"Проблема номер один": яку загрозу становлять російські КАБи і як ЗСУ можуть їм протистояти

Російські окупаційні війська з 2023 року активно використовують кориговані авіаційні бомби (КАБ) у бойових діях на території України. В арсеналі Повітряно-космічних сил РФ присутні як легкі плануючі бомби для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), як-от КАБ-20С, так і важкі авіабомби з вагою до 3000 кг з колосальною руйнівною силою. У зв'язку з цим Фокус з'ясовував, яку загрозу несе в собі цей вид озброєння і які, на думку експертів, існують засоби протидії авіаційним ударам противника із застосуванням КАБ.

На сьогодні російські ПКС використовують три типи потужних авіаційних бомб:

1. Керована авіаційна бомба, що планує (УПАБ).
2. Коригована авіаційна бомба (КАБ).
3. Некерована фугасна авіаційна бомба (ФАБ).

Перший тип — бомби, спеціально призначені для керованої дії. До нього відносяться такі зразки як, УПАБ-500В і УПАБ-1500В.

Другий тип являє собою переобладнані фугасні авіабомби загального призначення типу ФАБ-250, ФАБ-500 і ФАБ-1500 зі встановленими модулями управління польотом або УМПК. Третій тип — це "класичні" фугасні авіаційні бомби вільного падіння, призначені для ураження наземних цілей.

У свою чергу російські КАБ існують у трьох основних модифікаціях:

• Л (Лазерне гіростабілізоване наведення).
• Кр (Кореляційна телевізійна система самонаведення).
• С (Супутникове наведення через ГЛОНАСС).

Ці авіабомби, що представлені у вагових категоріях до 3000 кг, застосовуються для знищення об'єктів різного призначення: промислових будівель, складів боєприпасів, бетонних укріплень і броньованої техніки. Легкі модифікації, такі як КАБ-20С, використовуються для безпілотних ударних систем. Наприклад, наприкінці березня поточного року стало відомо, що росіяни використовують на українському фронті ударно-розвідувальні безпілотники "Форпост", оснащеними двома керованими бомбами КАБ-20С, які скидали на позиції Сил оборони.

Історія створення керованих авіабомб

Авіаційні бомби, зокрема і в Росії, пройшли значний шлях розвитку від вільнопадаючих боєприпасів до високоточних керованих систем.

Ще до початку Другої світової війни, коли основними боєприпасами для авіації були вільнопадаючі бомби, з'явилася необхідність у точних боєприпасах. Це призвело до розробки керованих бомб, здатних коригувати свою траєкторію в польоті.

Одним із перших проєктів у СРСР після війни стала керована бомба "Краб", розробка якої почалася на основі аналізу німецької бомби FX-1400 Fritz-X. Головною особливістю "Краба" була теплова головка самонаведення, яка давала змогу бомбі наводитися на цілі, що виділяють інфрачервоне випромінювання.

Однак випробування показали, що система наведення була недосконалою — бомба добре справлялася з атаками на промислові об'єкти з яскравим тепловим "виглядом", але втрачала ефективність проти менш помітних цілей. У підсумку проєкт закрили 1956 року через низьку ефективність за високих швидкостей і висот бомбардувальників нового покоління.

Після "Краба" були розроблені бомби "Чайка" вагою 2000 кг і "Кондор" вагою 5000 кг, які використовували простішу радіокомандну систему наведення. Але і ці проєкти були закриті 1956 року.

Уже в 1970-х роках почалося розроблення керованих бомб нового покоління — сімейства КАБ. Ці бомби використовували лазерні системи наведення, що значно підвищувало точність удару. Бомби КАБ-500 і КАБ-1500, оснащені напівактивною лазерною системою наведення, призначалися для використання на фронтових бомбардувальниках. А в 1980-х роках було розроблено вдосконалені моделі з телевізійно-кореляційними системами, як-от КАБ-500Кр, яка давала змогу бомбі самостійно наводитися на ціль після скидання, забезпечуючи високу точність влучання.

КАБ у російсько-українській війні

Активне застосування ЗС РФ КАБів на театрі воєнних дій в Україні почалося 2023 року. Спочатку противник застосовував легші авіабомби ФАБ-250 і ФАБ-500 з модулями планування і корекції, і мав намір перейти до більшого калібру — ФАБ-1500. Однак російські конструктори зіткнулися зі складнощами встановлення УМПК — їм не вдалося просто перенести модулі на "полуторки", тому технологію довелося доопрацьовувати, а точніше, з нуля створювати новий планер і відповідні механізми.

