 7 місяців роботи довелось звільнитися, бо я дуже посадила зір, — розповідає Валентина. — Зрозуміла, що в мене є вибір: або працювати з ранку до ночі, не маючи ніякої реалізації, або спробувати йти до своєї мрії. Зареєструвалася як безробітна в Töötukassa, влаштувалася на підробіток 8 днів на місяць у кафе Kofeman в старому місті Таллінна і стала ще більш впевнена, що це саме те, чим я хочу займатися".

Після приїзду в Естонію у Валентини був негативний досвід співпраці з Töötukassa, тому коли вона вирішила звернутися до установи вдруге, одразу попросила, щоб її куратором був співробітник з більшою емпатією. Так і сказала: "Я в країні одна, мені важко і мені потрібно розуміння". І цього разу їй пощастило.

Важливо Демографічний удар. Скільки біженців з України вже готові отримати громадянство іншої країни

"Моєю кураторкою стала неймовірна Маре Павелтс, — розповіла Валентина у розмові з Фокусом. — З нею я пройшла курс підприємництва, закінчила курс естонської А2, склала рівневий іспит і почала вчити В1, отримала диплом кондитера і сама знайшла собі найкращу практику у крутому місті — Swissôtel Tallinn. А потім ми з Маре, яка вірила в мене більше, ніж я сама в себе вірила, написали бізнес-план. Захищала його Регіна Карумаа. Вона сказала, що це дуже крутий бізнес-план, бо він виглядає одночасно і як документ, і як історія життя".

У бізнес-плані Валентина розповіла історію 24 лютого 2022 року. На цей день знайома попросила її зробити торт на свято. Зазвичай Валентина декорувала замовлення вранці, але на цей раз чомусь все зробила вночі — працювала до третьої. А вранці почалася війна. Потім зателефонувала замовниця: "Валя, ми поїхали, з'їж будь ласка тортик зі своєю сім'єю". І вони їли той торт всім будинком. У підвалі під звуки вибухів.

Сьогодні мрія Валентини здійснилася — вона власниця своєї кондитерської студії. 26 липня вона підписала договір про оренду, місяць йшов ремонт та покупка обладнання, і ось нарешті 15 вересня студія прийняла перших відвідувачів на дегустацію.

"6 тисяч євро, що виплачує Töötukassa, було замало, але скільки людей мені йшли назустріч! — розповідає Валентина. — Наприклад, на маркетплейсі знайшла холодильник за 200 євро, попросила притримати його для мене. А продавець завітала на мою сторінку в Інстаграм, побачила роботи і сказала: я вам його подарую. Або, наприклад, місцевий постачальник кухонного обладнання не тільки надав мені знижку, але й написав листа італійському виробнику, щоб ті також знизили для мене ціну".

Наразі у Валентини дві партнерки — юридично вони всі оформлені окремо, але домовилися працювати однією командою. Планують разом проводити різноманітні заходи, майстер-класи, їздити безкоштовно з майстер-класами у дитячі будинки. На податки дівчата відволікатися не хочуть, тож беруть на роботу бухгалтера.

"Все пішло так, як я планувала, і навіть трохи краще, — каже Валентина. — Ми з командою плануємо поставити вітрини у торговельних центрах, співпрацювати з кафе, багато українців відкриваються та просять прайси. А взагалі в планах — вийти на режим кафе з основним продуктом, на якому був побудований мій бізнес-план, і який я поки тримаю в таємниці. Тож все тільки починається".

Співзасновник бізнесу з виробництва дитячих меблів Numi (Таллінн) Ірина Крахіна: "Шукаємо спонсорів і розвиватимемося далі!"

Ірина з сім'єю приїхала до Таллінна з Вінниці 1 квітня 2022 року, а менш як за півтора року — 1 серпня 2023-го — вони з чоловіком Віталієм відкрили власний бізнес.

"Мене давно цікавить тема розвитку дітей за системою Монтессорі – у нас у самих троє дітей, – розповіла Ірина у розмові з Фокусом. — Вже в Естонії виникла думка спробувати виробляти дитячі модульні ігрові дивани, тим більше, що чоловік має великий досвід роботи в меблевому виробництві — 20 років. Ми пішли на курси підприємців, написали бізнес-план на двох та отримали подвійний грант на відкриття бізнесу – 12 тис. євро. Після цього ми зняли невелике приміщення, знайшли чудову швачку. Це великий успіх, адже швачка для меблів — це зовсім інший фахівець. Цеху з виробництва каркасів у нас немає – готові форми замовляємо на заводі в Таллінні. Чоловік займається виробництвом, я – маркетингом".

Важливо Дорога додому: більшість біженців не повернеться в Україну, але ще не все втрачено

В Естонії Ірина та Віталій стали першими, хто робить подібні меблі. Їх модульний диван — це не тільки велике повноцінне спальне місце, але й м'який конструктор, з якого можна "побудувати" окремі крісла, матраци, курені, халабуди, використовувати як деталі домашнього спортивного центру тощо.

"Це не мас-маркет, а, можна сказати, ексклюзивний продукт. І наша велика помилка полягає в тому, що ми не врахували менталітет естонців, які консервативніші за українців і важче переходять на нові продукти, – продовжує співрозмовниця Фокусу. – Для створення лояльності до бренду тут йде набагато більше часу, і якби ми це врахували спочатку, виділили б більше коштів на рекламу".

Водночас, каже Ірина, відкриття та ведення бізнесу в Естонії набагато простіше. Бухоблік фірми веде найманий бухгалтер, але за бажання з рахунками можна розібратися самостійно. "Бізнес у нас дуже перспективний, продукт якісний, — підсумувала Ірина. — У нас є і приватні клієнти, і оптові замовники – школи, дитячі садки, причому одна школа зробила у нас повторне замовлення. Наразі наша найголовніша проблема – відсутність грошей на рекламу. Тож шукаємо спонсорів і розвиватимемося далі!".