Лазерна зброя США зіб'є дрони Росії та Ірану: як і коли вона змінить війни

Науковці понад століття намагалися створити для військових робочий комплекс, що стріляє лазерними променями, і тільки нещодавно вони досягли значного успіху. Тепер США планують озброїти такими системами кожен взвод ППО.

Армія США вперше в історії збила дрон за допомогою високоенергетичної лазерної зброї в травні 2024 року. Видання Popular Mechanics з'ясувало в експертів, як і чому технологія може кардинально змінити бойові дії вже в найближчому майбутньому.

Успіх після століття невдач

У травні з'явилася інформація про те, що військові США за допомогою лазера збили кілька безпілотників під час бою в незазначеному місці на Близькому Сході, що стало першим випадком успішного застосування такої зброї. Представник американської армії не зміг підтвердити або прокоментувати подію через "цілі оперативної безпеки", військові інсайдери приписують успіх "палетизованій високоенергетичній лазерній системі" — Palletized High Energy Laser System або скорочено P-HEL.

"Це знаменна віха в розробці високоенергетичної лазерної зброї", — каже Марк Ніс, генеральний директор компанії Directed Energy Consultants і колишній глава лазерного підрозділу Дослідницької лабораторії Військово-повітряних сил США.

Ще 1897 року письменник-фантаст Герберт Веллс задумав марсіанський тепловий промінь як ідеальну зброю, яку можна буде навести так само легко, як прожектор, і яка знищить усе, до чого торкається. Учені теж давно говорять про великі перспективи лазерної зброї, але раніше не могли реалізувати потенціал з різних причин. Вони з початку 20-го століття досліджували багато різних концепцій "променів смерті", здебільшого безуспішно, хоча спроби використати спрямовані радіохвилі для ураження цілей призвели до створення радарів. Альберт Ейнштейн Ейнштейн представив теорію лазера 1917 року, а військове фінансування допомогло 1960 року провести першу демонстрацію.

Утім, навіть після цього процес надовго застряг на місці через технічні проблеми. Річ у тім, що дуже складно і затратно запустити промінь достатньої потужності, щоб знищити ворожий літак, танк або корабель. Зате цілком реально і практично пропалити оболонку ракети, змусивши її впасти, не долетівши до цілі. Тому лазери розглядалися як засіб проти ракетної загрози СРСР, а після Карибської кризи президент США Джон Кеннеді привласнив лазерній протиракетній обороні "вищий національний пріоритет".

13 листопада 1973 року інженерам нарешті вдалося збити ціль за допомогою лазера на авіабазі Кіртланд у Нью-Мексико — це був невеликий радіокерований літак. Але проблеми не зникли, вони полягали в недостатній міцності, надійності та потужності лазерних установок, придатних для бою. Багатомільярдний проєкт YAL-1 Airborne Laser, в основі якого лежала система мегаватного класу на літаку, було випробувано 2002 року, а 2014-го його тихо "поховали" через малу дальність.

Зараз у США понад 30 різних програм, пов'язаних із потужною лазерною зброєю. Американських військових на Близькому Сході не уразила система Directed Energy Maneuver Short-Range Air Defense (DE M-SHORAD), можливо, через те, що промінь складно довго утримувати на цілі для завдавання шкоди.

Лазерний туз у рукаві США

За інформацією Popular Mechanics, єдина система, яка спрацювала належним чином — це P-HEL. В її основі — лазерна система LOCUST від оборонної компанії BlueHalo. Обладнання вагою 1,5 тонни оснащене лазерним випромінювачем, наводиться за допомогою контролера Xbox і забезпечує протиповітряну оборону на 360 градусів.

LOCUST система виробляє 20 кВт потужності — досить мало порівняно з іншими комплексами. Наприклад, DM M-SHORAD і XN-1 LaWS видають 50 кВт, а Iron Beam — цілих 100 кВт. Секрет успіху LOCUST полягає в хорошому фокусуванні цієї потужності на точці діаметром у півсантиметра, що дає змогу пропалити сталь такої ж товщини.

"Коли у вас хороша стабільність і контроль, ви отримуєте дуже ефективну взаємодію з меншою потужністю. Різниця в захопленні, наведенні та керуванні променем", — пояснив генеральний директор BlueHalo Джонатан Манімейкер.

BlueHalo спеціалізується на лазерному зв'язку вже понад сорок років. Її системи забезпечують високошвидкісні канали передачі даних на Міжнародну космічну станцію і військові супутники США. Це дало змогу компанії накопичити величезний досвід в управлінні променем і утриманні його на швидко рухомій цілі. Саме це і забезпечило ефективність LOCUST.

Система управління променем на основі штучного інтелекту дає змогу LOCUST розпізнавати і класифікувати безпілотники, щоб вдарити по найвразливішому місцю. За словами Джонатана Манімейкера, квадрокоптеру лазер може пропалити ротор, а більшим дронам — розрізати крило, ніби пилкою. LOCUST може впоратися з будь-якими безпілотними апаратами, включно з великими ударними дронами, що використовуються Росією та Іраном. P-HEL — лише одне з рішень, компанія також встановила свій комплекс на військові транспортні засоби.

Війни не будуть колишніми: майбутнє лазерної зброї

Поява робочої лазерної зброї, вважають аналітики, дуже доречна. За деякими оцінками, зараз в Україні на частку невеликих дронів припадає до 80% втрат на полі бою. У січні 2024 року внаслідок атаки БПЛА на військову базу США неподалік від кордону з Сирією загинули троє військових і ще понад 40 отримали поранення.

"Загроза була ще п'ять років тому, але в нас були інші пріоритети. Тепер же пріоритет цієї загрози піднявся до рівня, коли вживаються термінові заходи", — зазначив Марк Ніс.

Великою перевагою лазерної зброї є дешевизна і практично необмежений боєзапас, який визначається лише кількістю доступної електроенергії. Наразі значну частину тактичної ППО США забезпечують зенітні ракети Stinger, які є вельми ефективними проти бойових літаків і вертольотів, але коштують 480 000 доларів за штуку. До того ж їх занадто мало, щоб протистояти зграям безпілотників. Лазери мають виступити останньою лінією оборони в багаторівневій системі, щоб швидко уражати велику кількість ворожих дронів, використовуючи швидкість світла, тобто лазерного випромінювання.

Вважається, що дзеркальні поверхні відбивають лазери і заважають їм атакувати ціль. Марк Ніс спростував цю теорію. За його словами, на сьогодні розробники з BlueHalo не знайшли жодного матеріалу для покриття дронів, який би значно впливав на швидкість пропалювання, під час випробування різниця становила менше однієї секунди. Водночас поверхні, що відбивають, дають змогу легше відстежувати цілі в небі.

Після того, як лазерна зброя довела свою ефективність у бою, військові можуть швидко розгорнути її у великих масштабах. Марк Ніс поділився, що армія США планує провести підсумкові змагання між різними комплексами, а за ними підуть контракти на масові постачання. При цьому військові отримають по лазерній установці на взвод. Для надійного захисту неба може знадобитися спільна робота кількох систем в одному місці, щоб отримати сектори вогню, що перекриваються.