Птерозаври освоїли землю, перш ніж стали господарями неба

Задовго до того, як небеса мезозойської ери (252–66 мільйонів років тому) стали володіннями деяких із найчудовіших літаючих істот в історії, птерозаври вже були чарівними створіннями. Ці крилаті хребетні не просто правили небесами; вони також процвітали суші несподіваними способами.

Так, ви правильно прочитали – птерозаври були майстрами наземного життя. Нове дослідження проливає світло на захоплюючий поворот у їхньому еволюційному шляху. Здатність птерозаврів адаптуватися до життя на суші відіграла вирішальну роль у їх перетворенні на величезних повітряних гігантів із розмахом крил до 10 метрів.

Все почалося з лазіння по деревах

«Ранні птерозаври були вузькоспеціалізованими для лазіння, з екстремальними модифікаціями в їхніх руках і ногах, подібних до тих, які є у скелелазних ящірок і птахів, таких як дятли сьогодні», — сказав провідний дослідник Роберт Сміт з Університету Лестера.

«Чіплятися за вертикальні поверхні кінчиками пальців протягом тривалого часу — це важка робота — це набагато легше для маленьких, легких тварин».  Отже, ці ранні птерозаври, ймовірно, були обмежені деревними середовищами існування і, отже, мали невеликі розміри тіла.

Життя птерозаврів на суші

Все змінилося в середній юрський період. Руки та ноги птерозаврів зазнали кардинальної трансформації, більше нагадуючи руки та ноги наземних тварин. Ця зміна відкрила цілий новий світ екологічних можливостей, надаючи їм можливості за допомогою різноманітних стратегій годівлі.

«Ці відкриття підкреслюють необхідність вивчити всі аспекти пересування птерозаврів, а не тільки політ, щоб повністю зрозуміти їх еволюцію. Те, що птерозаври могли літати, — лише одна частина їхньої історії», — сказав Сміт.

«Досліджуючи, як вони жили на деревах або на землі, ми зможемо зрозуміти, яку роль вони відігравали в стародавніх екосистемах».

Еволюція кісток птерозавра

Деталі рук і ніг птерозавра мали вирішальне значення для цього трансформаційного процесу. Ранні птерозаври мали короткі кістки біля основи пальців рук і ніг, ідеальні для лазіння по деревах.

Однак у міру того, як еволюція сплела свою павутину, їх структурний малюнок змінився на протилежний – основні кістки стали довшими, тоді як дальніші вкоротилися. Їхні кігті також стали більш плоскими та менш вигнутими, що свідчить про кращу адаптацію до ходьби.

Рухливість птерозаврів на суші

Оскільки земля вже була наповнена динозаврами та іншими рептиліями, це була розумна гра в уникнення конкуренції, яка спонукала птерозаврів використовувати екологічні ніші, які вимагали як літати, так і ходити.

«У ранніх птерозаврів задні кінцівки були з’єднані літальною мембраною, яка серйозно заважала ході й бігу. У пізніших, більш розвинутих птерозаврів, ця мембрана стала розділеною вздовж середньої лінії, дозволяючи кожній задній кінцівці рухатися незалежно», — зазначив доктор Девід Анвін з Університету Лестера.

«Це було ключове нововведення, яке в поєднанні зі змінами рук і ніг значно покращило рухливість птерозаврів на землі».

Різноманітні способи життя

Здатність пристосовуватися зрештою звільнила птерозаврів від обмежень лазіння, дозволивши їм вирости у величезних небесних створінь. У той же час така еволюція породила деякі дивні стратегії годування. Одна з таких особливостей призвела до появи сотень тонких, схожих на голки, зубів для годування через фільтр, що нагадує спосіб годування сучасних фламінго за добрих 120 мільйонів років до еволюції перших фламінго.

Загалом, це захоплююче відкриття дає більш повну картину різноманітних способів життя птерозаврів, від мешканців верхівок дерев до дослідників землі та, зрештою, гігантів неба.

Переосмислення еволюції птерозаврів

Це нове розуміння наземного пересування птерозаврів проливає світло на ширші чинники їхнього еволюційного успіху. Виходячи за межі їхніх повітряних здібностей, стає зрозуміло, що ці стародавні рептилії пристосувалися до різноманітних екосистем, освоюючи як небо, так і землю. Ця подвійна здатність, ймовірно, сприяла їхній надзвичайній стійкості та довговічності протягом мезозойської ери.

Досліджуючи, як птерозаври процвітали в різних середовищах, дослідники починають бачити більш повну картину їхнього еволюційного шляху. Такі знахідки також надихають на подальше дослідження інших доісторичних істот, які могли продемонструвати такі ж несподівані адаптації.

Оскільки ми відкриваємо більше про ці стародавні світи, стає зрозуміло, що еволюція часто передбачає дивовижні стратегії, які допомагають видам долати виклики свого часу. Дослідження опубліковано в журналі Current Biology.