Перші дебати кандидатів у віцепрезиденти США: хто кращий для України - Трамп чи Гарріс

Навіть американські медіа під час перших дебатів кандидатів у віцепрезиденти США у вівторок, 1 жовтня, на CBS News, не поставили новини про них на видне місце на своїх вебсайтах.

У топі були останні події на Близькому Сході - ракетний удар Ірану по Ізраїлю. У вівторок, 1 жовтня, Тегеран атакував Ізраїль майже 200 ракетами. Саме таку кількість озвучив на брифінгу речник Держдепу США Метью Міллер, додавши, що протягом наступних кількох днів Вашингтон перебуватиме в переговорах із Тель-Авівом щодо відповіді Ізраїлю на цю безпрецедентну за масштабом іранську атаку - найбільшу від квітня цього року, коли Тегеран вперше напряму атакував Ізраїль. Разом із тим, він ухилився від відповіді на запитання, чи зможе Ізраїль завдати ударів у відповідь по ядерним обʼєктам Ірану. 

Відбивати іранську ракетну атаку як у квітні, так і зараз, Ізраїлю допомагали союзники, зокрема США, збиваючи ворожі цілі. Щодо цього досі обурюються українці, бо нам ніхто не допомагає збивати російські ракети та безпілотники. Останні виготовлені за іранською технологією "шахедів". І ніхто у Метью Міллера на брифінгу в Держдепі у вівторок, 1 жовтня, навіть не запитав: а як же так сталося, що Іран, перебуваючи стільки часу під західними санкціями, досі може виробляти стільки ракет, дальністю до 2 тис. км? Ба більше, за повідомленнями ЗМІ, під час цієї атаки по Ізраїлю, Іран вперше застосував свою гіперзвукову ракету Fattah 1. 

Саме з питання подій на Близькому Сході й почалися перші дебати кандидатів у віцепрезиденти США - Джей Ді Венса від республіканців і Тіма Волза від демократів. Як і під час дебатів Дональда Трампа і Камали Гарріс, лунало дуже багато звинувачень на адресу одне одного. Проте, як Джей Ді Венс, так і Тім Волз ухилилися від відповіді на запитання, чи підтримали б вони превентивний удар Ізраїлю по Ірану. А тема війни Росії проти України під час цих дебатів взагалі не порушувалася. 

Проте, не дивлячись на це, тема війни Росії проти України під час цієї передвиборчої кампанії у США якщо не перша, то точно друга після Ізраїлю та Гази. Тож, про різницю підходів Трампа та Гарріс до України, страхи в США щодо Росії і необхідність переговорів з Росією, якими зараз переповнені всі ключові високі кабінети, експертні та журналістські спільноти в США, ТСН.ua розпитав у колишнього працівника Держдепу США Тома Хенсона, який працював у Східній Німеччині, Франції, Норвегії, СРСР, Швеції та Грузії у радянські часи.

- Якщо Трамп переможе, чого Україні очікувати від США?

- Трамп – фігура непередбачувана. Він фокусується на імміграції, багатьох внутрішніх питаннях, економіці та припиненні війн. Він отримує певну кількість голосів, особливо молоді, просто кажучи, що ми якимось чином закінчимо війни. Отже, як би він це зробив? Думаю, щодо України він дотримуватиметься плану Джей Ді Венса, який, по суті, вимагає від України піти на поступки.

Джей Ді Венс навіть говорить про нейтралітет України та відмову від територій. Проте, я не можу уявити, щоб Україна пішла на це. Але це може бути шлях Трампа. За президентства Камали Гарріс, а вона зустрілася з Зеленським (минулого тижня у Вашингтоні - ред.), буде сильна підтримка України. Але вона, ймовірно, буде такою ж стриманою, як і Байден. 

