Битва за Вугледар. Огляд ситуації на фронті

Треба робити висновки, як протидіяти російським фланговим оточенням, тому що це стало вже постійним прикладом, який час від часу повторюється на багатьох ділянках фронту.

Насамперед від колективу Defense Express хочу привітати з християнським святом Покрови й Днем захисників і захисниць, які роблять дива на лінії фронту, стримуючи набагато більшу силу ворога, і виявляють дива мужності та витримки, коли полишають міста чи позиції, які далі просто неможливо утримувати.

Ситуація у Вугледарі

Скажу про Вугледар, про який ми неодноразово згадували, де ситуація міняється достатньо швидко.

Зранку 1 жовтня ми бачили повідомлення від Генштабу ЗСУ про те, що на цьому напрямку ворог вісім разів здійснював штурмові атаки в напрямку Вугледара, використовуючи штурмову й бомбардувальну авіацію. Вдень ми вже бачили повідомлення, що ворог увійшов у Вугледар із заходу та півдня. Були ворожі відео, де ворог пересувається по околицях цього населеного пункту.

На зараз ми можемо говорити, що російські війська перебувають у центрі Вугледара, але відбуваються ар'єргардні бої. Тобто бої, коли підрозділи здійснюють запланований відступ з займаних позицій. Знаємо, що 2 роки 1 місяць і 15 днів Вугледар обороняла 72-га Окрема механізована бригада, яка зараз здійснює відхід з цього населеного пункту.

Поки що офіційних підтверджень з боку нашого Генштабу не було і напевно не буде. Але ми розуміємо, що ворог прагнув з заходу й зі сходу забезпечити оточення нашої бригади у цьому місті і це йому не вдалося. Хоча знаємо, що зараз вкрай складно здійснювати відхід до Богоявленки. Це одна з трас, по якій здійснюється відхід разом з певними трасами по ґрунтових дорогах, і противник намагається чинити вогневий тиск на наші сили. Але можемо говорити про те, що за цей час 72-га бригада продемонструвала дива мужності, утримуючи цей непростий плацдарм.

Звісно, зараз маємо говорити, що може бути далі, тобто після захоплення противником Вугледара, коли наші війська повністю вийдуть, тому що утримувати його зараз дійсно просто неможливо. Обвалу оборони не відбувається, бо в районі Новоукраїнки й Богоявленки є наступний оборонний рубіж.

Для поліпшення ситуації треба вивести війська, перегрупувати та продовжувати тримати оборону. Звісно, оборону тримати гірше в тих умовах, де зараз є нова лінія оборони. Ми виходимо за межі міської забудови, а далі осінь і зима, тому зазвичай в таких умовах краще перебувати в містах, а не у полі.

Також ми знаємо, що контроль над Вугледаром спричинить покращення логістики противника, якщо він забезпечить роботу залізниці через Волноваху. Це спростить ворогу забезпечення військ «Дніпро» і «Схід», що є одним з викликів, який зараз з'являється після зміни на полі бою.

Але розуміємо, що це не останній бій і не остання битва. Треба зробити певні висновки, чому саме так трапилось. Коли впродовж двох років цей плацдарм утримувався, а починаючи десь з 30 серпня все почало погіршуватися. Звісно, можна говорити про перевагу сил противника. Коли говоримо про бригади, то перевага противника була 1 до 5, тобто проти однієї нашої бригади було 5 російських бригад. Але якщо ми порахуємо чисельність особового складу, то перевага була 1 до 10, а часом 1 до 12. Це та перевага, яка вплинула на постійні штурми й на виснаження наших військ. Також є перевага противника в артилерії та КАБах, це ми також знаємо.

Однак треба робити висновки, як протидіяти російським фланговим оточенням, тому що це стало вже постійним прикладом, який час від часу повторюється на багатьох ділянках фронту. Питання своєчасного посилення наших підрозділів, кадрової політики, зміни командирів бригад у відповідальний момент – все це не сприяло ефективним заходам оборони. Тобто питань багато, але розуміємо, що бійці 72-ї бригади виконали своє завдання. І це буде прикладом того, як забезпечувати оборону таких складних ділянок фронту.

