Росія планує новий наступ на Курахівський та Времівський напрямки. Чого очікувати?

Очевидно, на Курахівсько-Времіївському напрямку російське командування, після захоплення міста Вугледар, спробує розвинути свій успіх й вийти на рубіж Курахове – Богоявленка. Однак, спроба, це ще – далеко не досягнутий результат.

Які сили та засоби для виконання цього завдання воно може залучити й на яких напрямках та ділянках варто очікувати «пожвавлення» противника? Скоріш за все, противнику перед черговим етапом наступу потрібно буде провести певне перегрупування своїх сил й засобів. Й у першу чергу – у флангових районах вказаного напрямку.

Тобто, власне на Курахівському напрямку, де оперують війська (сили) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Південь») й частина сил УВ «Центр» (головним чином – 90-а танкова дивізія/тд та частина сил 2-ї ЗВА), а також по напрямках – Вугледар – Богоявленка, Пречистівка – Новоукраїнська та район села Водяне, де оперують підрозділи 68-го армійського корпусу (АК) та частина сил правого флангу УВ «Схід» (головним чином, частини та з'єднання 29-ї та 36-ї загальновійськових армій/ЗВА противника).

Якщо розглядати у порядку пріоритетності подальші можливі дії противника, то очевидно, що Курахівський напрямок для нього буде головним. Адже, з точки зору наслідків, можливе захоплення противником району села Курахове – більш значне, ніж витіснення українських військ з території південніше та південно-східніше рубежу Єлизаветівка – Новоукраїнка.

У перше чергу, це стосується «логічного завершення» дій противника на суміжних флангах УВ «Центр» та «Південь» (у разі захоплення Курахове, противник отримає достатньо непогані шанси повністю «зачистити» північний берег Курахівського водосховища на річці Вовча й таким чином вивільнити значну частину сил свого УВ «Центр» для посилення наступу на головному напрямку – Покровському), у другу – ускладнить оборону ЗСУ по дирекції Катеринівка – Успенівка, включно із районом села Дальне, а також по рубежу Богоявленка – Новоукраїнка, адже, у такому разі, противник зайде за лівий (північний) фланг нашої тактичної групи, яка веде оборону на цих ділянках та напрямках, й по суті, повториться історія із районом оборони у місті Вугледар, який «пав» через прориви на флангах, але у більшому масштабі.

Що характерно, це розуміє, як українське, так й російське командування, кожне з яких намагається спрямувати подальший розвиток ситуації у бажаному саме для нього руслі. Про дії ЗСУ, зі зрозумілих причин, ми, звісно, нічого говорити не будемо, а ось «за противника» спробуємо.

Перше, що кидається у вічі, це зміна кількісного та якісного складу того угрупування сил й засобів, яке противник залучав раніше та залучає на даний момент для проведення умовної, так званої «Вугледарської операції».

Якщо безпосередньо по двох основним північним «дирекціям» продовжують діяти обидві дивізії 8-ї ЗВА – 150-а мотострілецька дивізія (мсд), безпосередньо на Курахове, а 20-а мсд у напрямку Новомихайлівка – Катеринівка, то у смузі 68-го АК, очевидно, відбулись певні зміни, обумовлені характером й певними результатами боїв саме у районі місті Вугледар.

Ймовірно, підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 403-го мсп цього корпусу, а також тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії понесли, скажімо так, значні втрати у цих боях.

Пригадаємо нещодавні події. Район оборони ЗСУ у місті Вугледар та навколо тримався до того моменту, допоки противник не прорвався на двох його флангах – західніше (між Павлівкою та Пречистівкою, форсувавши річки Кашлагач) й північніше (у районі села Водяне, захопивши обидві «Південнодонбаські шахти» №1 та №3 та просунувшись за дорогу Вугледар – Мар'їнка). З цього моменту, по суті доля міста Вугледару була вирішена. Але до цього, усі спроби противника наступати безпосередньо на Вугледар чи у безпосередній близкості від нього закінчувались, по суті – безрезультатно.

Логічно, що після своїх проривів на флангах, командування противника, згідно з усіма норм та канонів класичного військового мистецтва почало «нарощувати зусилля» на ділянці свого успіху, аби його максимально розвинути.

Відбулось це за рахунок бригад загальновійськових армій зі складу УВ «Схід« – 36-ї омсбр (29-а ЗВА), 37-ї омсбр (36-ї ЗВА) та 57-ї омсбр (5-ї ЗВА). Саме їх підрозділами командування противника, по суті й наростили свої зусилля на цьому напрямку, добившись відходу підрозділів ЗСУ безпосередньо з району міста Вугледар, поступово стискаючи фланги тактичної групи 72-ї омбр, яка там оборонялась, із заходу та північного-сходу.

