Москва разбила "Грузинскую мечту": как Каха Каладзе "вернул" оккупированные земли и что из этого вышло

Чи дійсно Росія погодиться повернути Грузії окуповані території? Це питання наразі є ключовим для виборчої кампанії у Грузії.

Керівна партія "Грузинська мрія", щоб компенсувати в очах виборців розрив із Заходом, зробила ставку на можливість мирної реінтеграції країни.

І певна логіка в цьому є – попри те, що західний курс країни підтримують більш ніж 90% громадян Грузії, одночасно соціологія свідчить, що відновлення територіальної цілісності є для них більшою цінністю, аніж членство в ЄС.

Вперше цей прийом було використано під час масових протестів на початку року, викликаних ухваленням "російського" закону про "агентів іноземного впливу".

Тоді у "Грузинській мрії" напряму не заявляли про можливість повернення контролю за Абхазією та Південною Осетією.

Проте була зафіксована масова поява інтернет-ботів, які просували таку тезу: мовляв, грузинська влада не просто так йде на глибокий конфлікт із Заходом, а має певні домовленості з РФ, що стосуються повернення контролю над цими окупованими територіями.

Цю маніпуляцію "Євро.

Правда" детально розбирала у статті "Повернення територій в обмін на розрив із Заходом? Як Кремль може віддячити владі Грузії".

Згодом про можливість такої реінтеграції – але, звичайно, за умови, що "Грузинська мрія" не просто виграє парламентські вибори 26 жовтня, а отримає конституційну більшість, – почали говорити й у партії влади.

– Ред.) у будь-який момент.

Враховуючи антидержавницькі підходи опозиції, можна впевнено сказати, що вони будуть виконувати зовнішнє завдання і обов’язково виступатимуть проти конституційних змін, необхідних для відновлення територіальної цілісності.

Відповідно, "Грузинській мрії" необхідна конституційна більшість, щоб у разі необхідності ніхто не міг створити перешкоди для необхідних конституційних змін", – йдеться у заяві "Грузинської мрії", оприлюдненій наприкінці серпня.

І нарешті, 14 вересня, виступаючи на передвиборчому мітингу у Горі, почесний голова "Грузинської мрії" та найвпливовіший політик країни Бідзіна Іванішвілі заявив про необхідність вибачитися "перед осетинськими братами" за розв’язання війни 2008 року.

Попри те, що ці слова викликали масове обурення у суспільстві, вони також грали на просування ідеї, що така реінтеграція можлива і навіть готується – адже які ще можуть бути причини для оголошення такої контроверсійної заяви.

Показово, що у керівній партії досі уникають не лише конкретних заяв про домовленості з Москвою, а й будь-яких подробиць, за яких умов така реінтеграція є можливою.

І це – ще один аргумент, який працює на просування цієї тези.

Адже всім зрозуміло, що у Кремлі ніколи не підуть на повернення повного контролю над територією, на яку вже "наклали лапу".

Проте формальне відновлення суверенітету Грузії над цими регіонами виглядає цілком можливим – щось на кшталт "мінського процесу", який РФ намагалася нав’язати Україні та Заходу.

Показовою тут є й позиція РФ.

Звичайно, у Москві не поспішали давати Тбілісі таких обіцянок.

Проте зараз, менш ніж за чотири тижні до вирішальних виборів, політика натяків та багатозначного мовчання зазнала краху.

Все почалося із заяви голови російського МЗС Сергєя Лаврова про готовість Москви "допомогти Грузії у примиренні".

"Нинішнє грузинське керівництво просто чесно оцінює минуле.

Вони так і сказали, що "хочемо примирення історичного".

А в якому вигляді, в якій формі це примирення може відбутися – це вирішувати самим країнам: і Абхазії, і Південній Осетії.

Вони сусіди з Грузією, там все одно якісь контакти неминучі.

Якщо буде зацікавленість з усіх боків у нормалізації цих відносин, забезпеченні домовленостей про ненапад..

Ми в разі зацікавленості сторін будемо готові допомагати", – заявив Лавров на пресконференції за підсумками тижня високого рівня 79-ї сесії Генасамблеї ООН.

Варто уточнити, що у цій заяві головний російський дипломат залишився вірним собі – він нібито й не виключає примирення (а відповідно, й "об’єднання" Грузії із сепаратистськими регіонами), але не робить жодних конкретних обіцянок.

Проте у Тбілісі вирішили використати цю розмову для своєї агітації, продемонструвавши виборцям, що повернення територій є близьким, як ніколи.

Мер Тбілісі та генсек "Грузинської мрії" Каха Каладзе заявив, що бачить у цій заяві Лаврова "позитив".

Проте Каладзе пішов ще далі, заявивши, що Москві тепер необхідно "перейти до дієвих кроків", а саме – розпочати розробку плану щодо виведення російських військовослужбовців з Абхазії та Південної Осетії.

І це виявилося тією "червоною лінією", яку в Москві не дозволяють переходити навіть дружнім режимам.

– Ред.) Константіну Затуліну.

"Чи це означатиме виведення російських військ? У нас є угоди про безпекову співпрацю… з Абхазією та Південною Осетією.

Ніхто це не обговорює.

Те, що сказав Лавров, не мало на увазі можливе виведення військ.

Він сказав, що потрібно визнати реальність і встановлювати якусь взаємодію у рамках міждержавних відносин.

Слова Лаврова не потрібно розуміти як те, що Росія хоче повернути Південну Осетію та Абхазію Грузії, це питання давно закрите.

А якщо вони встановлять між собою економічні зв’язки, це безперечно буде позитивом", – заявив Затулін.

Звичайно, для нинішньої грузинської влади залишається можливість пояснювати цю заяву особистою позицією Затуліна.

Проте цей обмін заявами свідчить про те, що у Росії не збираються розмовляти навіть з дружньою до себе грузинською владою про реальне повернення окупованих територій.

І якщо представники офіційного Тбілісі дійсно порушать це питання – на них чекатиме розчарування.

А говорити про готовність збереження російських військових баз на суверенній території Грузії нинішня влада дозволити собі не може – це викличе явно негативну реакцію серед виборців.

Тож найкраще, що може обрати "Грузинська мрія" – вдавати, що грізного оклику з Москви не було і що шанси на реінтеграцію залишаються високими.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.