Чим небезпечне захоплення росіянами Вугледару

Українські військові підтвердили вихід підрозділів ЗСУ з Вугледару. Знов-таки, ми поступилися частиною території, залишили ще одне наше місто наше, і для нас це боляче. Але Вугледар не має оперативного значення – уся його вага вкладалася в те, що він був виступом в бік окупованих територій. І наша артилерія, після того, як розташувалась за Вугледаром, могла спокійно завдавати вогневого ураження і тримати під контролем залізничний вузол Волноваха.

І якщо ми вийшли з Вугледару, Російська Федерація може запускати залізницю з Ростова аж до Донецька через Бердянськ, Мелітополь. Тобто та гілка, яку будували раніше, тепер запрацює. І, відповідно, на всіх напрямках, що знаходяться західніше Волновахи (а це Времовський, Курахівський, Покровський напрямки), отримують залізничним транспортом боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, техніку та будуть евакуйовувати техніку на ремонт до РФ. Що значно їх прискорить, адже раніше вони возили все фурами через Мелітополь. Тобто найголовніше, що тепер росіяни отримали змогу покращити логістику.

Про серйозні наслідки для Покровська я б поки що не говорив – там ще є лінія оборони, і до нього ще далеко. Але погіршення ситуації на Курахівському і Покровському напрямках я все ж очікую, тому що зараз російське командування може ухвалити рішення про послаблення тиску на Времовському оперативному напрямку. Адже Вугледар росіяни взяли, нас вони відсунули, артилерія наша не дістає, тільки реактивна і ракети. А це означає, що можна буде перекидати частину сил і військ на Курахівський і Покровський напрямок. Причому найбільш імовірно, що перекидання військ буде саме на Курахівський, тому що він знаходиться поруч і перекидання військ туди може тривати буквально декілька діб.

Захоплення Курахового дасть росіянам змогу вирівняти фронт і зробити свою логістику залізницею повністю безпечною до Волновахи, після чого в них може відкритися можливість рухатися на північ, в бік Покровська, відсікаючи наші війська вздовж адміністративного кордону Донецької області.

Але 5-7 кілометрів просування росіян не зроблять погоди авіації для скидання КАБів на Запоріжжя чи Дніпро. Тому подальше просування РФ буде не менш складним. Тим паче я сподіваюся, що ми, зрештою, почнемо робити висновки з наших помилок і більше таких "ляпів" не будемо допускати. Хоча, на жаль, вони повторюються – і Очеретине, і Авдіївка, і Вугледар є трьома випадками за літо, коли ЗСУ довелося відступити. Навряд чи війська РФ одразу підуть на Дніпро чи Запоріжжя – більш імовірно, що росіяни будуть виконувати політичне завдання Кремля щодо захоплення Донецької області в її адміністративних кордонах.

Тим паче, що Покровськ – це величезна житлова агломерація, і штурмувати його в лоб буде самогубством для російських військ. І чим далі, тим більше це буде для них неможливо втілити в життя. Тому що вільних резервів у Росії немає. Адже коли росіяни досягали якогось успіху і проривали нашу оборону, вони за класикою Другої світової війни вводили у бій резерв у вигляді бригади, дивізії, корпусу (як це було в Авдіївці).

Але зараз такого немає – російська армія може мати в резерві до 5000 військовослужбовців. Не батальйонів, не полків, не бригад, а просто 5000 особового складу. Це неорганізоване військо, яке буде розподілятися між підрозділами на поповнення втрат. І це дуже різні речі в боєздатності. Крім того, наявний дефіцит техніки в цих частинах.

Тому взяття Покровська для армії РФ – це таке ж величезне завдання, як і для Сізіфа закотити камінь на гору. А відтак я би поки що взагалі не ставив питання про похід росіян на Дніпропетровщину. Як і в найближчий місяць зарано вести розмови про оборону Покровська.

Олег Жданов, військовий експерт, полковник запасу, спеціально для Главреду