Перемога ультраправих в Австрії: чи варто остерігатися Україні

29 вересня стало хорошою датою для Австрійської партії свободи. Ультраправі вперше в своїй історії здобули перемогу на виборах і посіли перше місце з результатом понад 29% голосів. У електоральному тріумфі Австрійської партії свободи немає чогось незвичайного. Навпаки, це прогнозований і закономірний результат політичних процесів у державі. А також — частина тренду, який спостерігається в Європі. Головна проблема для України у тому, що австрійські ультраправі є доволі проросійськими у питаннях зовнішньої політики.

Австрійська партія свободи ще з 2022 року лідирувала в соціологічних опитуваннях. Щоправда, до останнього часу зберігалася певна інтрига в боротьбі за перемогу, оскільки правоцентристська Австрійська народна партія відставала лише на кілька відсотків. Проте фінальний результат вивів ультраправих на перше місце. Вони зуміли набрати понад 29%, що на 13% перевершує результат 2019 року. Австрійська народна партія з нинішнім канцлером Карлом Негаммером отримала близько 26% голосів, погіршивши свій результат на 11%. Соціал-демократи набрали понад 20,5%, ліберали NEOS — близько 9%. А «Зелені» — 8,9%, втративши понад 5% голосів.

Австрійська партія свободи вже перебувала у правлячій коаліції. Але ще ніколи не здобувала першого місця на виборах. Електоральний успіх ультраправих зумовлений кількома факторами, основний серед яких — масове незадоволення громадян міграційною політикою та її негативними наслідками для країни. Недаремно лідер Австрійської партії свободи Герберт Кікль обіцяв перетворити Австрію на «неприступну фортецю». Ці обіцянки знайшли відгук серед широких верств.

2023 року в Австрії проживало понад 2,4 мільйона осіб із міграційним минулим. Це становить більш як 27% від усього населення держави. Порівняно з 2015 роком кількість мігрантів зросла на 636 тисяч осіб. 2023-го до Австрії прибули 154 тисячі нових мігрантів. Також у ній і надалі збільшується мусульманська громада, яка вже перевищує 8% від усього складу населення. Звичайно, не всі мігранти є вихідцями з інших цивілізацій. До Австрії часто мігрують вихідці з сусідніх країн Європи. І значна частина з них успішно інтегрується в суспільство. Проте велика частина мігрантів-нелегалів з Азії та Африки не тільки не інтегруються, а й створюють паралельні соціуми. Водночас велика кількість у школах вихідців із мусульманського світу посилює напругу в системі освіти.

Якщо приплив мігрантів до Австрії залишиться на попередньому рівні, то зовсім скоро — у межах кількох десятиліть — корінні жителі становитимуть меншість. Такі революційні демографічні та етнічні зміни можуть призвести до корозії давно усталених політичних інституцій і суспільних норм. А також до непрогнозованих форм громадянського протистояння. Не дивно, що австрійці глибоко занепокоєні існуючими тенденціями і побоюються втратити країну. Тому гасла реміграції, які висуває Австрійська партія свободи, знаходять широкий відгук у суспільстві. І як мінімум для третини громадян не є якимись надто радикальними чи недопустимими. Та й нинішній канцлер Карл Негаммер від Австрійської народної партії підтримує депортацію мігрантів у треті країни. Під час зустрічі з колишнім прем’єром Великої Британії Ріші Сунаком у травні цього року австрійський політик висловився за зміну європейської правової системи, що дало б змогу видворити нелегалів у безпечні країни за межами Євросоюзу.

Додатковим фактором, який сприяв перемозі ультраправих, є ситуація в економіці. ВВП Австрії 2023 року впав на 0,8%. Поточного року уряду не вдалося відновити економічне зростання. Також економісти відзначають падіння промислового виробництва до 5% і збільшення кількості банкрутств. Рівень інфляції все ще залишається високим. Безробіття перевищує 6%. Понад половина тих, у кого немає роботи, має міграційне походження. Обурення в австрійців викликає й той факт, що мігранти часто отримують щедрі соціальні виплати з бюджету на тлі загалом не дуже сприятливої економічної ситуації.