У підсумку вже у вересні минулого року противник почав активно використовувати боєприпас ФАБ-1500 М54 з масою бойової частини в 700 кг, встановлюючи їх на фронтові бомбардувальники Су-34, що стало значною проблемою для української армії. Річ у тім, що такий боєприпас здатен пробити 3 метри бетонних укріплень і 20 метрів землі. При цьому відхилення від цілі становить лише до 10 метрів, що в принципі не так важливо з урахуванням потужності боєприпасу — при 35 метрах зони ураження він залишає вирву завглибшки понад 10 метрів, а контузію можна отримати в радіусі понад 100 метрів.

Так оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в інтерв'ю " Фокусу " розповів, що цей вид озброєння доволі примітивний, і з огляду на це КАБи можуть бути виготовлені й використані противником у великій кількості. Це, зі свого боку, дає змогу окупантам гальмувати контрнаступ ЗСУ й ефективно діяти на тих чи інших ділянках фронту.

Варто додати, що фактично фугасні авіабомби розроблялися ще за радянських часів, тому в Росії, ймовірно, є значні їхні запаси. А модернізація і установка модулів управління не вимагає великих часових і ресурсних витрат — хвостова частина бомби просто змінюється на УМПК з рульовими поверхнями.

Загалом авіація РФ володіє досить великим арсеналом КАБів, відомо про використання на українському фронті таких боєприпасів:

• УПАБ-500В;
• УПАБ-1500В;
• "Гром-Э2";
• "Дрель";
• ФАБ-500;
• ФАБ-1500.

Пізніше ворожа авіація озброїлася бомбою ФАБ-3000 М-54 з універсальним модулем планування і корекції та масою бойової частини в 1200 кг. Її перше застосування зафіксовано в червні 2024 року, коли противник завдав бомбового удару по населеному пункту Липці Харківської області.

ФАБ-3000: оцінка експертів

Видання Forbes зазначає, що використання потужних бомб, таких як ФАБ-3000, може бути зайвим для завдань на передовій, де невеликі бомби, наприклад, ФАБ-500 з УМПК, здатні забезпечити достатню руйнівну силу. Важкі боєприпаси ефективніше застосовувати проти стратегічних об'єктів, таких як мости, великі укріплення або глибокі бункери. При цьому масове використання подібних авіабомб вимагає значних ресурсів і може виявитися нераціональним в умовах динамічного конфлікту.

"Насправді, використання 3,3-тонного боєприпасу є ризикованою надмірністю, з огляду на те, наскільки руйнівними вже стали менші плануючі бомби самі по собі", — пише видання.

З такими висновками можна посперечатися, оскільки ще за часів Другої світової британська авіація для завдавання ударів по промисловим і військовим об'єктам Німеччини використовувала бомби Tallboy, масою понад 5 тонн, а також 10-тонні Grand Slam, у яких тільки бойова частина важила 4100 кг.

Експерти вважають, що попри високу потужність і руйнівну силу авіабомб типу ФАБ-3000, їх використання залишиться рідкістю. Основний акцент, найімовірніше, буде зроблено на менш важкі боєприпаси, такі як ФАБ-500 і ФАБ-1500, оснащені модулями УМПК, які мають оптимальні характеристики для точкових ударів по позиціях Сил оборони.

Тим часом масштабне застосування навіть півторатонних КАБів вельми негативно позначається на перебігу бойових дій, про що свідчили як українські військові так і експерти. Зокрема, останнім часом на Покровському напрямку, де ЗС РФ намагається проломити оборону українських захисників, почастішали випадки застосування таких авіабомб.

Про загрози цього озброєння розповів і Коваленко.

"ФАБ-3000 М54 можуть вкрай негативно вплинути на ЛБЗ (лінію бойового зіткнення), значно прискоривши викриття і злам наших ліній оборони й укріпрайонів, якщо рішення про протидію не почнуть ухвалювати, зокрема й наші партнери, максимально швидко", — вважає аналітик.

Експерт із радіотехнологій Сергій Бескрестнов також пояснив, чому російські КАБи є проблемою "номер один" на всіх фронтах для української піхоти. За його словами, противнику вдалося модернізувати готові зразки авіабомб, збільшивши дальність польоту. А її застосування у відкритому полі не дає жодних шансів бійцям закріпитися на позиціях.

