Актор Козлов заговорив про весілля, роботу офіціантом під час війни і про майбутнє поповнення в сім'ї

Артист відверто розповів про особисте.

У понеділок, 7 жовтня, о 20:15 на телеканалі 2+2 відбудеться прем'єра 16-серійного детективу "Батя", в якому Єгор Козлов зіграв молодого, проте дуже амбітного слідчого Юліана Синицького.

Розслідувати заплутану справу йому допомагає Степан Безбатько – заслужений оперативник, підполковник, колишній розвідник з позивним Батя. Він навіть не здогадувався, що цей слідчий є його зятем. Після розкриття правди конфлікти між Юліаном та Батею лише загострюються. Чи зможуть вони втамувати емоції заради викриття злочинців та порятунку родини?

Детальніше дізнатися історію Синицького та Безбатькаа можна вже 7 жовтня о 20:15. Наразі ж пропонуємо подивитися подробиці про знімання серіалу "Батя". Окрім того, дізнатися секрети з особистого життя актора Єгора Козлова, які він розповів в інтерв'ю ТСН.ua.

Розкажіть про свого героя Юліана, який він?

Спочатку він задумувався як не дуже сильний, занадто педантичний молодий чоловік, який підпилює нігті пилочкою і користується іригатором (прилад для гігієни рота), через що постійно терпить насмішки від свого крутого й маскулінного тестя, копа старої закалки. Проте в нас з режисером серіалу Дмитром Андріяновим було зовсім інше бачення. Зрештою, Юліан залишився досить педантичним, вишуканим, завжди стильно й зі смаком одягненим, але характером він став набагато сильнішим. Тільки так можна було створити дійсно цікаве протистояння двох таких різних головних героїв.

Ви дуже схожі з Юліаном: такі хороші, правильні хлопці, відмінники у всьому. Це про вас?

Ми дійсно багато в чому схожі. Як і Юліан, я занадто багато намагаюсь все контролювати. У мене є така проблема, що я все намагаюсь прорахувати, замість того, щоб просто робити. Це те, над чим зараз працюю найбільше. Але щодо педантичності в повсякденному житті, в побуті - я набагато вільніший.

Я можу досить стильно вдягнутися, бо дружина, окрім того, що акторка, ще й стилістка за спеціальністю, і всіляко сприяє розвитку мого стилю. Але також я можу вдягнути діряві спортивки й піти в них до магазину, де годину тому мене бачили в класичних штанях і топсайдерах. Мене більше не хвилюють такі речі, і мені це подобається. З приводу ж характеру Юліана, тут досить багато взято з власного життя. Але багато чому мені ще треба у нього повчитись.

Які курйозні моменти були на майданчику?

Мені потрібно було навчитися швидко висмикувати пістолет з прихованої кобури. Під час знімань цих кадрів було завалено стільки дублів, що страшно уявити… Проте, за іронією долі, коли це було зовсім не потрібно, наприклад, під час бійки чи погоні, пістолет міг сам вилетіти з кобури на землю, через що доводилося зупинятися й починати все спочатку.

Що було найскладнішим?

Найскладніше, напевно, було пережити 25 градусну спеку в сорочці, светрі, ще й пальті з кобурою під ним. У досить теплому одязі доводилося бігати, битися під сонцем. Так сталося, що ми розпочали знімання в березні, коли ще лежав сніг, повністю відзняли інтер'єрні сцени поліцейського відділку, заявивши всі костюми персонажів. Після цього, перейшовши до натурних сцен, стався такий стрімкий стрибок температури, що вже у квітні я приїжджав на майданчик у футболці, а зніматися потрібно було майже в зимовому.

Які стосунки склалися з серіальними тестем Олександром Мельником та дружиною Катериною Олос?

З Санею у нас було повне розуміння і комфорт в роботі. Ми настільки кайфували від процесу. Постійно жартували, щось вигадували, за лаштунками часто говорили про життя, ділились досвідом і підтримували один одного. Це дійсно той випадок, коли ви стаєте близькими людьми в дуже короткий термін.

Ми досі регулярно зустрічаємось на каву, бо живемо за будинок один від одного. З ним завжди є про що поговорити, посміятися і "перетерти".

З Катею працювалося теж максимально комфортно. Ми одразу знайшли спільну мову, нам не доводилось нічого довго вигадувати під час репетицій, все йшло якось саме по собі. З нею було смішно, легко й живо. Це все, і навіть більше, ніж можна бажати від партнерки на знімальному майданчику.

На майданчику іноді виникають не лише робочі стосунки. У вас були романи з партнерками?

