Вперше з часів Гітлера: хто переміг на виборах в Австрії і як це загрожує Україні та ЄС

29 вересня в Австрії відбулися парламентські вибори. Їхні результати не здивували (соціологи все знали ще до голосування), проте, дали світу черговий привід для занепокоєння, а когось відверто шокували.

Підсумки виборів говорять, що FPÖ отримує 29,2% і претендуватиме на 52 місця в австрійському парламенті. І хоча остаточні результати оголосять лише 3 жовтня, висновки вже можна робити зараз і головний полягає в тому, що вперше з часів Гітлера перемогу на виборах святкували представники ультраправої політичної сили, а місцева "Партія свободи" якраз саме така.

24 Канал пояснює, що трапилося в Австрії та розповідає, чим Європі та Україні загрожує Партія свободи Австрії (FPÖ).

Як перемога ультраправих в Австрії загрожує Україні

Так, ця перемога не означає автоматичне потрапляння у владу, адже суперники – правоцентристи з правлячої Австрійської народної партії (ÖVP) на чолі з канцлером Негаммером і Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) – набрали 26,5% і 21% відповідно.

• Втім, тенденції очевидні: ÖVP у порівнянні з попередніми виборами-2019 втратила аж 11% голосів (це були "золоті часи" надпопулярного та харизматичного Себастьяна Курца).
• Натомість "Партія свободи" добрала цілих 13%, тобто подвоїла власний результат 5-річної давнини. І це за дуже високої явки в майже 75%.

Так, виборці гучно заявили про своє "фе" чинній коаліції правоцентристів Курта Негаммера та Партії зелених (набрала 8%, а 5 років тому мала солідні 13,9%).

Результати виборів в Австрії / Інфографіка Der Standard

Найгірше, що результат ультраправих засвідчує не лише провал влади, але й відсутність чіткої стратегії у всіх демократичних сил країни. Бо не від хорошого життя виборець починає шукати "простих рішень" і знаходить їх в ультраправих популістів.

Зверніть увагу! Австрія, відповідно до Конституції, є нейтральною державою, що відстоює позаблоковий статус. Втім, Відень підтримує санкції прои агресора, а канцлер Негаммер є підкреслено приязним до України. І хоча у відносинах України та Австрії є певні нюанси, в цілому їх можна назвати благонадійними.

В межах цієї усталеної схеми Австрія надавала Україні гуманітарну та фінансову підтримку, а головне – не блокувала на рівні ЄС ані нашої євроінтеграції, ані зусиль інших членів ЄС щодо збройної підтримки Києва.

"Партія свободи" є давнім критиком такого курсу та дуже вороже ставиться до України, натомість Путін і Росія для них – найкращі друзі. Таким чином, потенційна поява додатково до Угорщини та Словаччини ще третього проросійського союзника в ЄС може значно зашкодити та загальмувати усі процеси підтримки України. І саме цього й бажає "Партія свободи".

Що відомо про FPÖ та ситуацію в Австрії

Що відомо про FPÖ, крім того, що це ультраправі. Очолює цю політичну силу колишній міністр внутрішніх справ в першому уряді Курца Герберт Кікль. Як і належить лідерам таких партій, це політичний троль і доволі цікавий персонаж.

У своїх заявах він балансує на межі і часто дозволяє собі відверті крайнощі. Однією з таких особливостей є неофіційне прізвисько Кікля – "народний канцлер". Нагадаємо, що саме так колись називали іншого громадянина Австрії – Адольфа Гітлера.

Кікль (на передньому плані ліворуч) хоче стати "народним канцлером" / Фото Helmut Fohringer/APA/dpa/picture alliance

Водночас найвідомішим членом цієї політсили є навіть не Кікль і не фактичний творець партії Йорг Гайдер, а колишня міністерка закордонних справ Австрії Карін Кнайсль.

Так, та сама дама, яка танцювала з Путіним на власному весіллі, а нині втекла до Росії і звідти розповідає, як добре в Москві і як погано в Європі.

Танці Путіна та Кнайсль / Фото Roland Schlager / AFP

До речі, тема денацифікації Австрії доволі непроста, бо її фактично в країні не відбулося. Попри те, що Австрія була батьківщиною для багатьох лідерів нацистів, після завершення Другої світової війни ця країна була оголошена жертвою Гітлера, а не співучасницею його злочинів. А тому не проходила денацифікацію та не "пропрацювала тему минулого".

Наслідком цього ставали неприємні казуси, коли, наприклад, президентом Австрії (і майбутнім генсеком ООН) виявлявся колишній член нацистської партії (нібито простий лікар під час війни, а нібито й учасник каральних операцій на Балканах).

Також наслідком амнезії суспільства стало відродження ультраправих та їхнє толерування в країні. Бо з роками в свідомості австрійців сформувався стереотип "Це не ми, а поганий Гітлер", завдяки чому стала можлива поява таких партій як FPÖ. А також їхнє перетворення з маргіналів на мейнстрім.

Повернення "народного канцлера": хто такий Герберт Кікль

Зростання популярної "Партії свободи" відбуваєтся в Австрії хвилями.

• Остання така хвиля припала на останні 5 років. Цьому сприяла "коронокриза" – Кікль та його партія вдало паразитували на цій темі та завдяки критиці не надто успішних дій влади та поширенню різних теорій змов здобула неабику популярність. Сам Герберт Кікль принципово та показово ігнорував масковий режим і всіляко глузував із карантинних обмежень.
• Іншим "коником" ультраправих стало питання міграції. Кікль на початку 2023 року заявив про необхідність депортації мігрантів та створення закритої "австрійської фортеці".
• Після початку повномасштабного вторгнення Росії "Партія свободи" зробила мішенню для інформаційних атак і українських біженців.

