Мисткині в ЗСУ: для Бурковської – честь служити серед кращих, а Апчел хоче додому в Крим

Нині, як розповіли в Міноборони, в ЗСУ служать 68 тисяч жінок. Безпосередньо у зоні бойових дій перебувають близько 5 тисяч військовослужбовиць.

Серед них – чимало дівчат творчих професій. Письменниця Олена Герасим’юк з 2017 року - парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». З 2020 року в ЗСУ поетеса та цьогорічна лавреатка Шевченківської премії Ярина Чорногуз.

У червні долучилася до війська акторка Театру ім. Лесі Українки Марія Агапітова. Марія зізнавалася, що хотіла боронити країну ще у 2022 році, але тоді їй відмовили зі словами: «прийде і твій час».

Колеги Герасим’юк, Чорногуз, Агапітової, які пішли у військо, теж кажуть: боротися – це єдине вірне рішення сьогодні.

Рита Бурковська

У вересні приєдналася до ЗСУ акторка Рита Бурковська.

- Останні 2,5 роки я працювала з медіа. Ми зробили багато корисних речей і важливих історій. Я багато чого навчилась у найкращих журналістів. Ці скіли вже не пропадуть. Але час брати більшу відповідальність на себе, і я це роблю з радістю. Але найпрекрасніше в цьому всьому - це люди. Я побачила інтервʼю Вікторії Ковач, начмеда 3-ї ОШБ, і, послухавши її думки, сенси і взагалі весь настрій і стиль, я відчула, що для мене це була би честь - стати поруч з такою людиною і служити Україні, - розповіла Рита. - Не знаю, що принесе мені моє рішення, але точно знаю, що в цей історичний час це єдине вірне рішення, і я рада, що нарешті його прийняла і маю честь служити серед кращих.

Бурковська зізнається, що їй теж дуже хочеться зніматися в кіно, тусуватися, займатися своїми справами, однак зараз це не дуже на часі.

- Я впевнена, що ще буде кіно у моєму житті і люди, які мені близькі у цінностях, історії яких мене торкнуть і інших теж, - продовжує вона. - Хочеться бути з тими, хто себе не жаліє і здатний бути в реальності і з нею працювати. Ну і з тими, хто мене винесе після всього.

За словами акторки, хтось воював - до, тепер же час торувати цей шлях іншим:

- У всього є причинно-наслідковий звʼязок. Це наша дорога, і шлях цей нам йти. Оминати нема сенсу. Дякую тим, хто зробив свій вибір до мене. Подяка тим, хто стає поруч. Надіюсь, ми всі будемо ефективними.

Бурковська зіграла головну роль у військовій драмі «Бачення метелика», що вийшла в прокат у 2023 році. Героїня Рити - аеророзвідниця з позивним «Метелик», яка повертається з російського полону. 

Також акторка знялася у головних ролях у фільмах «Подружжя Дада» та «Парфенон».

Олена Апчел

Режисерка, драматургиня Олена Апчел у травні 2024-го офіційно підписала контракт із ЗСУ.

- Шлях в армію був для мене довгим і нелегким, що ще більше допомогло впевнитися в його виваженості. Пів року тому, після чотирьох років еміграції, я спеціально повернулася в Україну, щоб приєднатися до нашої спільної боротьби, - зізнавалася Олена. - Зараз я просто не уявляю, як не стати частиною цього шляху. Хочу лише відповідати своїм цінностям і бути у найтемніші часи поряд з тими, хто десять з половиною років у цій війні. Пишаюся своїми новими побратимами і посестрами. Легко не буде, але я свідомо вибираю цей шлях, бо хочу додому в Крим і на Донеччину, хочу, щоб Харків вистояв, хочу, щоб вистояли Дніпро і Запоріжжя, хочу відбудовувати Волноваху і Маріуполь, хочу, щоб всі наші люди в усіх містах були захищені. А для цього треба боротися. А ще хочу виборювати простір для пам’яті про загиблих і поваги до живих. І для цього треба боротися.

Олена Апчел служить у підрозділі БпЛА 4-ї бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж».

У травні Олена зрежисувала поетичний вечір «Усі вірші» Сергія Жадана у київському Палаці спорту.

- Я не знала, як себе вмовити знову повернутися до режисури, бо останні роки майже вся моя увага і діяльність були поєднані з військом, а кожна мистецька подія ставала компромісом, але надважливим, бо культура - це і наша обороноздатність. Я погодилася. Ми пройшли теплий і насичений шлях підготовки. Виклик створити поетичну подію, щоб зібрати стадіон, - був дуже непростим, - ділилася враженнями режисерка. - Вчора (25 травня. – Авт.) під час напруженої репетиції в телефоні, між повідомленнями від технічних служб, майже кожну хвилину випливали новини про рідний Харків. Поезія і вибухи. Поезія і вибухи. Тіло тремтіло. Треба було керувати процесом. Це було складно. З однієї сторони - я перебувала в своїй стихії, бо вмію і люблю, а як виявляється, ще й скучила за сценою.

З іншої - біль за кожну покалічену війною долю змушувала знову і знову повторювати: «ти робиш недостатньо». Але потім, під час концерту, коли я оберталася на зал, в секундах між диригуванням дією, бачила стривожені, уважні і вдячні очі сотень глядачів і глядачок. І тоді виринала думка, що в ці часи нам залишається битися і слухати поезію, і далі битися і далі слухати, і писати, і битися, і робити вистави, і писати п'єси і картини, і танцювати, і видавати книжки, і битися, і битися… І я дякувала, і дякувала про себе тисячам відважних жінок і чоловіків, які боронять наш дім прямо зараз. За те, що ми тут можемо чути різке, пронизливе слово і бути досі живими на своїй землі.

