"Стріли півночі": для чого Ізраїль вторся в Ліван, що буде далі та який план у Нетаньяху

У ніч проти 1 жовтня Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) почала своє наземне вторгнення до Лівану. Нарешті сталося те, чого очікували вже декілька місяців, що вважалося невідворотнім, але все одно шокувало світ та увесь Близький Схід.

ЦАХАЛ розпочав обмежені, локалізовані та цільові наземні рейди, на основі точної розвідувальної інформації, проти терористичних об'єктів та інфраструктури "Хезболли" в південному Лівані. Ці цілі розташовані в селах неподалік від кордону і складають безпосередню загрозу ізраїльським громадянам на півночі Ізраїлю. Таким було нічне повідомлення ЦАХАЛ від 1 жовтня, що фактично сигналізувало про початок наземного вторгнення в Ліван.

24 Канал розповідає про цілі операції "Стріли півночі" та намагається прогнозувати подальше її розгортання.

Розминка перед бурею: чому армія Лівану не заважає Ізраїлю

Насправді операція ЦАХАЛ почалася мінімум за 2 тижні до 1 жовтня. Прологом, а точніше фінальним прологом (бо бої на кордоні не припинялися з жовтня 2023 року), до неї стала "атака пейджерів" та наступні масові обстріли Лівану або, як заявляли в Ізраїлі, осередків "Хезболли".

Під час артпідготовки, масованих ракетних та авіаударів ЦАХАЛу вдалося знищити значну частину потенціалу свого ворога, передовсім – ракетного. Проте, найголовнішим стали точкові акти ліквідації об'єктів "Хезболли".

А вишенькою на торті стало знищення у власному бункері багаторічного лідера терористів Гасана Насралли. Як наслідок, "Хезболла" виявилась не лише знекровленою, але й фактично обезголовленою.

Лише після цього Ізраїль наважився на наземне вторгнення й наразі успішно просувається на півдні Лівану все далі й далі.

Як ізраїльська армія заходила на територію Лівану: дивіться відео

Що цікаво, армія Лівану (а вона попри те, що Ліван – це фактично failed state, досі існує) вирішила не втручатись і не помічати захоплення власної території й поспішно відступила вглиб країни.

Цей крок цілком можна зрозуміти, адже, якщо розібратись, "Хезболла" для ліванської влади, як і для Ізраїлю, має бути спільним ворогом. Для перших – як внутрішній окупант (хоча про це відкрито говорити в Лівані не прийнято), для інших – як джерело постійної загрози для мешканців півночі країни.

Чому Іран промовчав і не захистив "Хезболлу"

Не заступився за "Хезболлу" й Іран. І це значно цікавіше, адже "Хезболла" – доволі автономна, але все ж таки проксі Ірану. За підтвердження цього факту сплатив власним оком посол Тегерану в Ірані Моджтаба Амані, а також генерали КВІР, які склали компанію Насраллі в спільній могилі в Дахії (районі в Бейруті, що вважається штаб-квартирою та фортецею "Хезболли").

Понад 40 років Іран вибудовував свою "Вісь спротиву", за допомогою якої створював постійну напругу та небезпеку навколо Ізраїлю та й загалом на Близькому Сході.

"Хезболла" була перлиною цієї "Вісі", мала не лише повноцінну армію на десятки тисяч бойовиків і сотні тисяч ракет, але й суттєву автономію, що давало змогу контролювати цілий Ліван та робити на цьому дуже непоганий бізнес.

Проіранська "Вісь спротиву" на Близькому Сході / ілюстрація The Economist

Весь цей час Іран виступав таким собі "дахом" для терористів, готовим у будь-який час стати на їхній захист. Нібито.

І ось, коли цей час настав, Ірану не виявилось поруч. Ще живий Насралла декілька разів звертався по допомогу до Тегерана в протистоянні з Ізраїлем і щоразу отримував лише "глибоке занепокоєння". Так підступно з Україною, наприклад, не чинила навіть Ангела Меркель у 2015-му.

При цьому й Іран можна зрозуміти: в Тегерані бояться. Насправді "Вісь спротиву" та застарілі ракети – це все, що є в режиму, натомість у Ізраїля є потужна система ППО, сильна армія, допомога союзників (не лише США, а й багатьох країн Близького Сходу, які просто втомилися від численних авантюр керівництва Ірану, а це, нагадаємо, ісламські фундаменталісти). А найголовніше, в Ізраїля є войовнича рішучість та азарт. А ще – сила думки та схильність до нестандартних і нетривіальних рішень.

На Близькому Сході немає такого місця, куди Ізраїль не зможе дістати. Немає місця, куди ми не здатні піти, щоб захистити наш народ і нашу країну. З кожною секундою режим веде вас, шановний перський народе, дедалі ближче до прірви… Не дайте невеликій фанатичній теократичній групці розчавити ваші мрії й надії. Ви варті кращого. Народ Ірану повинен знати, що Ізраїль – з вами. Нехай наше спільне майбутнє буде мирним і успішним,
– синхронно з початком вторгнення в Ліван прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу в соцмережі Х звернувся до народу Ірану з красномовним попередженням.

Звернення Нетаньяху до іранців: дивіться відео

У цій ситуації в Ірані розумно вирішили не втручатись та чекати слушної нагоди, щоб вкусити, найвірогідніше, знову чужими зубами (таке бажання вже висловили пани-терористи з Іраку, Сирії та Ємену).