Також Кікль неодноразово заявляв, що "Путіну потрібно дати можливість зберегти обличчя". Політик жорсто засудив візит президента Австрії ван дер Беллена до України та назвав його "загрозою суверенітету", намагався зірвати трансляцію виступу Президента України Зеленського в австрійському парламенті, лякаючи колег-депутатів гнівом росіян.

Не дивно, що перемозі "Партії свободи" дуже зрадів угорський прем’єр Віктор Орбан, але ще більше, мабуть, зраділи в Москві. Пояснення тут просте – партія Кікля, як і належить європейським ультраправим, давно та послідовно займає проросійську позицію та обстоює зняття з росіян санкцій та негайні мирні переговори з Кремлем. До речі, як і партія Орбана "Фідес". Цей факт навіть дає підстави гірко жартувати про відновлення Австро-Угорщини, але як агентів впливу Москви.

Орбан, Бабіш і Кікль створили новий альянс у ЄС / Фото з фейсбук-сторінки Бабіша

Нині FPÖ наполягає, що всі економічні негаразди австрійців саме від війни й покращення прийде лише тоді, коли Москву вдасться умиротворити. Звісно, коштом поступок від України. Доволі дивно це чути від країни, яка сама в1938 році стала жертвою подібного умиротворення, але маємо те, що маємо.

Чи стане FPÖ новою владою в Австрії

Втім, є й добрі новини. Європа зробила правильні висновки з попередньої перемоги ультраправих, яка, нагадаємо, привела до абсолютної влади Гітлера та Другої світової війни з мільйонами жертв. Ця історія стала нагадуванням і найкращою вакциною зі слоганом "ніколи знову".

Дія цього препарату, що отримав неофіційну назву "санітарний кордон", поширюється навіть у ситуації, коли ультраправі перемагають на виборах, і полягає у відмові інших політичних сил від співпраці з ними.

Так, політичні інститути виступають як запобіжники проти того, за кого голосує "мудрий виборець", а токсичність альтрайтів переважає потенційні зиски від співпраці з ними інших політичних сил.

Саме це, до прикладу, ми бачили на місцевих виборах у Тюрінгії та Саксонії, де перемоги здобули представники ультраправих фанатів того, що "з нацистами було не все так однозначно".

Схожа історія відбулася й у Нідерландах, де ультраправому переможцю виборів Герту Вілдерсу (до речі, його політсила також ​носить назву "Партія свободи") довелося заради створення дієвої коаліції відмовитись від власних прем'єрських амбіцій та суттєво обмеження політичних апетитів. У підсумку компроміс перетворив радикальних альтрайтів на звичайних консерваторів.

Дещо інша ситуація була в Італії, де перемогла ціла коаліція ультраправих, втім, їхньою основою для компромісу стала любов до Італії, а не до Путіна (як у німецьких та австрійських колег).

Останній аргумент дає надію, що "Партія свободи" залишиться в опозиції, а нову владну конфігурацію сформують демократичні сили. Втім, є у Австрії є свої давні лайфхаки щодо того, як обходити "санітарний кордон", а значить – існують також і сценарії коаліції, що поєднає партії Кікля та Негаммера.

Схожі прецеденти були, але ультраправі завжди були в ролі молодших партнерів і завжди мали великі проблеми. Вперше така конфігурація відбулася у 2000-му. "Партія свободи" взяла на виборах аж 27% (навіть більше, ніж у 2024) – тоді на на австрійські вулиці на протести вийшли тисячі людей, а країни ЄС ввели проти Австрії двосторонні санкції та запровадили дипломатичний бойкот (Ізраїль навіть відкликав посла з Відня). Так показала себе система "санітарного кордону", точніше, її зовнішній варіант.

У підсумку тодішньому лідеру FPÖ відкритому неонацисту Йоргу Гайдеру довелося оголосити про відставку та піти в тінь (свою владу в партії він зберіг, але на наступних виборах 2002 року на FPÖ чекав розгром).

Санітарний кордон-2024

Нині повторення сценарію 2000-го року навряд чи можливе, мовиться насамперед про дипломатичний бойкот. Також є підстави вважати, що Негаммер все ж не наважиться на угоду з дияволом, на боротьбі з яким побудував усю виборчу кампанію або хоча б пригадає події 2019 року й так званий "Ібіца-гейт".

Нагадаємо, тоді лідера Партії свободи та віцеканцлера Гайнц-Крістіан Штрахе було викрито як російського агента впливу. Цей скандал призвів до відставки першого уряду Себастьяна Курца та дострокових виборів.

Ввечері, в день виборів Курт Негаммер все ж підтвердив, що не планує наразі союзу з FPÖ. Натомість його партія ще не сказала останнього слова. Тому можливі варіанти, навіть з переходом "санітарного кордону".

Тоді залишиться єдиний запобіжник у вигляді вето президента ван дер Беллена – це давній прихильник України, а також послідовний критик ультраправих.

У випадку, якщо демократичні сили Австрії порозуміються, FPÖ залишиться за бортом, але це також означатиме, що тепер ультраправі посилять свої позиції та зможуть блокувати важливі ініціативи влади як головна опозиційна сила, яка ні за що не відповідає, але на все матиме особливу думку.