Вікно можливостей для Ізраїлю: як Близький Схід опинився за крок до великої війни

Чи можуть взаємні удари Ірану та Ізраїлю вилитися у велику війну на Близькому Сході? Такий варіант не виключений. Оглядач Алон Пінкас абсолютно влучно каже: "Перший закон ескалації говорить, що коли ви думаєте, що ви щось контролюєте, ви насправді цього не контролюєте". Керівництво Ізраїлю побачило вікно можливостей, завдяки якому може одним ударом розправитися з Іраном. Іран, згідно ізраїльської стратегії, є ключовою проблемою. Оскільки Іран створив так зване кільце вогню навколо Ізраїлю, і за допомогою своїх проксі постійно тримає певний рівень ескалації.

У свою чергу, Іран бачить наявність своїх проксі як стратегію виживання для себе і як так звану стратегічну глибину для своєї оборони. Іран не може втратити Хезболлу – це найбільше їхнє досягнення, тому, зрозуміло, він вимушений реагувати. Як бачимо, він реагує, особливо, коли мова заходить про вбивство Хасана Насралли. Тому що цей політик був не просто іранською маріонеткою, як його пробують змалювати, а людиною, яка була на рівних і ухвалювала рішення на рівних з іншими керівниками Ірану. Тобто він розглядався на рівні того ж самого Касама Сулеймані, тому що він мав відокремлену структуру, яка, об'єктивно кажучи, тримала під контролем Ліван. Отже, просто так все це не могло минутися.

І коли Ізраїль завдав удару по Насраллі, було зрозуміло, що буде ескалація. Питання полягало лише в тому, як відповість Іран. Навіть якщо уявити і повірити ізраїльським повідомленням про те, що удар не мав успіху, це все одно було доволі вражаюче. Іран показав певну перспективу того, чого він може досягти і чого можна чекати далі.

Ізраїль в принципі грає на ескалацію, це зрозуміло. Останній очевидний крок, який зробив Ізраїль в бік Ірану ще до початку ескалації – це виступ Нетаньягу англійською мовою на адресу народу Ірану. Він чітко заявив про те, що Іран буде вільний, режим аятолл буде скинутий і тому подібне. Я розцінюю це як чіткий меседж керівника Ізраїлю керівництву Ірану про те, що Ізраїль буде робити все для того, щоб вони втратили владу. Тому вони відповідним чином реагують.

Інше питання полягає в тому, чи готові американці та росіяни підв'язатися під цю справу. Усі попередні поради Ізраїлю від американців, які вони робили починаючи з війни 2002 року в Іраку, апотім питання, пов'язані з ядерною угодою, вийшли американцям боком. Тому що ізраїльтяни не думають про американські інтереси, а думають про свої, і це абсолютно логічно. Причому навіть намагаються ці інтереси продати американцям як такі, що відповідають їхнім. Тому зараз американці опинилися саме в цій ситуації.

Припустимо, що ізраїльтяни виконають свою погрозу і знищать всі нафтові, ядерні об'єкти Ірану. Відповідно, Іран вже заявляє про те, що крім удару по Ізраїлю він знищить всі подібні об'єкти натериторії країн Перської затоки та Азербайджану. Чи може він це зробити? Може. Чи буде це ескалація? Буде. Чи почнуть проти Ірану війну Саудівська Аравія та інші країни? Не впевнений. Але оскільки це вже озвучена історія, тепер треба ухвалювати рішення з огляду цієї загрози, яка здатна обвалити світову економіку і занурити увесь регіон в кошмар абсолютно незрозумілого конфлікту. Враховуючи те, що Іран все одно має достатню кількість населення, яке в цих умовах буде битися, я не бачу тут нічого доброго для всіх.

Москва тут взагалі може зіграти фінт вухами і вийти в білому пальто, причому ізраїльтяни зіграють в цій історії не останню скрипку. Коли вони зрозуміють, що почне пахнути смаженим (а ми вже бачимо дані про вісім загиблих у південному Лівані, і їх буде більше), тут виходять росіяни і кажуть: "Давайте ми вирішимо це питання". Мовляв, Іран наш союзник, ми підписали з ними угоду. Не знаю, чи будуть вони гарантувати Ірану захист від ядерного удару (хоча, звісно, вона не буде цього робити. Але давайте будемо чесними: лише від цього деяким американським політикам стає не дуже комфортно, а тут без Сполучених Штатів Америки Ізраїль може завдати певний удар, який тільки роз'ятрить Іран.

Те, що говорив Ердоган про загрозу для Туреччини від Ізраїлю – це більше політична заява, ніж реальна загроза. Але це теж формування атмосфери, в якій кожна країна формує загрози. А ці загрози в майбутньому призведуть до того, що країни самі стануть їхніми жертвами і кинуть своїх людей до полум'я цієї війни. Тому що всі будуть вимагати помсти.

Важко говорити про співвідносність сил обох сторін. У обох є ракети, і допускаю, що іранських ракет на певну кількість запусків по Ізраїлю вистачить. Однак Іран точно не зможе захистити всі свої стратегічні обʼєкти. Достатньо однієї ракети, щоб підірвати завод – і на тому все. Нафту ж не сховати у тунелі, а це означає, що всі обʼєкти, розташовані на землі, можуть бути знищені. Наприклад, всі порти, по яких ізраїльтяни аналогічно бʼють у Йемені. Але тоді ми отримаємо війну на морі, впродовж якої ракетами будуть бити по всьому, що плаває, літає та повзає.

Загалом така війна катастрофічна не вигідна поточній адміністрації США. Але навіть якщо прийде Трамп, головним трендом якого був вивід американських військ з Близького Сходу, то хіба він введе війська до Ірану?!

Якщо швидко розбити Хезболлу і завдати стратегічної поразки Ірану, Україні від цього буде лише добре. Але поки таких можливостей немає, і цей конфлікт може перетворитися на довгий з загрозами глобальної або регіональної ескалації, де варіантів швидкого виходу з нього практично немає. І чим більше Росія буде по-серйозному влазити в цю війну, тим краще для нас.

Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, спеціально для Главреду