Жорстоке кохання. Королеви мурах поїдають власних дітей, щоб врятувати решту потомства

Бути королевою мурах не так вже й просто — у них просто немає часу няньчитися зі своїм хворим потомством, а тому часом їхня любов до дітей виглядає жорстоко. Американські дослідники виявили, що королеви змушені поїдати деяких зі своїх дітей, щоб врятувати себе та інших, пише Science Alert.

Вчені виявили, якщо чорна садова мураха, яка нещодавно вилупилася, піддається впливу патогену, королева просто висмоктує і ковтає кожну частинку "червивого тіла" свого потомства, перш ніж воно стане заразним.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Це може звучати жорстоко, проте вчені зазначають, що така поведінка — не більше ніж "гігієнічний канібалізм", що не дає іншим личинкам і самій королеві захворіти, поки вони перебувають в одному гнізді. Крім того, поїдання слабкого потомства забезпечує матір-королеву енергією для наступного виробництва яєць.

За словами співавтора дослідження, біолога з Оксфордського університету Флінна Біззелла, королеви мурах починають будувати свої колонії поодинці. По суті, вони морять себе голодом, щоб виростити перших робочих мурах. Дослідження вже засвідчили, що королеви, які продукують велику кількість робочих мурах, мають більше шансів на виживання, а тому можливість поїдати та переробляти заражених личинок, отримуючи енергію для виробництва нового потомства, означає, що цінні ресурси не витрачаються даремно.

У новому дослідженні Біззелл з колегою, біологом з Оксфордського університету Крістофером Пуллом, виявили, що робочі мурахи в усталених колоніях не виявляють тих самих канібалістичних тенденцій. Попередні дослідження навіть показали, що у деяких видів робітники й солдати насправді навіть здатні лікувати поранених і хворих родичів за допомогою ліків або ампутацій.

На жаль, ці заходи не спрацюють у гнізді чорної садової мурахи (Lasius niger), особливо коли колонія тільки починає своє існування. У такому вразливому стані королеви не можуть просто витягнути хворі личинки з розплідника, тому що вони запечатані всередині разом зі своїм потомством — по суті, їм не може допомогти та хтось ззовні.

У подібному середовищі, коли гніздо забите вщерть, ризик поширення інфекцій надзвичайно великий, а тому королеви не можуть ігнорувати його. Коли вони виявляють патоген у гнізді, їм доводиться знищувати заражену личинку, якщо вони здатні знайти її.

Результати спостережень показують, що за потреби королеви здатні поглинути 92% заражених личинок. Вчені також з'ясували, що ті королеви, які роблять це, наступного разу здатні відкласти на 55% більше яєць наступного разу.

У своїх експериментах Біззелл і Пулл піддали п'ять личинок на королеву впливу інфекційних спор грибкового патогену. Після цього їм дали спокій на добу, щоб розвинулася смертельна інфекція. Далі личинок повернули в гнізда і спостерігали за поведінкою королев. Протягом кількох годин матері жували. Вони з'їли майже всіх хворих особин, залишивши в живих більшість здорових.

Результати показують, що грибковий патоген, мабуть, не вплинув на самих королев, навіть після того, як вони поглинули його. Вчені підозрюють, що це відбувається через те, що мурахи якимось чином здатні захистити себе зсередини.

Вчені також помітили, як деякі королеви чистять залозу на черевцях. Ця залоза виробляє кислу антимікробну отруту, і, проковтнувши отруту, мурахи, можливо, могли нейтралізувати патоген у своєму кишківнику.

Подальші експерименти, де вчені використовували личинок, які вже померли та почали виробляти плодові тіла з інфекційними спорами, королеви чистили й обприскували трупи отрутою зі своєї залози. Вчені підозрюють, що ця стадія зараження набагато небезпечніша для королев. Навіть після обприскування личинок королева вмирала від інфекційного захворювання майже у 80 відсотках випадків. Навіть якщо королеві вдавалося вижити, її потомство все одно вмирало. Усі вони гинули через вторинні інфекції.

Раніше Фокус писав про те, що вчені порахували, скільки мурах живе на Землі.