Тому мені незрозуміло, куди це приведе Україну, яка й без того зараз виснажена. Їй потрібна додаткова допомога, щоб справді переломити ситуацію (на полі бою - ред.) і досягти справедливого миру, який збереже незалежність і цілісність України. Ми постійно говоримо, що це українцям вирішувати. Тому, також виникає питання, що може статися в Україні з точки зору політичних подій щодо цього. Маю на увазі появу опозиції Зеленському чи щось таке. Тому тут може мати місце ще й внутрішній український фактор.

Я вважаю, що ми маємо брати участь у більшій дипломатії з Росією. Недобре з ними не говорити. І, звичайно, ідеальним було б, якби відбулися якісь зміни в самій Росії. На це була надія на початку конфлікту. Цього ще не сталося, й немає жодних ознак, що станеться. Але, думаю, більш зрозуміло, що буде за президентства Трампа, ніж Камали Гарріс. Бо вона насправді не дуже відкрито говорить про свої позиції.

- До виборів у США трохи більше місяця. Й Україна, хотіли ми того чи ні, - якщо не номер один, то точно номер два на порядку денному цієї вкрай жорсткої передвиборчої американської кампанії. Але перебіг війни Росії проти України на полі бою не залежить від виборів. Чого, на вашу думку, бояться у Білому домі? Чому нам не дають кардинально переломити ситуацію на полі бою на нашу користь? 

- Думаю, щодо цього є три речі.

По-перше, на початку конфлікту ми були дуже оптимістичні щодо наших шансів примусити Росію укласти угоду, яка була б вигідна Україні. Ми завжди говорили, що це українцям вирішувати (коли та як - ред.) отримати найкращу угоду. Зеленський говорив, що ми (Україна - ред.) хочемо повернути всі території. Позиція Заходу була більш розпливчастою - це найкраща можлива угода, коли прийде час. Бо, думаю, ми сподівалися, що санкції змусять Росію почати переговори. Ми були дуже оптимістичними щодо цього. До того ж, у нас склалося враження про російську армію, як про досить слабку, виходячи з подій на початку війни під час їхнього наступу на Київ.  

По-друге, я думаю, що є проблема з виробництвом збої в США. Надаючи багато зброї Україні, ми дійшли до стану, коли наші ланцюжки постачання перенавантажені. Це частково тому, що ми не вели таких війн з часів Другої світової чи Корейської війни. Ми були налаштовані на різні види воєн з повітря. Війна, в якій перебуває Україна, схожа на Першу чи Другу світову. Це окопна війна. Тому, чи-то заходить мова про боєприпаси, чи-то ракети, ми наближаємося до межі свого виробництва. І наші союзники вичерпують запаси. Але проблема в тому, що ми не були готові з точки зору військового виробництва до такого роду війни. 

По-третє, Росія - ядерна держава. Протягом усієї Холодної війни США та СРСР стримано штовхали один одного занадто далеко. Ми бачили це під час Карибської кризи, коли обидві сторони ніби відступили. Саме тому у Вашингтоні більше занепокоєння щодо бряцання Путіним ядерною зброєю, ніж це б мало бути. Є багато людей у ​​Вашингтоні, які думають, що він блефує, тому ми не повинні піддаватися на те, що він може застосувати ядерну зброю. Але є й інші, можливо в Пентагоні, які стурбовані, що, наприклад, прямі удари по Росії можуть призвести до цього.

Ми не знаємо, що саме може статися. Пентагон також каже, що навряд чи дозвіл на ці удари змінить хід війни. Але це заважає нам зробити крок (дозвіл США на удари в глибині території Росії - ред.), якого дуже хоче президент Зеленський, як ключової частини Плану перемоги України. Тож, ці три фактори ставлять Україну в складне становище. Це фантастика, як Україна продемонструвала повну участь (всього населення - ред.) у війні, героїчні дії, війну безпілотниками, виробництво цих безпілотників та їхнє ефективне використання. Але Росія має більше населення. Вони налагодили своє військове виробництво й наразі виробляють багато зброї. Україна виснажена. Тому, щось має статися, щоб це змінити. Має бути якийсь новий елемент. Це вже буде завдання для наступного президента США. Як ми знаємо, Дональд Трамп і (його кандидат у віцепрезиденти - ред.) Джей Ді Венс закликають до переговорів, які не будуть вигідні Україні. 

