Жіноче лідерство в умовах війни обговорили представниці державного сектору, громадськості та бізнесу на форумі-дискусії «Жінки, які змінюють Україну», яка відбулася днями в Києві. Громадська організація «НОВІ УКРАЇНСЬКІ НАРАТИВИ» організувала захід у такому форматі аби надати активним жінкам платформу для обговорення шляхів допомоги одна одній, обміну досвідом та взаємопідтримки.
Президентка ГО «НОВІ УКРАЇНСЬКІ НАРАТИВИ» Любов Правдіна розповідає про проєкт «ЗМІСТ», який допоміг тисячам українських жінок та дівчат ВПО взяти своє життя в свої руки:
- Ми стартували в грудні минулого року з онлайн-курсу «Лідерство». Вже провели 6 онлайн курсів, забезпечили регулярну психологічну підтримку, організували офлайн навчання в регіонах і об’єднали 6 800 учасниць з усієї України.
Ініціатива впроваджується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого і оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Учасниці форуму-дискусії обговорили причини, які заважають жінкам та дівчатам бути лідерками в Україні.
- Я опитую другий рік поспіль тисячі жінок та дівчат по всій Україні, які заходи щодо саморегуляції, стресостійкості і розслаблення вони задіюють. І ми бачимо, що порівняно з минулим роком кількість тих, хто більше став балансувати роботу і професійне життя, хто став більше докладати зусиль для саморегуляції помітно зростає, – говорить голова ГО «Післязавтра» Ірина Рубіс. – Але все одно ми живемо в країні, де гендерні стереотипи, де немає лідерства жінок у вищих ланках управління. І навіть прихід такої кількості жінок в ЗСУ наче позитивно впливає на те, що професіоналізм, патріотизм не має гендеру, що місце жінки там, де вона хоче, але всі ці зміни повільні. Мені здається, що ми як суспільство дорослішаємо, жінки дорослішають. І цей період став лакмусовим папірцем, коли кожна із нас ставить собі запитання: що я хочу насправді? Тому такий запит нині на освітні програми жінок, бо 50% жінок, яких ми опитали у містах і містечках України, кажуть, що готові до лідерських проявів. Але коли ти їх питаєш: а що тобі заважає, то відповідають: невпевненість у собі, брак сміливості, брак знань, брак нетворкінгу. Все це можна об’єднати синдромом самозванця. А з чого воно складається? З того, що середовище не дружнє до жіночої самореалізації.
У команді проєкту «ЗМІСТ» говорять, що формували навчальну програму і підбирали лекторів та лекторок, щоб не лише давати нові знання, а й надихати учасниць, підтримувати їх на шляху до змін.
- Це дало свій результат: багато жінок зняли своє життя з паузи, розпочали власну справу, почали опановувати нову професію чи реалізовувати громадські ініціативи, - говорить комунікаційна менеджерка ГО “НОВІ УКРАЇНСЬКІ НАРАТИВИ” Юлія Катюха. - І це найголовніший маркер того, що проєкт вдався.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
___________________________________________________
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.