З Мельником ми були дуже близькі до цього, але здоровий глузд все ж переважив, не хотіли руйнувати сім'ї. А якщо серйозно, дехто вважає це профнепридатністю, коли між партнерами на майданчику виникають почуття. Проте я особисто не бачу в цьому нічого поганого, якщо, звісно, ви вільні і це не впливає на вашу роботу. Власне, так ми і познайомились з моєю прекрасною дружиною, акторкою Юлією Буйновською. Це сталося на кастингу в серіал, де ми в результаті зіграли разом. Там 2020 року й зародилися наші почуття, які переросли згодом в маленьку сім'ю.

Як дружина реагує на поцілунки чи пікантні кадри з вами в кіно?

Є певні переваги в тому, що ми обидва – актори. І одна з них - ми все розуміємо, бо знаємо, як це все знімається, і що це лише робота. Насправді дуже важко на майданчику відчути щось "зайве" під час пікантних сцен, бо в цілому складно повністю абстрагуватися від того, що ви з партнеркою перебуваєте в оточенні як мінімум двадцяти людей, які дивляться на вас в усі очі. Тож ми просто робимо свою справу та не виносимо це за межі майданчика.

Два роки тому 22 вересня ви одружилися. Яким було ваше весілля?

Насправді весілля у нас досі не було. Ми лише розписалися в маленькому РАЦСі на Подолі, де були присутні найближчі друзі та родичі. Після цього з'їли тортика в кафе, де я тоді працював офіціантом. А справжнє весілля чекає на нас після перемоги. І ми дуже чекаємо на нього.

Чому ваші рідні не змогли бути присутніми?

Наші мами не змогли приїхати, бо в перші місяці великої війни виїхали за кордон. Моя мама з молодшою сестрою живе зараз в Британії, а мама Юлі вивезла свою стареньку маму до Швейцарії, жила на той момент там. На жаль, вони обидві не мали змоги все покинути й повернутися до України на цей день. Проте вони були постійно з нами на відеозв'язку.

Також батько Юлі не зміг приїхати, бо з перших днів повномасштабного захищає нашу країну, але він дуже мріяв бути поруч з донькою. Проте мій батько, брат, дідусь і бабуся прийшли до нас і це вже велика радість.

Як святкували другу річницю шлюбу?

Ми святкуємо кожен наш місяць разом. Ми називаємо це місяцевщиною (до цього я не зустрічав такий термін, тож можу вважати його нашим особистим). Цього дня ми йдемо на побачення або замовляємо щось смачненьке й дивимось в ліжку серіали, або поєднуємо все це.

На річниці хочеться, звісно, все робити з розмахом, дарувати "порш" чи щось типу того, але поки ми даруємо одне одному кохання, влаштовуємо побачення і обмежуємось не дуже дорогими, але дуже потрібними та крутими подарунками.

Де вас застала велика війна? Які моменти були найстрашнішими для вас?

Повномасштабне вторгнення застало нас вдома, в Києві. Ми прокинулись від вибухів, почали читати новини й були шоковані. Перші тижні ми залишалися в столиці, стежили за подіями й не збиралися виїжджати. Проте на початку березня, коли ворог стояв вже впритул до Києва, бої точилися в Ірпені й Гостомелі, коли постійно лунали попередження про можливі обстріли градами, ми вирішили, що Юля має поїхати. Це було складне рішення, але за кілька днів вона вже сіла на потяг і поїхала зі своєю мамою, бабусею, двома собаками й котом за кордон, а я лишився вдома. Повернулася Юля вже наприкінці весни, і відтоді крізь всі труднощі ми приходимо разом.

Найстрашнішим було усвідомлення, що у 26 років я не вмію нічого, окрім як бути актором. Оскільки наша професія завмерла на багато місяців, мені довелось з нуля вчитись заробляти гроші, працюючи на звичайних роботах і заробляючи за місяць стільки, скільки до цього я заробляв за день. Я встиг і шаурму покрутити, і в магазині настільних ігор попрацювати, і баристою, і офіціантом. Проте цей шлях дуже сильно мене закарбував і продовжує карбувати. Я вдячний цій ситуації як мінімум за те, що став дорослішим.

Що допомагає триматись, що вас мотивує?

Я хочу більшого від життя, набагато більшого. Перші два з половиною роки війни я прожив в постійному страху за своє життя й життя близьких. А тепер шкодую про це, бо всі, слава Богу, живі, а час пішов безповоротно. І я стільки всього міг зробити за цей час, що могло б кардинально змінити для нас все.

Більше я не хочу втрачати час. Хочу жити, хочу працювати, хочу змінювати наше життя на краще. Хочу готуватися до поповнення в сім'ї, хочу любити. І роблю це. Це мене й мотивує.