Чи створить перемога Австрійської партії свободи додаткові проблеми для підтримки України? До певної міри так. Але все залежить від формування майбутнього уряду і того, хто увійде до складу правлячої коаліції. Також потрібно наперед зауважити: Австрія і без перебування при владі ультраправих не належала до табору країн, які надають активну підтримку Україні. Її політика обмежувалася спільним голосуванням за санкції проти Росії. А також наданням нашій державі гуманітарної допомоги. Жодних військових пакетів підтримки від Відня ми не отримували. Австрія не є членом НАТО і зберігає відданість доктрині нейтралітету. А ще країна на 80% залежить від російського газу, хоча і планує поступово відмовитися від такої енергозалежності.

Лідер Австрійської партії свободи Герберт Кікль не тільки не підтримує виділення коштів на військову допомогу Україні. Що гірше, політик критично ставиться до санкцій проти держави-агресорки та перекладає відповідальність за війну на США і НАТО. І взагалі хотів би скасувати санкції проти Москви, бо це шкодить економіці Австрії. У чомусь його позиція щодо російсько-української війни схожа з позицією прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. А ще Кікль не бачить Україну членом ЄС і є прихильником переговорів із Москвою.

Втім, незважаючи на перемогу, Австрійській партії свободи буде складно сформувати та очолити уряд. Одноосібно зробити це вона не може: для цього потрібно було набрати значно більше відсотків на виборах. А більшість партій, які потрапили до парламенту, категорично відмовляються входити в коаліцію з ультраправими. Єдиний виняток — Австрійська народна партія. Теоретично коаліція ультраправих і правоцентристів можлива. Вона вже мала місце у минулому. Але створення такої коаліції потребуватиме складних переговорів і компромісів. Навряд чи Австрійська народна партія погодиться входити до коаліції, якщо канцлером буде Герберт Кікль. З іншого боку, лідер ультраправих раніше заявляв про бажання стати «народним канцлером». Тож переговорний процес між обома політичними силами буде дуже складним. Якщо ж обидві партії таки дійдуть згоди, то Австрійська партія свободи точно отримає чимало міністерських посад, навіть якщо відмовиться від ідеї висунути Кікля на посаду прем’єра. У такому разі можлива корекція зовнішньополітичного курсу Відня у негативний для України бік.

Сформувати коаліцію без участі Австрійської партії свободи теоретично можливо. Але теж непросто. До виборів 29 вересня урядом керував лідер Австрійської народної партії Карл Негаммер. До складу коаліції також входили «Зелені». Але зараз у цих двох політичних сил буде замало мандатів для урядової більшості. За цих умов відкриваються перспективи для формування ширшої коаліції за участі соціал-демократів, лібералів і «Зелених».

Теоретично можна вести мову про формування коаліції між правоцентристською Австрійською народною партією та лівоцентристськими соціал-демократами. Проте така коаліція матиме замало мандатів для комфортної роботи. Тож їй доведеться залучати третю політичну силу — лібералів чи «Зелених». Оскільки «Зелені» за підсумками виборів втратили підтримку електорату, було б нелогічно запрошувати їх до формування нової коаліції. Їхнє місце можуть зайняти ліберали. За таких умов імовірним варіантом виглядає створення нової більшості на основі трьох партій — Австрійської народної партії, соціал-демократів і лібералів. Проблема у тому, що така широка партійна коаліція загалом нехарактерна для Австрії. Крім того, незрозуміло, наскільки вона буде функціональною і стабільною, адже ідеологічні відмінності між її учасниками можуть виявитися занадто серйозними. Та й чи зможе такий уряд ефективно розв’язувати накопичені в державі проблеми? Відповідей на ці запитання наразі немає.