- Може в США бояться, що, зазначаючи поразки, Росію поглине хаос? 

- Є люди у Вашингтоні, які кажуть: ні, зі всіма цими 5 тис. ядерними боєголовками у Росії, її розвал був би надзвичайно небезпечним. 

- Тобто, є такий страх? 

- Думаю, він існує. Хоча, головне побоювання в тому, що росіяни, пропустивши (давши Україні та Заходу перетнути - ред.) низку своїх червоних ліній, можуть відчувати, що їм треба якось відновити своє стримування на цьому етапі. Сумніваюся, що Росія завдасть удару тактичною ядерною зброєю. Але вони можуть зробити демонстраційний ефект, наприклад, щоб показати, що вони готові її використати. 

- Проти України? 

- Над Україною. Десь, де це не призведе до загибелі людей, але матиме демонстраційний ефект. Також є занепокоєння щодо розпаду Росії. Але, думаю, більш гостре занепокоєння полягає в тому, що Росія може щось використати, коли відчує справжню агресію. Вони можуть зробити ще багато чого проти України. Інша річ, про яку хвилюються в США, це те, що Росія може надати більше ядерної допомоги Північній Кореї та Ірану. І Путін якось погрожував цим.

- Проте, яка зрештою різниця між тим, що пропонують Трамп і Джей Ді Венс, та тим, що публічно не каже Адміністрація Байдена-Гарріс, проте робить фактично те ж саме, підштовхуючи Україну до невигідних переговорів з Росією? 

- Я розумію вашу думку. Трамп каже (щодо України - ред.) теж саме, що й до Близького Сходу, що він хоче покласти край насильству (Трамп нещодавно говорив, що він не відкидає можливості поновлення угоди з Іраном в обмін на його відмову від створення ядерної зброї, хоча сам же і вийшов із неї у 2018 році - ред.). Він дуже комунікабельний. Він любить укладати угоди. Тож він намагатиметься укласти угоду (з Росією - ред.). 

- Швидко…

- Швидко. За планом Джей Ді Венса, Україна мала б стати нейтральною. Росія б також залишила за собою частину території (України - ред.). Передумовою цього є те, що Україна повільно програє війну. Отже, це передумова, яку вони роблять (Трамп і Джей Ді Венс - ред.). Команда Байдена визнає труднощі. Але вони ніби застигли на місці. Тому, наступним кроком має стати справжня підтримка України, щоб піти на набагато більші ризики, щоб змінити напрям цієї війни й поставити Україну в кращу позицію… Надання зброї великої дальності… Або рухатися до якихось переговорів.

Чи буде Камала Гарріс, якщо переможе, більш схильною розпочати "мирні" переговори з Росією? Якби вона це зробила, то не на підставі плану Джей Ді Венса, який вже каже, яким має бути результат. Якби демократи пішли таким шляхом, думаю, вони б спробували знайти способи тиснути на Росію, щоб вона пішла на поступки. Але в певному сенсі команда Байдена-Гарріс перебуває в стані очікування. 

- Вони чекають результатів виборів? 

- Думаю, вони залишають наступній Адміністрації робити свої висновки. І, як я вже сказав, для Зеленського це дуже зрозуміло. Зараз має бути сильна підтримка Заходу, який має піти на певні ризики для цього більшого результату. Його візит (до США минулого тижня - ред.) був неоднозначним. Я так розумію, що Байден сказав, що вони поки не ухвалюють рішення (щодо дозволу на удари по Росії - ред.) зараз. Але ж він не грюкнув дверима й не сказав, що цього ніколи не буде. Цілком зрозуміло, що він зволікає, принаймні до виборів. 

- Можливо, після виборів…Британія вже заявила, що, можливо, це рішення буде ухвалене до зими. 

- І так може бути. Тож, у такому випадку, це сильно відрізнятиметься від того, що зробив би Трамп, якби був президентом.