Вдова лейтенанта ССО: Чоловік виконував бойові завдання, але суд не визнає, що він був у складі ЗСУ

Звістку про події 24.02.2022 сім’я Глембоцьких зустріла в Ізраїлі. Тут у подружжя народилися двоє синів, а ще чекали на донечку. Під кінець третього року виснажливої війни нам важко зрозуміти, як чоловік міг зважитися полишити рідних та летіти за тисячі кілометрів в Україну, щоб стати до війська. Та він прийняв саме таке рішення.

48-річний Андрій Глембоцький загинув 23 серпня 2022 під час виконання бойового завдання в складі Сил спеціальних операцій. Однак його дружина та троє маленьких дітей не отримала жодної копійки від держави, яку він захищав, бо... немає підтвердження, що Андрій був у складі ЗСУ. Хоча після смерті він отримав статус учасника бойових дій. Зараз справа готується до розгляду у Верховному суді, журналістка Коротко про поспілкувалася з рідними загиблого.

“Я розумію, як важко це йому далося. І він розумів, які для нас ризики”

В Ізраїль Андрій з Аліною перебралися у 2017 році. Аліна чесно каже, що “хотіли взяти паузу”.

- Андрій у мене був надзвичайно активним чоловіком. Він брав участь в усіх революціях, які переживала Україна, був на Майдані від самого початку і в найгостріші для мітингуючих дні. Хіба що мене просив, коли назрівала небезпека, пересидіти трохи у друзів, казав, що так почуватиметься впевненіше. А потім ходив на всі суди над командирами “Беркуту” і дуже переживав, що все це намарно, - згадує вдова.

Не втрималися – запитали, чи могла вона не відпускати чоловіка в Україну в лютому 2022-го. Адже залишалась сама вагітною з двома малими дітьми.

- Як не відпускати? Коли дві дорослі людини обрали спільний шлях, це не означає, що один другому може щось забороняти. Я поважала всі рішення Андрія, як і він мої. Звичайно, розуміла, як важко далося йому те питання, і він розумів, які це для нас ризики.

Вилетіти вдалося не одразу. Через приятелів Андрій вийшов на українців, які так само рвалися з більш-менш спокійного тоді Ізраїлю на охоплену вогнем Україну. Згуртувалися, знайшли якийсь спецрейс, каже Аліна, і полетіли.

...Востаннє розцілувати дружину та дітей Андрій зміг влітку, коли його відпустили навідати сім’ю з приводу народження доньки. Багатодітний батько, він мав не тільки моральні, а вже і юридичні підстави не повертатися на війну. Але - повернувся.

На Яворівському полігоні пощастило вижити

Професійним військовим Андрій Глембоцький не був. З армією єднала хіба що військова кафедра в архітектурному інституті Дніпра. Мав звання лейтенант запасу. Але після Майдану пройшов вишкіл у громадському об’єднанні «Український легіон» та до 2017 року працював там інструктором.

- Коли Андрія ховали, багато хлопців, яких він навчав у легіоні, приїхало, - згадує його двоюрідний брат Андрій Биховський. - Тільки тоді вони дізналися і дуже здивувалися, що Андрій не був кадровим офіцером.

Військова служба в Україні для Андрія почалась на початку березня 2022-го. Разом з попутниками був розподілений до так званого Іноземного легіону, куди направляли добровольців, які приїхали з-за кордону.

- Підрозділ базувався на Яворівському полігоні під Львовом, там хлопці тренувалися. А 13 березня стався отой ракетний удар, коли загинуло більше 60 чоловік, - розповідає Андрій Биховський. – Братові пощастило, що він був в іншому крилі будівлі. З тих легіонерів, які разом з ним вижили, чимало хто одразу поїхали назад, мовляв, не до такої війни готувалися. Але послідовні, як і наш Андрій, залишилися.

Після російських ударів по Яворову легіонерів перевели у Рівненську область, звідти – до навчального центру в Житомирі.