Христина Панасюк

Співачка Христина Панасюк пішла на службу в ЗСУ у грудні 2023 року.

- Це рішення мені далося непросто. Але я його прийняла. Я хочу бути пліч-о-пліч із захисниками та захисницями і привезти в рідне місто (Рівне. – Авт.), своїм рідним та близьким Перемогу, - поділилася тоді Христина у фейсбуці.

Співачка служить в 126-й окремій бригаді Сил територіальної оборони.

- Саме тут, на війні, як людина, як військовослужбовиця, намагаюся знаходити сили і ресурс, помічати щось прекрасне довкола. Саме тут, як поету і композитору, мені майже не вдається творити щось нове. Вигоріла. В половину зменшилися прослуховування моїх пісень на цифрових платформах. Мою музику беруть в ротацію не більше п’яти відсотків радіостанцій. Фактично відсутні концерти в мирних містах. Зовсім небагато виступів тут, на війні. Величезної кількості моїх шанувальників, на жаль, вже немає серед живих. Але є речі, що не дають опустити руки. Я тут, поруч з кращими людьми моєї країни! Я працюю і бачу результат своєї роботи. І дякую щиро усім, хто слухає і транслює мою музику! Ви примножуєте моє щастя! – розповідала вона у серпні.

Раніше Панасюк ділилася, що війна вкрала у неї 10 років життя: рік, як вона на службі, до цього було 9 років волонтерства і поїздок на «нуль»:

- Вона вкрала мій час із найріднішими, мої відпочинки, мої концертні тури, мої мрії і плани.
Ця війна, попри всю мою ніжність, зробила мене сильною і терплячою до болю і втрат.
Я сміюся над «тупими жартами військових» та й сама інколи так жартую. Кожного ранку, просинаючись, ставлю ціль – вижити (незалежно від мого місця перебування). Кожного вечора говорю своїм найріднішим, що сильно їх люблю. Я на війну прийшла з мирного життя, але, боюсь, важко буде повертатися.

У травні Христина випустила альбом «Ренесанс». У червні під час своєї відпустки дала 8 концертів в Італії і зібрала 7060 євро, які пішли на 3 РЕБи та 3 EcoFlow .

Єлизавета Жарікова

Поетка та авторка пісень Єлизавета Жарікова з початку повномасштабної війни - бойова медикиня ТрО ЗСУ.

– У грудні (2021 року. – Авт.) я почала займатися цим питанням. Протягом січня і першої половини лютого збирала документи. Фінальна співбесіда була призначена на дев'яту ранку 24 лютого, але прийшла я вже не на співбесіду, а до місця збору резервістів і добровольців, – розповіла Ліза в інтерв’ю Армія FМ. - На цю посаду може стати людина без медичної освіти, пройшовши відповідні курси вже в Силах оборони. Кожен, хто вмотивований, може стати бойовим медиком. Оскільки я долучалась до волонтерських ініціатив, пакувала рюкзаки бойових медиків і аптечки, тому трохи була знайома з темою такмеду, принаймні знала, чим MARCH відрізняється від Molle ще на етапі того, як потрапила в ТрО. Мої обов'язки – надання домедичної допомоги під час бойових дій, навчання особового складу основам домедичної допомоги та участь в евакуаціях.

Жарікова каже, що вірші останнім часом пишуться з приводу сумних подій, бо на фронті непросто.

- Всі переживання доводиться виливати в поезію, щоб легше було пережити. А загалом, як казав військовий письменник Василь Паламарчук, війна – це не кінець життя, війна – це таке життя. Тому вірші пишу про те життя, яке ми живемо на війні, а також про любов, про пам'ять, про світло в людях і про втрати, - розповідає вона. - Якось до нас приїхав Тарас Компаніченко (бандурист, лірник, нині військовослужбовець. – Авт.) і попросив мене зачитати вірш. І тут мої командири виявили, що серед них є поетка. Вони були щиро здивовані і навіть дали вихідний. Так вірші посприяли тому, що я отримала позачергове звільнення.

У червні Ліза випустила нову пісню «Не назавжди».

- Як на мене, це інді-поп з непоганим поетичним текстом. Якщо шановні музичні критики колись про мене напишуть (не в дуже поганому випадку, а просто про пісні), то, може, знайдуть ще якесь жанрове визначення, - презентувала вона трек в інстаграмі. - Записала пісню під час реабілітації взимку. Аранжування, запис, зведення зробив Павло Кондратюк, учасник гурту «Зоряне місто», на домашній студії. Це була спонтанна і дуже тепла історія про взаємодопомогу й суголосся музикантів у непростий час.

Зараз я не можу працювати над просуванням своєї музики, як того вимагає ринок. Не знімаю щодня короткі відео з життя, не відкриваю рот під музику в тіктоці, не пишу розмовні сторіз. Розумію, що все це потрібно робити, але в мене немає на це сил і натхнення. Ні, я не кришу ворога 24/7, але втрати, стан здоров’я і поточні задачі на третьому році в армії виснажують. Але я люблю музику, як і раніше. То ж навіть якщо пісня й не збере тисячі переглядів, хай лежить тут до кращих часів і шукає своїх людей.