Фіскальні ризики 2025 року. Як їх оцінити?

У щойно підготовленому проєкті бюджету на 2025 рік значну увагу приділено фіскальним ризикам та їхньому впливу на показники державного бюджету 2025-го. Фіскальні ризики — це фактори, які спричиняють відхилення фактичних показників держфінансів від прогнозованих.

У міжнародній практиці оцінка і оприлюднення фіскальних ризиків є невід’ємними елементами будь-якого планування та звітності. Не стоїть осторонь і наш Мінфін, приділяючи цим ризикам чільну увагу у спеціальному звіті, підготовленому до проєкту бюджету 2025 року.

Згідно із звітом, загалом ситуація стабільна — ключові ризики, властиві банківській діяльності, залишаються помірними, а запаси капіталу та ліквідності з високою ймовірністю гарантують безперервність роботи банківської системи навіть в умовах тривалої війни. Нинішній рівень власного капіталу банків дозволяє їм покривати ключові ризики: кредитний, ринковий, операційний.

Щодо якості активів банків, то фахівці Міністерства фінансів акцентують увагу на тому, що частка непрацюючих кредитів (NPL) у банківському секторі залишається високою: станом на початок липня цього року вона становила 34,6%. При тому, що за перше півріччя 2024-го обсяг NPL скоротився на 4,2 млрд грн відносно показника на початок року.

Автори Звіту про фіскальні ризики відзначають і високу прибутковість банків, що формується під впливом високих чистих процентних доходів, незначних відрахувань у резерви за кредитними збитками та операційної ефективності банків. Так, за підсумками 2023 року, банки отримали 82,8 млрд грн чистого прибутку, сплативши 76,2 млрд грн податку на прибуток підприємств за ставкою 50%. А вже у січні—липні 2024 року обсяги чистого прибутку зросли до 93,6 млрд грн. Цьому сприяли як зростання прибутковості банківської діяльності, так і зменшення податкової ставки до 25% для прибутків, що генеруються 2024-го.

І тут варто зупинитися, бо, на мій погляд, структура прибутків банків є нездоровою, а це посилює залежність фінансового стану банків від ситуації з бюджетом і призводить до значних витрат державних коштів на підтримку банківської системи України. Так, у структурі процентних доходів банків у першому півріччі 2024 року доходи за державними інструментами займали більш як половину, а саме: 25% загальних процентних доходів дали проценти за депозитними сертифікатами НБУ і 27% — проценти за ОВДП. А процентні доходи банків, отримані від кредитування бізнесу, були навіть меншими від доходів за депозитними сертифікатами НБУ.

Усього з кошторису НБУ (а опосередковано — з державного бюджету) на користь банків було виплачено 91 млрд грн у 2023 році і 56 млрд грн у січні—серпні 2024-го у вигляді процентів за депозитними сертифікатами НБУ.

На мою думку, у Звіті про фіскальні ризики варто було б відзначити факт зростання витрат державного бюджету на підтримання процесів банківського кредитування в умовах, коли банки мінімізували свою кредитну функцію, гальмуючи відновлення економічної діяльності. Так, обсяги бюджетного фінансування програми «Доступні кредити 5–7–9» становили 2 млрд грн 2020-го і 2021-го, 7 млрд грн 2022 року, 16 млрд грн 2023-го і 18 млрд грн 2024 року. У рамках цієї програми державна підтримка надається через часткову компенсацію процентних ставок за банківськими кредитами суб’єктам підприємництва.

Відхід банків від їхньої класичної кредитної функції призвів до того, що зараз близько половини чистого гривневого кредитного портфеля банків формують кредити за пільговими державними програмами, а під час повномасштабної війни близько 90% нових кредитів для бізнесу видавалися саме за цими програмами.

Однак на додаток до цієї проблеми підвищення облікової ставки НБУ в два з половиною рази у червні 2022 року та її надто повільне зниження з того часу породили ще одну проблему для держави — постійне зростання потреб у бюджетних коштах для часткової компенсації процентних ставок за кредитами, наданими в рамках програми «Доступні кредити 5–7–9». Незважаючи на те, що бюджетом передбачено 18 млрд грн бюджетних асигнувань на компенсації процентних ставок 2024 року, бюджетна заборгованість перед уповноваженими банками за цією програмою становила 4,9 млрд грн на середину 2024-го.

