Ізраїль оголосив генсека ООН персоною нон ґрата, а що робити Україні?

Після заяви генерального секретаря ООН Антоніу Ґутерреша з приводу ракетного обстрілу Ізраїлю з боку Ірану – а досвідчений дипломат просто не згадав Іран жодним словом і не засудив його дії – міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац оголосив очільника ООН небажаною персоною в єврейській державі.

Очільник МЗС Ізраїлю Ісраель Кац також наголосив, що Антоніу Ґутерреш – це той "генеральний секретар, який досі не засудив різанину і сексуальні звірства, скоєні вбивцями з "Хамасу" 7 жовтня, і не очолив жодних зусиль, щоб оголосити їх терористичною організацією". (Палестинське бойове угруповання "Хамас" визнане США і ЄС терористичним угрупуванням – ред.)

Звісно, цей безпрецедентний акт можна було б пояснити особливою напруженістю стосунків Ізраїлю і керівництва ООН протягом усього останнього року. Але я хочу нагадати і про інший конфлікт – велику війну в Україні. Генсекретар ООН ухилився від участі у Саміті миру в Швейцарії. І це рішення вже тоді викликало в мене певне здивування.

Так, звісно, якихось практичних рішень від зустрічі у горах Швейцарії очікувати не доводилось. Проте генеральний секретар ООН, який відмовляється від присутності на безпрецедентній за останні роки зустрічі за участю десятків президентів, премʼєрів, міністрів закордонних справ більшості країн, які є членами ООН? Хіба не дивно? І хіба не дивно, що після цієї відмови приїхати до Швейцарії зʼявляється інформація про те, що генеральний секретар ООН може вирушити до Росії, щоб взяти участь у саміті БРІКС, який незабаром відбудеться у Казані.

Хоча представництво на цій зустрічі, очевидно, поступається представництву на Саміті миру. І якщо генеральний секретар ООН дійсно приїде на цей саміт, організований Володимиром Путіним, це буде очевидною відповіддю на питання щодо його здатності дотримуватися балансу в стосунках між країнами, що входять до ООН.

І ця здатність дотримуватися балансу і є головною проблемою генерального секретаря ООН. В Україні після початку великої війни з Росією нерідко говорять про неефективність ООН. Однак це звинувачення на адресу організації висувається, можна сказати, не перше десятиріччя. І для того, щоб демонструвати позицію, повʼязану із цінностями і повагою до міжнародного права, є важливим, щоб генеральний секретар ООН був досвідченим дипломатом, здатним дотримуватися принципів і правил.

Могло здаватися, що Антоніу Ґутерреш з його багаторічним дипломатичним і державним досвідом – саме та людина, яка розуміє сенс цих слів. Однак виявилося, що власні політичні погляди для генерального секретаря ООН є більш важливими, ніж зміст його посади. Історія із оголошенням персоною нон ґрата в Ізраїлі – це ж фактично кульмінація ситуації, в якій генеральний секретар ООН ясно не засудив тих, хто напав на цивільних мешканців єврейської держави 7 жовтня 2023 року.

Видання Süddeutsche Zeitung тоді відзначало: "Якщо людина, яка обіймає посаду головного дипломата світу, не засуджує в першу чергу і найбільш однозначними словами звірства "Хамасу", значить, вона просто втратила зв'язок із реальністю. Звичайно, під час свого виступу Ґутерріш висловився проти насильства, вчиненого терористами, але це не скасовує релятивізації ним цього нападу".

Ну і з війною в Україні, як бачимо схожа історія.

З одного боку – засудження російської агресії. З іншого – неприсутність на Саміті миру, який був політично важливим для підтримки України. Насправді, це нейтралітет, який межує з байдужістю. І ця байдужість може стосуватися навіть конкретних подій російсько-української війни. Нагадаю хоча б відому історію зі створенням генеральним секретарем ООН місії по розслідуванню причин загибелі українських військовополонених в Оленівці у серпні 2022 року. І несподіване рішення про її розпуск усього через кілька місяців, немоби би через брак належних умов для роботи.

Тоді український омбудсмен Дмитро Лубінець слушно дивувався: "Україна публічно казала, що ми готові сприяти, створити всі умови, приїжджайте. Але вкотре, на мій погляд, ми побачили посередницько-нейтральну позицію ООН. Жодного слова засудження російської сторони, яка зробила все, щоб не допустити туди цю міжнародну місію".

Якщо порівняти цю заяву із заявами ізраїльського міністра закордонних справ, ми побачимо певний спільний підхід – підхід представників країн, які чекають, що генеральний секретар ООН буде засуджувати нападників і не закриватиме очі на злочини й небажання співпрацювати. Але, як на мене, на Антоніу Ґутерреша ця критика навряд чи вплине.

А ось його наступникові доведеться замислитися про те, як відродити авторитет однієї з найбільш серйозних посад у сучасному світі і як довести, що принципи і правила все ще працюють.

Джерело