Вісь зла хоче лише війни, і час працює проти Заходу

У двадцять першому столітті лінія цивілізаційного розлому, ймовірно, буде проходити в світі не лише по лінії капіталізм – соціалізм, демократія – тоталітаризм чи ліві – праві. Гостре розмежування, а відтак і протистояння, відбуватиметься також між лібералами й консерваторами. Причому ці лінії розлому будуть проходити не тільки між державами, а й всередині багатьох країн, насамперед демократичних, де сформовані громадянські суспільства дозволяють доволі широкий спектр свободи дій і поглядів. Як консервативні, так і ліберальні середовища будуть неоднорідні і далеко не монолітні.

Нью-консерватори протестуватимуть проти іммігрантів, пропагуватимуть ізоляціонізм (в ерефії це т.зв. "традиційні цінності"), антисемітизм. Їхній горизонт – фашизм. Нью-ліберали декларуватимуть рівні права і свободи для всіх, незалежно від статусу, сексуальної орієнтації, раси чи віросповідання (пам’ятаєте совєцьку пісню про "мір, труд, свободу, равєнство, братство і счастьє"). Їхній горизонт – комунізм.

І для перших, і для других часто характерними ознаками є немотивована агресія і нетерпимість до інакомислення, стадний рефлекс, чіткий розподіл на "свій – чужий" ("хто не з нами, той проти нас").

Обидва напрямки цивілізаційного розвитку є небезпечними для людства, оскільки ведуть у безвихідь і готують для нього смертельні пастки. Це засвідчила історія ХХ-го століття і підтверджує сучасність.

На жаль, чимало громадян, у тому числі й у демократичних країнах, цього не усвідомлюють. Адже розвиток інформаційних технологій, всупереч прогнозам, не сприяє розвитку людини і зростанню її інтелекту, а навпаки, в більшості випадків дезорієнтує і глушить його, робить іграшкою в руках маніпуляторів. А пам'ять людська дуже куца.

Вісь зла (Китай, ерефія, Іран, Північна Корея, Білорусь) буде підігрувати обом сторонам і провокуватиме конфлікти між ними, бо це сприятиме децентралізації Заходу, ослабленню його сили.

ХХІ століття проходитиме також під знаком загострення протистояння між Заходом і віссю зла. Захід упродовж останнього століття вже наробив купу помилок з драматичними для людства наслідками, а тепер, на жаль, має всі шанси програти цю війну, оскільки демократичний устрій в умовах війни за багатьма параметрами програє авторитарному і тим більше тоталітарному устрою. Демократичний лідер мусить годити виборцям, щоб якомога довше зберегти свою владу. (Відтак і лідерами демократичних країн стають переважно не найсильніші, а ті, хто мають великі гроші і талант обіцяти й брехати. Прикладів – доволі, в тому числі і в Україні). Така політика далеко не завжди відповідає національним інтересам. На відміну від демократів, авторитарний лідер може діяти в інтересах держави (насправді в інтересах свого режиму, своєї особистої влади, але, оскільки "держава – це я", то інтереси збігаються), і правити дуже довго або довічно, не зважаючи на думку електорату, оскільки використовує силові й репресивні важелі для придушення інакомислення чи протестів, а вибори в таких країнах зазвичай фіктивні. В авторитарних країнах на верхівку влади видираються сильні і безпринципні хижаки, для яких сенс життя – здобич і влада.

Спокуса деяких лідерів демократичних країн Заходу (США Трампа, Угорщина Орбана) скористатися для збереження своєї влади авторитарними методами (чи запровадити їх у своїх країнах) у сукупності з ізоляціоністською політикою можуть ще більше ослабити західний табір. Ми бачимо, як провокативні зусилля лише однієї одіозної особи (Трамп) призвело до того, що цю "цитадель демократії" ковбасить по-дорослому. Роз’єднаний Захід – легка здобич для хижої вісі зла. Тим більше що кожен її успіх сприятиме долученню до табору антизахідних країн нових членів, представників "глобального Півдня".

Також вісь зла буде поступово намагатися об’їдати, поки що з країв, цілий материк західної цивілізації. Україна, Ізраїль, Тайвань – це одні методи для досягнення цілі (війна, воєнні конфлікти). Для європейських країн можуть бути й інші – через фінансування радикалів з нью-ліберальних і нью-консервативних середовищ у цих країнах і провокування протистоянь між ними. Крім того, в запасі у вісі зла безпрограшна карта – ісламський фундаменталізм з усіма його можливостями (експансія біженців, терористичні акти, міжрасові конфлікти тощо), провокації, спекуляції на єврейській темі тощо.

Ще один колосальний ресурс – розвиток інформаційних технологій, який сприяє шаленому розвиткові медійних гігантів світового масштабу. Окремі з них у силу суб’єктивних чи об’єктивних причин вже використовуються віссю зла проти Заходу. Інші перебувають під впливом нью-ліберальних сил. Хоч як це дивно, але світ, у якому зірвані стоп-крани, демонструє парадоксальне єднання нью-лібералів з ісламськими терористами (масові мітинги в країнах Заходу на підтримку Палестини проти Ізраїлю). Значною мірою це – результат саме медійного впливу, за яким видніються вуха вісі зла.

Складається враження, що більшість західних лідерів не усвідомлюють у повній мірі загрози, яку становить для світу вісь зла. Сподіваються, що все якось "розсмокчеться", або ж вдасться домовитися з дияволом. А ще – грають, як їм здається, у складну геополітичну гру, намагаючись проскочити між Сциллою і Харибдою (ерефією і Китаєм).

Насправді вісь зла миру не хоче і відверто зневажає західних лідерів за слабкість, вважаючи лохами. Вісь зла хоче лише війни і, як мінімум, переділу світу. Програма-максимум – знищити демократичний світ. І, поки Захід жує геополітичні шмарклі, країни "клубу світових терористів" готуються до великої війни і сіють агресію і терор – послідовно і неухильно...

Чи спроможний Захід перевернути стіл і зламати сценарій вісі зла?

Так, спроможний, адже поки що має економічні, технологічні і воєнні переваги над своїм противником.

Це героїчно роблять українські Збройні Сили, навіть в умовах постійного збройного голоду, влаштованого західними партнерами. І це робить Ізраїль, не зважаючи на обережність і переляк від загрози "ескалації" його західних союзників.

Цих дві країни демонструють: ось саме таким мусить бути "діалог" з віссю зла. Адже іншої мови злочинці не розуміють.

…На жаль, час працює проти Заходу, а його "куряча сліпота" – нерішучість, перманентна "стурбованість" і страх "ескалації" – лише додають вісі зла впевненості в тому, що Захід (США) спершу поступиться світовим лідерством Китаю, а потім (у кращому разі) буде загнаний за лінії своїх кордонів без жодної можливості впливу на геополітичні процеси на планеті.

У гіршому – західна цивілізація буде знищена.

Джерело