Бо від Ірану до Ізраїлю – понад тисяча кілометрів, а найголовніше – "буфер" з Сирії та Іраку. З одного боку це робить практично неможливою наземну операцію, а з іншого, й добре, що робить. До того ж Іран нині розпочав нову гру в спроби примирення з Заходом і США. На це натякає й обрання президентом представника ліберальної течії ісламських радикалів та його миролюбиві заяви, зокрема, з трибуни ООН у Нью-Йорку. У цій ситуації, коли на кону значно більше, ніж інсургенти в Лівані чи Газі, доволі легко закрити очі та промовчати.

Саме тому Хезболла залишилась наодинці зі своїм найбільшим страхом.

Чому Ізраїль почав наземну операцію саме зараз

Це практично ідеальний сценарій для Ізраїлю, проте, й він має вади. Головна з них – час. Його в ЦАХАЛу не так вже й багато – буквально декілька місяців так званого "міжцарства" у США.

Саме вибори в Америці створили для Тель-Авіва "вікно можливостей", бо президенту Байдену може не подобатись Нетаньягу, але він не може відмовити Ізраїлю в допомозі, бо це безперечно нашкодить кампанії Камали Гарріс. Натомість гарантована зміна президента дає можливість "обнулити" всі домовленості та почати писати нову історію стосунків із новим президентом США, з чистого аркуша.

Тут Нетаньягу, між іншим, робить дуже цінну підказку Україні щодо її стратегії проти війни з Росією, а саме – потужний аргумент про необхідність ризикувати та діяти радикально, не оглядаючись на США, які змушені будуть не лише пробачити, але й підтримати.

Для такої "вольниці" залишається лише декілька місяців (або тижнів, в залежності від того, хто переможе 5 листопада) й тому ЦАХАЛ, щоб операція "Стріли півночі" була успішною, має зробити все швидко й правильно. Інакше буде погано. Точніше, як і в попередні рази.

Нагадаємо, що в двох перших ліванських війнах ЦАХАЛ здобув воєнні перемоги, але зазнав політичного фіаско через те, що обидва рази зав'язнув у Лівані надовго, чим викликав невдоволення всього світу.

Чому похід у Ліван для Ізраїлю не буде "ідеальною казкою"

Завдання не зав'язнути знову – не просте.

• Бої в горах, де в "Хезболли" є розгалужена мережа бункерів (і не в піску, як у ХАМАС в Секторі Гази, а в гірських породах) – надзвичайно складні.
• Також у "Хезболли" залишається ще багато ракет і людей. Багато з них навчені діяти автономно і будуть довго продовжувати спротив, не зважаючи не загибель власних "генералів".

До того ж, нікуди не поділась тактика "живих щитів" від "Хезболли", а це означає, що точно будуть жертви серед цивільних. Вони вже є, як і багатотисячні колони біженців (багато людей змушені тікати до Сирії, звідки кілька років тому самі втекли від війни). Світ на ці страждання наразі особливо не реагує, бо так само шокований стрімким розгортанням подій, проте, так буде не завжди. Незабаром на площі європейських міст та американських кампусів знову вийдуть люди з кавунами.

Все це буде грати не на користь ЦАХАЛ. Війна буде нагадувати змагання з гідрою, де замість кожної відрубаної голови виростають нові.

Від того, що будуть знищені новий очільник організації Хашим Сафі ад-Дін, а з ним тисячі бойовиків "Хезболли" та тих, хто на них схожий, ситуація в Лівані не зміниться. Країна так само продовжить бути зруйнованим failed statе.

Як і не змінить глобально ситуацію і створення демілітаризованої зони по річці Літані, відповідно до ізраїльського тлумачення резолюції Радбезу ООН 1701 2006 року (тобто часів Другої ліванської війни). Нагадаємо, що вона передбачає не лише відвід військ за згадану річку, але й відповідні кроки з боку Ізраїлю, але найголовніше – роззброєння "Хезболли".

Чому війна не принесе мир Ізраїлю

Але знищення Хезболли – це завдання із зірочкою, а рейди ізраїльських командос (операція "Стріли півночі" наразі проходить у цьому форматі, але так само починалися і попередні ліванські війни) здатні вибити окремі загони та розбити окремі об'єкти інфраструктури, але точно не остаточно закрити питання щодо "Партії Аллаха".

• Так само розгром загонів "Хезболли" та їхня евакуація за річку Літані не принесе спокою півночі Ізраїлю й не поверне десятки тисяч біженців у власні будинки, бо в "Хезболли" залишаться тисячі снарядів і ракет. Іран продовжить їх поставляти (так, можливо, вже не відкрито літаками, але продовжить).
• Нині ракети "Хезболли" здатні летіти аж до Тель-Авіва, а нещодавні тести хуситів натякають, що в партизанів з'являються нові засоби, проти яких "Залізний купол" та інші системи не завжди ефективні.

Варто зрозуміти, що навіть ліквідація терористів не спричинить до появи незалежної Палестини (так, мова про Two-state solution – рішення про дві держави). Радикальним противником цього проєкту є уряд Нетаньягу. А це означає, що не вирішиться головна проблема та першопричина кривавої колотнечі на Близькому Сході.

Таким чином, Третя Ліванська війна точно не стане останньою і якими б не були успіхи ЦАХАЛ, тривалого миру в регіоні, на жаль, не буде. Втім, схоже, чинне політичне керівництво Ізраїлю в таких категоріях не думає й так далеко не планує.