Парадокс Землі. Життя на планеті живить безплідний пустельний пил із Північної Америки

Останнім часом вчені все частіше згадують про пил із Сахари, деякі дослідження навіть припускають, що найбільша пустеля у світі поступово мігрує до Європи. Але в новій роботі вчені виявили, що пил, що виноситься із Сахари, по суті, живить життя в найнижчій частині морського харчового ланцюга і є критично важливою поживною речовиною, пише Science Alert.

Безплідний пустельний пил із Північної Африки, як стверджує нове дослідження, є найбільшим джерелом частинок у повітрі на Землі. Спостереження показують, що вітер переносить близько 800 мільйонів метричних тонн пилу разом з ізотопами заліза на захід щорічно, аж до Америки.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Каліфорнійського університету в Ріверсайді виявила, що більше часу пил проводить у земній атмосфері та що далі він переміщується, то більше заліза перетворюється на форму, легко доступну організмам на найнижчій сходинці харчового морського ланцюга.

За словами співавтора дослідження, біогеохіміка Тімоті Лайонса, залізо, що переноситься пилом, імовірно, стимулює біологічні процеси так само як удобрення залізом може впливати на життя в океанах і на земних континентах. Фактично, результати нового дослідження вчених є доказом концепції, яка стверджує, що пов'язаний із залізом пил здатний чинити істотний вплив на життя, що процвітає на великих відстанях від джерела.

Не секрет, що метал відіграє важливу роль у біохімічних шляхах, які запускають вуглець в атмосфері в органічних молекулах. При цьому доступність заліза вельми обмежена, що вказує на те, що розподіл цієї поживної речовини на планеті істотно впливає на те, де на Землі процвітатиме життя.

Однак живі організми здатні використовувати зовсім не всі форми заліза. Вчені вважають, що умови в атмосфері можуть мати велике значення для перетворення заліза, яке в кінцевому підсумку осідає на поверхні океану.

За словами Лайонса, пил із Сахари, що досягає басейну Амазонки та Багамських островів, схоже, здатен стримувати залізо, яке особливо розчинне. У результаті життя може харчуватися ним завдяки більшій пройденій відстані, а отже, і тривалішому впливу атмосферних хімічних процесів.

За словами іншого співавторки дослідження, біохімікині Бріджит Кенлі, вони з колегами виявили це, вивчивши керни бурових свердловин, видобуті з дна океану. Результати показують, що загальна кількість пилу зменшувалася з відстанню транспортування, при цьому кількість біологічно придатного заліза, що розчиняється у воді, лише зростала зі збільшенням відстані.

Дані вказують на те, що хімічні процеси в атмосфері здатні перетворювати менше біореактивного заліза в більш доступні форми. Це буквально означає, що пил із Сахари живить великий харчовий ланцюг за тисячі кілометрів від себе, удобрюючи фітопланктон в океані, а також рослини на шляху до Амазонки. Цікаво, що ці дві системи є найбільшими виробниками кисню на планеті.

Результати семирічного дослідження вказують на те, що близько 28 мільйонів метричних тонн північноафриканського пилу забезпечують басейн річки Амазонки життєво необхідними 22 000 тоннами фосфору, що удобрює. Водночас інші дослідження вказують на те, що пилові хмари із Сахари насправді можуть стати справжньою проблемою для людей, схильних до алергії. Вони також можуть впливати та на урагани.

Раніше Фокус писав про трансатлантичний переліт епічних масштабів: як пил і пісок подорожують на 8000 км.