У цьому контексті варто нагадати, що з червня 2022 року облікова ставка НБУ перебуває на реально позитивному рівні вже 27 місяців, що є одним із найтриваліших у світі періодів монетарної жорсткості з 2020 року. У 2023 році середньомісячна реальна облікова ставка в Україні (ex-post) становила 9,1% річних, що також є світовим рекордом. А серед країн з ринками, що формуються, середній рівень реальних процентних ставок (ex-post) торік становив лише +1,0% річних.

Реагуючи на виклики бюджетної заборгованості за кредитними програмами, Міністерство фінансів висунуло ряд ініціатив для скорочення дефіциту фінансування програми «5–7–9». Зокрема, передбачено:

• виключити з програми великі підприємства;
• зменшити базову процентну ставку за кредитами на 3–5 п.п.;
• знизити максимальний розмір кредитів на обігові кошти з 60 млн грн до 5 млн грн для непріоритетних напрямів;
• чітко визначено нижній діапазон середніх підприємств (із річним оборотом від 10 до 20 млн євро).

Реалізація цих ініціатив зменшує потреби у бюджетних коштах на підтримку пільгових кредитних програм, однак із високою ймовірністю негативно впливатиме на відновлення економічної діяльності після кардинального скорочення реального ВВП у 2022 році. Це також ускладнюватиме процеси відбудови енергетичної та транспортної інфраструктури, відновлення виробничих потужностей підприємств після руйнівних атак ворога та гальмуватиме впровадження підприємствами технічних і екологічних стандартів ЄС. Надалі вдосконалення дизайну пільгових кредитних програм, підтримуваних урядом, мало б супроводжуватися і дієвими заходами Національного банку, орієнтованими на відновлення ринкового кредитування банками національної економіки.

Для мінімізації впливу на показники державного бюджету фіскальних ризиків, пов’язаних із функціонуванням фінансового сектору, уряд вважає за необхідне:

• імплементувати завдання, визначені Стратегією розвитку фінансового сектору України;
• оновити стратегію реформування банків державного сектору економіки;
• провести незалежний аналіз якості активів банків (independent AQR);
• модифікувати стратегії діяльності державних банків з урахуванням тривалих умов безпекової невизначеності;
• впровадити більш ефективні механізми розв’язання проблем непрацюючих кредитів банків;
• удосконалювати інструменти контролю над інфляцією та обмінним курсом гривні;
• сприяти збереженню стійкості та ефективності системи гарантування вкладів населення;
• забезпечувати розвиток інноваційних фінансових рішень (віддаленої ідентифікації та верифікації, нового покоління системи електронних платежів, нових форм подання звітності та ін.);
• розвивати інструменти нагляду в частині аналізу та оцінювання ризиків у фінансовому секторі.

Погоджуюся з переліченими стратегічними настановами уряду. Але хотів би звернути увагу й на те, що поточні дискусії з питань оподаткування прибутків банків (за ставкою 25 чи 50%) мали б враховувати існуючі диспропорції банківської системи України та утворення значної частини прибутків банків за рахунок державних коштів. У цьому сенсі корисним може бути і наявний міжнародний досвід оподаткування надмірних прибутків банків і підприємств нафтогазового сектору.

У світовій практиці податки на надмірні або непередбачувані прибутки — це спеціальні податки, які стягуються урядами з компаній та осіб, що отримали значні прибутки внаслідок непередбачуваних обставин. Фахівці МВФ у 2022 році показали, що такі податки є інструментом ефективного оподаткування економічної ренти, яка часто є результатом монополістичної влади або несподіваних подій, таких як пандемії, війни, стихійні лиха; саме ці події в багатьох випадках створюють умови для отримання надприбутків певними секторами чи компаніями.

У Європі підвищені податки на доходи фінансового сектору практикуються в Італії, Іспанії, Чехії, Угорщині та Литві. В Італії на додаток до звичайного податку на прибуток банки сплачують 40% власної процентної маржі. В Чехії банки вносять до бюджету як стандартний податок на прибуток, так і 60% надмірного прибутку, що визначається за спеціальною методикою. Україна вже успішно апробувала 50-процентну ставку на прибутки банків, згенеровані за підсумками 2023 року.

Усі наведені вище факти та обґрунтування однозначно свідчать про необхідність як зміни основоположних підходів до політики грошово-кредитного регулювання в Україні, так і тимчасового оподаткування прибутків банків за підвищеною ставкою 50%.