"Ми втрачаємо позиції тільки через КАБ. Це проблема номер один на всіх фронтах для всієї нашої піхоти. Чисте поле з окопами, по якому працює бомба вагою 500 кг, просто вигорає від КАБа. Наші хлопці не можуть зачепитися за цю землю (внаслідок удару)", — підкреслив він.

Протидія КАБ: що кажуть фахівці

Командир групи інженерного забезпечення 3-ї окремої штурмової бригади Сергій Тищенко ще у квітні розповів, що грамотно організована оборона та ефективний розподіл сил можуть істотно знизити збитки від російських бомбардувань із застосуванням КАБів. Причому військовий не особливо сподівається на авіаційні засоби ураження і системи ППО, про що неодноразово говорили деякі експерти.

За його словами, спорудження більшої кількості опорних пунктів і захисних споруд, а також їхнє розосередження на оборонних рубежах може ускладнити завдавання точкових ударів по ключових об'єктах. А збільшення кількості таких позицій на одній ділянці фронту ускладнює завдання російським пілотам: у противника просто не буде достатньо бомб, щоб зруйнувати всі споруди.

Створення хибних укріплень і позицій, що вводять противника в оману, також є інструментом для мінімізації наслідків ударів. Це змушує противника витрачати ресурси на неефективні удари по хибних цілях, знижуючи кількість пошкоджень критично важливих об'єктів.

"Якщо, наприклад, у смузі оборони батальйону на відрізку кілометра розташовано тільки два ротно-опорні пункти, то закидати їх КАБами не проблема. А якщо на цьому кілометрі вирити позиції, розкидати ці позиції подалі одна від одної, зробити грамотне планування розташування цих позицій, то у супротивника не буде стільки КАБів, щоб знищити на цій ділянці фронту нашу піхоту або наші оборонні позиції. Тому треба закопуватися, треба більше будувати, треба більше робити бліндажів, ДОТів, ДЗОТів, треба обладнувати хибні позиції для того, щоб вводити супротивника в оману", — наголосив Тищенко.

Винищувачі F-16 і ППО

Тим часом, на думку Коваленка, основне завдання України в боротьбі з російськими керованими авіабомбами полягає не в нейтралізації самих боєприпасів, а у знищенні їхніх носіїв — тактичної авіації, насамперед Су-34. Аналітик виділяє три основні види озброєння, які могли б істотно підвищити ефективність протидії російським авіаударам.

1. Системи ППО Patriot і SAMP/T. Ці комплекси здатні уражати літаки противника на дистанції до 100 кілометрів, що дає змогу знищувати російські Су-34 та інші носії КАБ до того, як вони вийдуть на локацію для скидання бомб.
2. Винищувачі з ракетами "повітря — повітря" дальнього радіусу. Наприклад, F-16, які можуть використовувати ракети AIM-120C/D AMRAAM з дальністю до 180 кілометрів. Такі ракети здатні ефективно боротися з російськими літаками, знищуючи їх ще до того, як вони скинуть керовані авіабомби.
3. Далекобійні ракети для ударів по авіабазах. Важливу роль могли б зіграти ракети ATACMS модифікації M39 з дальністю до 165 кілометрів і M39A1 — до 300 кілометрів, а також британські Storm Shadow і французькі SCALP. Ці ракети здатні завдавати ударів по 20 авіабазах, розташованих на території Росії, де розміщуються літаки-носії КАБ.

Якщо повернутися до теми використання винищувачів як заходу проти авіаційних ударів, то слід зазначити, що Україна вже отримала сучасні західні винищувачі F-16, які можуть збивати бомбардувальники РФ під час заходу на траєкторії запуску керованих авіабомб.

Однак наразі інформація про те, що F-16 збивають противника в повітрі, попереджаючи тим самим бомбардування КАБами, не надходила. Можливо, у майбутньому Повітряні сили ЗСУ вживатимуть комплексних заходів із протидії авіації противника, озброєної смертоносними бомбами, грамотно використовуючи західні винищувачі та сучасні перехоплювачі зенітно-ракетних комплексів.

Важливо Загроза для трьох великих міст: КАБи можуть отримати дальність у понад 150 км, — експерт