Кадрові зміни в МОУ

Водночас знаємо, що в тому числі наслідки відступу від Вугледара, – це затримки з постачанням нашого озброєння, затримки з мобілізацією та інші заходи, які вплинули на потенціал наших бригад на лінії фронту. Сьогодні міністр оборони здійснив рішення по заміні низки заступників міністра оборони. З чотирьох заступників міністра Кабмін підтримав звільнення і заміну двох. Думаю, що ця історія буде ще продовжена. А також міністр оборони оголосив про те, що відбуватиметься покращення і зміни пов'язані з закупівлею озброєнь.

«Спецекспортери», зокрема Спецтехноекспорт, який перебував у Головному управлінні розвідки, переводиться під дах Міністерства оборони. Також буде запроваджено покращення роботи Агенції оборонних закупівель, яка здійснює закупівлю озброєння наших партнерів за кордоном і наших виробників. Також будуть створені наглядові ради в Агенції оборонних закупівель та в структурі, яка відповідає за закупівлю невійськового майна. Але наглядові ради – це лише один з елементів покращення, який не завжди не є вирішальним.

Співпраця ОПК України з іноземними партнерами

Цього тижня у Києві відбувається низка заходів, які не є публічними, однак вкрай важливі – зустрічі між закордонними та українськими виробниками озброєнь, аби знайти точки дотику в новому форматі.

Павло Верхняцький, директор та керуючий партнер СOSA, співкоординатор Робочої групи з питань безпеки та аерокосмічної галузі Американсько-української ділової ради (USUBC), розповів, що такі заходи проводяться послідовно і відбувалися вже декілька разів, тому є певний прогрес. По-перше, до України прибуло вже більше іноземних учасників, тобто більше компаній та представників виробництв. По-друге, у якісному сенсі бачимо, що компанії, які приїздили до України рік-півтора тому, вже мають певний прогрес у співпраці з українськими партнерами. Іноземні колеги вже працюють над спільними проєктами з українськими виробниками. Є серйозні контракти, які озвучувалися публічно. А також є і низка непублічних проєктів, про які знаємо, і вони досить непогано рухаються. Щодо ремонтних проєктів, то вони найшвидше розвиваються, однак є момент високотехнологічних аспектів, в яких нам партнери не все готові передавати.

Директор та керуючий партнер СOSA зазначив: наші партнери розуміють, що темпи їхнього виробництва не відповідають сучасним викликам. А щоб ці темпи пришвидшувати, потрібно не все виробляти у своїй країні. Тому у них є певна готовність співпрацювати з партнерами по світу, у тому числі з Україною. Тобто, це означає, що вони готові поступово послабляти регуляцію в аспекті передачі технологій. Це серйозні кроки, бо цих змін не відбувалося близько 30 років.

Співкоординатор USUBC додав, що безпековий виклик щодо потенційних атак на підприємства, які могли б будуватися чи вже є наявні потужності, то це з ключових моментів, про що думають наші партнери. Бо ніхто не хоче будувати якесь серйозне виробництво, щоб потім туди прилітало. Щодо специфічних викликів, таких як взаємодія з правоохоронними органами, корупція і так далі, то вже партнери не говорять про такі застереження. Є певна бюрократична історія, де з української сторони не все може швидко рухатися для адаптації нашої нормативної бази до їхньої регуляції. Але це насправді є двосторонньою дорогою, бо і з партнерської сторони є що робити, аби спрощувати співпрацю з Україною. Для партнерів найбільша проблема – поки що нерозуміння того, наскільки це буде великим ринком і наскільки продукція, яка вироблена в Україні, може продаватися у треті країни.

Верхняцький зауважив, що будь-які кардинальні та різкі кадрові зміни на керівних посадах не можуть позитивно відбиватися на міжнародних відносинах. Під кожний проєкт та механізм вибудовуються кроки, а це бюрократія з обох сторін. Відповідно, коли розробляються певні кроки, налагоджуються відносини, напрацьовуються механізми з конкретними командами, які ініціюють та впроваджують певні речі, а потім на півдорозі це переривається, то це точно не впливає добре. Ми бачили такі історії раніше, у контексті не тільки Міністерства оборони, а й інших відомств. Тому різкі зміни такого плану не впливають позитивно, однак будемо спостерігати до чого кадрові зміни у Міноборони приведуть, адже зміни – не завжди погано.