Пародистка зі «Скаженого весілля» Інна Приходько – про стосунки з коханим, ревнощі і заздрість колег

Комедійна акторка Інна Приходько запам’яталася глядачам образом Ольки зі “Скаженого весілля” та “Скажені сусіди”, а також пародіями на Юлію Тимошенко, Михайла Поплавського, Катерину Осадчу, Аллу Мазур і багатьох інших знаменитостей. В інтерв’ю вона відверто розповіла, ким хотіла стати в дитинстві, про своє перше кохання, дружбу в шоубізнесі, особисте життя, а також про мрії й плани.

— Інно, розкажіть, ким ви хотіли стати в дитинстві? Ким себе уявляли?

Професійне акторство – випадкова історія у моєму житті. Ніколи не думала стати актрисою. Я була ще з дитинства “артисткою”, як мене батько називає. Влаштовувала рідним свої виступи, вдягала взимку татову куртку і пародіювала його. Знала коронні фрази. Постійно мама з братом сміялися, але батько не завжди сприймав (сміється). Ще були заняття з вокалу у музичній школі. Потім жоден концерт у Чорнобаї (селище на Черкащині, до 2020 року райцентр – ред.) без мене не обходився. Мріяла стати співачкою. Вступала в університет культури на естрадний вокал, але не пройшла в третій тур. Я, чесно кажучи, обирала наосліп. Обрала продюсування, продюсерський факультет, “Менеджмент шоубізнесу” або “Продюсер”. Тобто до акторства точно не тягнулась. Досі лежить диск, типу мій мініальбом, який був випущений у 2002 чи 2003 році, де записано 4 або 5 пісень, і 1 з них – авторська. Текст пісні написав мій брат Олексій, а музику писала моя викладачка з вокалу – Тетяна Дмитрівна Жовтова. Але сталося як сталося. Однак я вдячна долі й богу (посміхається), бо невідомо, чи вибилася б співачкою десь.

— Яким найяскравішим спогадом з часів дорослішання можете поділитися?

Із яскравих спогадів, коли всі мої близькі були живі й здорові. Дядько (мамин рідний брат, це мій хрещений) рано пішов з життя, у 34 роки. Далі дідусь, якого ми з братом дуже любили (мамин тато). В мене багато є про нього теплих спогадів. Особливо, коли були дітьми, й ми завжди з братом сперечалися, хто з ним буде спати поряд. Дідусь розповідав дуже класні, як ми називали їх, “побрехеньки”. Він вигадував історії. Бабуся казала: “Все, все, вкладайтесь спати”, і ми з братом сперечалися, хто з ним буде ночувати. Дуже рано дідусь пішов, нам його не вистачає. Він був класною людиною.

Є ще яскравий момент, це такий “і смішно, і грішно”. Коли я в 5 років з дому втекла, але недалеко – до бабусі.

— На подкасті YouTube-каналу "Похорони Путіна" ви розповіли історію, що пародії допомогли вам перевестися на бюджет в університеті. Чи є способи розвинути цей талант? Чи використовували в житті, а не на зйомках цю здібність?

Використовую, наприклад, у компанії. Це відбувається само собою, я не стараюся. Є Оля В’ячеславівна Сумська, з якою ми граємо у виставі, гастролюємо часто. Вона дуже любить, коли я роблю пародію. У неї улюблена пародія на Поплавського. Постійно сміється, знімає на телефон, в соцмережі викладає. Інколи я вдома з коханим можу посміятися, зустріти його голосом того чи іншого персонажа (сміється).

Чи є способи розвинути цей талант? Чесно – немає його. В пародії є два важливих моменти. Перше: пародія – це коли ти приймаєш манеру в голосі. А друге – це коли переймаєш якісь жести. Немає якоїсь формули. Найскладніша пародія була, мені здавалося, на Аллу Мазур. Але це була найшвидша моя пародія і одна з найвдаліших. Мене запитують: “Яка у вас перша пародія, на Тимошенко?”, я кажу: “Ні, перша моя пародія була на мого батька, а потім вже на Юлію Володимирівну” (сміється). Для мене пародія справжня – це коли ти закриваєш очі й на слух можеш сказати, що це за персонаж.

— На вашу думку, чи існує справжня та щира дружба в шоубізнесі?

Звісно, існує, але в обмеженій кількості. Точно не можуть бути всі у тебе друзями. Спостерігаю за деякими колегами, і це така історія про нещирість, про цинічність. Ти не можеш бути для всіх хорошим, і тобі не можуть усі подобатися. У мене є декілька подруг-актрис, з якими можу поділитися своїми думками, ми можемо зідзвонитися, зустрітися на каву, про щось поговорити. Але в шоубізнесі у мене друзів можна на пальцях порахувати. Це такий світ – трошки про користь. Я вибудовую стіну між собою і кимось, і дуже придивляюся, перш ніж впустити людину у своє життя. У мене є подруги, та сама Леся Самаєва, моя колега зі “Скаженого весілля”. Це не тільки моя подруга, це ще й для мене взірець для наслідування. Сказати, що взагалі не існує дружби, то ні.

