Грибний сезон: у Карпатах ліси усіяні білими, а підберезники безкоштовно роздають сусідам

Ще не так давно затяті грибники з тугою дивилися на небо, де по-літньому посміхалось сонце. Теплинь та суха погода, яка радувала інших до середини вересня, лише засмучувала любителів "тихого полювання".

На опеньки не звертають уваги

- Вже думав, цього року без грибів будемо, - підкручує вус грибник зі Сколівського району Львівщини Петро. – Від посухи у нас навіть річки та водоспади висохли, які вже тут гриби. Он річка Опір зараз у мене в селі Кам'янка - по щиколотку, хоча зазвичай у ній люди купаються. Бачили, почім гриби в туристичних точках продають? Деякі ставлять цінник 500-700 грн за пів літрову баночку маринованих! 100 г сушених – 250 гривень. Це торішні, і надії, що цього року будуть нові, не було особливо. На щастя, два тижні тому почалися дощі.

Дощі «змили» з Карпат туристів – під холодною зливою особливо не погуляєш, зате як тільки вони стихли, у лісах навіть в очах почало рябіти від різнобарвних дощовиків, накинутих на плечі грибників.

Ось уже тиждень любителі "тихого полювання" навперебивки вихваляються знахідками: у кого білих грибів більше. Лісові дари «простіше» - ті ж підберезники - роздають безкоштовно: хтось сусідам, а хтось і туристів пригощає. Синяки та моховики, які у "бідні" на гриби роки теж із задоволенням клали у кошик, тепер залишають білкам. Опеньки, кажуть деякі, навіть не беруть – стільки їх у лісах.

- Пів дня треба витратити, щоб їх обробити, краще відерце «шляхетних» білих наберу, - махає рукою бухгалтер Євгенія зі Львова, яка щороку бере у грибний сезон відпустку і їде по гриби на Волинь чи Львівщину. – Раніше до Шацького району завжди їздили: там люди залишали купи вже зрізаних підберезників та синяків уздовж доріг - усі не могли забрати. Днями ось повернулися зі Старосамбірського району Львівщини – тут "вилову" теж вистачає. Частину собі залишили, частину сусідам віддали.

Куди їхати по гриби, вам не кожен скаже: а хто хоче просто так здавати місця? За гроші – так, але грибники, які готові повезти вас далеко в область, наприклад, на Київщині, просять не менше сотні доларів за те, що покажуть один-два «острівка» із грибними скарбами.

По знайомству зізнаються: у Львівській області їхати треба до Старосамбірського, Самбірського, а ще краще – Турківського та Сколівського районів.

Пів тисячі грибів за похід

Грибочки люблять лісисті місця у горах, що й пояснюється великою кількістю "улову" у кошиках любителів "тихого полювання" Львівщини. Особливо їх багато в Івано-Франківській області, також щедра на лісові дари і Волинь. Також і Закарпаття – але поки що ця область ще не може потягатися із Прикарпаттям.

– В Івано-Франківській області найбільше грибів на околицях Косова, Верховини, – зазначає Коротко про один із досвідчених косовських грибників Юрій. – Є й біля Микуличина, Яблуниці. Я беру лише білі – буває, їх вантажівками можна возити. На інші навіть ніколи не дивлюся.

Зрозуміло, що вздовж популярних серед туристів стежок гриби трапляються рідше. Тому краще вдягати високі гумові чоботи – у горах все ще зустрічаються напівсонні змії - і підніматись трохи вище в гори.

Як зазначають грибники, важко з порожнім кошиком повернутися з Бескидів. Це масив на кордоні Львівської та Івано-Франківської областей, між річками Опір, Стрий та Мізунка. Тут же – заповідник «Сколівські Бескиди». Удачливий грибник може за кілька годин зібрати два-три десятки кілограмів грибів – лише білих! Десь вони ростуть «сім'ями» - можна знайти на одній невеликій ділянці до сотні, а десь поодинці. Кому як пощастить.

- Гриби не скрізь пішли, на Рівненщині їх поки що мало, - зазначають грибники. - Де було більше дощів і потім встановилася тепла погода - ось там їх море.

Наприклад, на вже згаданому Прикарпатті. Тут дехто примудряється знайти до пів тисячі грибів за один похід! Знайшов галявину - і не сходиш з неї, поки не набереш грибів стільки, скільки здатний забрати. "Пішов гриб" і у Чернівецькій, Вінницькій та Хмельницькій областях, щоправда, менше, ніж у Карпатах.

Багато грибів – до продовження війни?

Любителі "тихого полювання" та жителі грибних районів радіють багатству у лісах: і заробити можна, і на зиму запаси зробити. Забобонні з побоюванням поглядають на врожай: прийнято вважати, що багато грибів – не на добро. Таке буває перед війною.

– Моя бабуся пов'язувала великий урожай грибів із війною, так і говорила: «Гриби – гроби», – зазначає Коротко про мешканка Львівщини Галина. - Пам'ятаю, що у 2013 теж грибів багато було. А в Карпатах старожили кажуть, що найбільше грибів було у 1939 та 1947 роках. А у війну - менше.

У наших реаліях, переживають грибники, це може означати тривалу війну.

– Грибники взагалі часто народ забобонний, – посміхається їхній колега Петро зі Сколівського району Львівщини. – Але ж урожай залежить від погоди. Війни ж не гриби починають, то до чого тут їх кількість? Ще вірять, якщо побачити маленький грибок і не зірвати, залишити – то він уже все одно не виросте, так і згниє. Я малі залишаю на день підрости, помічаю місце. Гриб швидко росте, через три дні буде вже, як табуретка. Але маленькі брати - яка користь? Хоча деякі тільки їх і беруть: і смачно, і красиво на столі. Їх дорожче продають.

Грибники-реалісти відзначають: прикмета справедлива одна – якщо йшли дощі, а потім прийшло тепло, кошики будуть повними. А вірити у будь-яку бісівщину не радять.