- Брат казав, що з них готували підрозділ за стандартами НАТО, але командира дали суто радянського зразка. Андрій з товаришами побачили, що пуття не буде, та й хотіли вже не навчатися, а братися до реальної справи. Якось самі вийшли на Сили спеціальних операцій.

Контракти тричі переписували через якісь помилки

До військової частини ССО Андрій з товаришами прийшли у травні. Брат каже, що спочатку новобранцям дали на підпис confidential agreement – конфіденційну угоду, що передбачає негласне співробітництво (таке передбачено в інтересах руху опору чи розвідувальної діяльності. – Ред.).

- Хлопцям сказали, що така угода юридично і фактично захищає їх як комбатантів, але згодом з’ясувалося, що документ ніким з керівництва не був підписаний, - каже Андрій Биховський. – Минав час, брат розумів, що знаходиться в непевному стані. Окрім того, у сім’ї закінчувалися кошти, які він залишив, коли виїжджав з Ізраїлю. Він звертався до командирів, щоб колишніх легіонерів офіційно оформили на контракт. Двічі процедура таки починалася, але в контрактах знаходили якісь юридичні помилки і казали, що треба переписати.

Втретє Глембоцькому мали підписувати контракт, коли збирався до Ізраїлю, щоб побачити новонароджену доньку. Він спішив і сказав, що все оформить, коли повернеться, але знову щось не склалося. Так тривало до 23 серпня, коли пікап, в якому Андрій їхав на завдання, підірвався на міні.

Зібрані всі документи, окрім того – першого папірця

У військовій частині ССО, каже Аліна, її чоловік числився інструктором, але він реально виконував бойові завдання як у “сірій”, так і за “сірою” зоною.

- Я говорив з безпосереднім командиром Андрія, він казав, що його дуже цінували, він розробляв плани і брав участь в операціях як польовий командир. Але за чотири місяці служби не отримав ні копійки, бо не був оформлений – наші юристи перевіряли це через Мінфін, - запевняє двоюрідний брат. – Так само і хлопці, які з ним прийшли. А всі ж сподівалися, що на випадок загибелі сім’ї будуть захищені тими 15 мільйонами одноразової допомоги. Збирати документи, щоб її отримати, ми почали через кілька тижнів після смерті Андрія. Командир частини відмовив нам у видачі довідки про вибуття Глембоцького з особового складу.

У жовтні 2022 року частину, де служив Андрій, розформували, архів передали до іншої в/ч, яка так само відмовилася давати довідку. Биховський каже, що в теку по смерті Андрія складені всі документи, включаючи підтвердження з Харківського УСБУ, яке розслідувало обставини смерті.

- А отого першого папірця про вибуття ми не можемо отримати. Зверталися до Міноборони, до омбудсмена, а відповідь одна: лист переадресований головнокомандувачу, а звідти - ні слова. Коли зрозуміли, що всі можливості вичерпані, звернулися до суду.

Суд відмовився вислухати свідків

Парадоксально, але зібраних рідними Андрія документів цілком вистачило, щоб у 2023 році Мінветеранів надало йому статус УБД. Однак на бюрократію це не справило враження. Не вирішив питання і суд. Биховський каже, що засідання пройшли формально, суддя відхилив адвокатський запит про залучення до справи як свідків побратимів Глембоцького, які готові були підтвердити його службу і посаду в частині. Нічого не змінила апеляційна інстанція. Сім’я сподівається на Верховний суд.

Зараз Аліна з дітьми живе на виплати, які отримує від держави Ізраїль. В Україні вона нічого не може оформити як вдова учасника бойових дій, бо для цього має прописати тут дітей.

- Я зареєстрована в Харкові, де живе мій батько. Жодні довіреності на реєстрацію дітей не працюють, я перепробувала всі шляхи. Це прифронтове місто, обов’язкова присутність одного з батьків. Отже, мушу брати 2-річну доньку, 5-річного та 7-річного синів і їхати з ними в далеку дорогу туди, куди щодня прилітають бомби...

Аліна каже що “держава в смартфоні” не все передбачила. Шлюби укладати можна, а дітей зареєструвати за пропискою матері – ні.