— Чи відчуваєте на собі хейт від підписників та заздрість колег?

На рахунок хейту, в мене аудиторія (в Instagram – ред.) не така велика, але вона справжня, не накручена. Я хейтерських коментарів не читаю, зазвичай людям подобається. Плюс, підходжу вибірково до того, що викладаю. Але це мова йде тільки про тих персонажів, які підтримують Україну. Якщо ми говоримо про пародії на рашківських “недолюдей”, тут я у своїй фантазії, можу розгулятися.

Чи є люди, які заздрять? Та є. Я дуже не люблю, коли постійно тобі за спиною говорять. Є одна історія. У нас в новому сезоні “Скажених сусідів” знімалася актриса, яка під час повномасштабної війни дала інтерв’ю. Вона сказала про те, що “Скажене весілля” – це просто шароварщина, що таке випускати не можна, я б у такому не знімалася. А потім її затвердили до нас у проєкт “Скажені сусіди”. Мало того, зі слів кастинг-менеджерки, дізнаюсь, що вона дуже хотіла. Я почала шукати це інтерв’ю, а інтерв’ю видалили, вона всі сліди замела за собою. Мене це настільки обурило. Постійно була під таким враженням, у шоці, мої колеги теж. Я сказала про це нашим сценаристам і режисеру, вони були дуже здивовані. Вона знімалася, все нормально було, поводилася дуже відповідально, професійно. Я з часом відпустила цю ситуацію. Ну чого мені витрачати свої нерви? Нехай це буде на її совісті.

Інна Приходько і її коханий Антон Куцелепа

— Не секрет, що ваше серце зайняте чоловіком на ім’я Антон. Чи переглядає коханий ваші роботи? Чи не ревнує до колег, особливо до вашої відомої кіношної пари з актором Арамом Арзуманяном?

Ні, коханий конкретно до Арама не ревнує. Він розуміє, що це просто робота. До інших чоловіків-акторів – інколи буває. Чесно кажучи, приємно, коли твоя друга половинка проявляє ревність. Це свідчить про те, що ти небайдужа, значить оця іскра між вами є досі.

Я сама інколи ревність проявляю, коли бачу, як він вдягнеться, парфумами набризкається. Але це в межах допустимого. Немає такого, щоб він, як Отелло, влаштовував сцени ревнощів.

Антон переглядає роботи. До речі, допомагає мені записувати самопроби. Це мій, по суті, найкращий друг. Завжди мені говорить те, що думає, завжди мене мотивує. Мені здається, що мій ріст, який відбувся за останні роки, зокрема, що і вистави (“Дорослі забави”, “Експеримент або Симфонія спокуси” – ред.) зі знаменитими акторами – це багато в чому заслуга і його. Бо я людина досить невпевнена в собі й з низькою самооцінкою, то він вміє мене мотивувати.

— Наприкінці травня в Instagram ви опублікували відео свого весільного перевтілення. В коментарях вас почали активно вітати з урочистою подією. А чи отримували ви від свого коханого пропозицію руки та серця?

У цих стосунках – ні, він ще мені пропозицію не робив. Я у своєму житті отримувала пропозицію в колишніх стосунках. Ми збиралися одружитися, але так не склалося. Зараз розумію, що мені б хотілося отримати пропозицію, скромне весілля, білу сукню, фату. З Антоном вже досить тривалий період стосунків. Майже 5 років разом. Спочатку ми почали зустрічатися, і через місяць чи півтора розпочався ковід. Тільки звикли жити в період ковіду, як почалася повномасштабна війна. Зараз, на жаль, ми пристосувалися жити в такий час. Через попередній досвід, можливо, він і справді трохи розчарований і ще не наважився. Але у мене є таке відчуття, що скоро це станеться.

— Яка у вас найзаповітніша мрія? Чи є певна ціль або мета, до якої зараз йдете?

Зараз дуже важко наперед будувати плани і ставити цілі. Більше живеш сьогоднішнім днем. За собою спостерігаю звичку – не планувати багато наперед. Але деякі творчі плани у мене є. Не дуже хотіла б про них говорити, бо я людина, яка трохи вірить у забобони: спершу зроби, а потім розкажи.

Найголовніше бажання і мрія – аби війна закінчилась, тому що страшно жити в такий час. Хочеться, щоб був мир, перемога, щоб ми могли будувати плани на майбутнє і реалізовувати їх на нашій землі, в нашій прекрасній Україні.