У цьому сенсі, батальйон 123-ї обр ТрО, що масово пішов у СЗЧ, замість зайняття позицій у смузі 72-ї омбр, навряд чи щось змінив би докорінним чином (хіба що, відтермінував би, можливо, падіння Вугледару). Хоча, звісно, це дозволило б більш-менш мінімізувати втрати ЗСУ на цій ділянці, а також організувати якесь впорядковане відведення вкрай виснажених тривалими попередніми боями підрозділів української 72-ї омбр та приданих їй інших підрозділів.

Але, у контексті, подальших можливих дій противника, поява на цих ділянках підрозділів його вищезазначених бригад також є, достатньо показовим «симптом». По суті, противник цим не тільки підсилив свою наступаючу тактичну групу, але й певним чином «компенсував» достатньо значні втрати, понесені ним у попередніх боях у районі міста Вугледар, у першу чергу – у сенсі його минулих невдалих спроб наступати на Вугледар з півдня та сходу силами саме 39-ї омсбр 68-го АК та окремих підрозділів 36-ї омсбр чи бригад МП тихоокеанського флоту.

Адже, приблизно місяць тому стало очевидно, що вже виключно власними силами УВ «Південь», і його 8-ї ЗВА, зокрема, навіть із «доданим» раніше 68-м АК та усіма їх резервами не може «встигнути» одночасно й на півночі (у бік Курахове) й на півдні (у районі Вугледару). Причому, місяць (чи, може, навіть більше) назад і я писав, що як тільки почнуться атаки противника «через річку Кашлагач» західніше Вугледару це буде означати початок його наступу безпосередньо на сам район оборони у місті.

Ну й завершуючи «аргументуючу» частину сьогоднішнього огляду, розглянемо сили й засоби противника, який він має у складі свого оперативного резерву на обох ключових напрямках у цій зоні – власне Курахівському та Времіївському, тобто, у складі УВ «Південь» та УВ «Схід»:

1. На Курахівському напрямку, противник має в оперативному резерві:

Стрілецький полк (ймовірно, 95-й сп, який раніше підпорядковувався 5-й омсбр 51-ї ЗВА).
Один окремий танковий батальйон (скоріш за все – 428-й отб, зі складу 20-ї мсд 8-ї ЗВА).
Й десь до 3-х резервних батальйонів (я б їх назвав «накопичувачів» для формування штурмових підрозділів) зі складу 51-ї ЗВА та 68-го АК.
Загалом, це приблизно до 2.1-2.2 тисячі в/сл, трохи більше 30-и танків, ББМ, взагалі – менше 20-и одиниць, артсистем – 30-35 одиниць.

2. На Времіївському напрямку, включаючи район Вугледару, противник має в оперативному резерві:

Один, так званий «полк оперативного назначений« зі складу 116-ї окремої «бригади» (а по суті – дивізії карателів) оперативного призначення федеральної служби військ національної гвардії (фсвнг) «росгвардія». Я раніше писав про цю, сформовану спеціально для дислокації на окупованих територіях українського Донбасу бригаду «росгвардії». По суті – це мотострілецький полк з її складу (ймовірно – 902-й поп).
Ще один мотострілецький полк – територіальних військ (ТрВ), очевидно, в якості оперативного резерву противник тримає в тилах десь ближче до кордону. Це, або 1433-й, або 1437-й мсп.
3 резервних батальйони, відповідно 5-ї ЗВА, 29-ї та 36-ї ЗВА + окремий резервний мсп всього УВ «Схід» («Східний військовий округ»/СВО), ймовірно – 1440-й мсп
Й ще 2 мотострілецьких батальйонів (мсб), які очевидно «відновлюються« безпосередньо в оперативному тилу УВ «Схід» десь на Маріупольському, або Бердянському напрямку.
Загалом, це приблизно – 7.5 – 7.6 тисяч «тушок», при 10-15-и танках та 86-88-и ББМ й трохи більше 50-и «стволів» артсистем калібром від 100-мм.

Тож підсумуємо. Після захоплення Вугледару, очевидно, проглядаються два основних напрямки (дирекції) можливих дій противника. Й обидва вони належать до категорії «фланговий район«:

Максимільянівка – Курахове + Костянтинівка – Катеринівка (із довіском Побєда – Дальне).
Вугледар – Максимівка (із довіском Пречистівка – Новоукраїнка та Водяне – Богоявленка).

Й хоча ззовні виглядає так, що більше сил та засобів противника зосереджено саме на другій, Вугледарській дирекції (де діють сили й засоби зі складу УВ «Схід»), але, як на мене у першу чергу, варто очікувати все ж-таки підсилення атакуючих/штурмових дій противника саме на Курахівському напрямку, саме у смузі дії 8-ї ЗВА та трохи південніше.

Головна причина – наступ сусіднього УВ «Центр» на Покровському напрямку (а саме, його 2-ї та 41-ї ЗВА), який очевидно, нагально потребує додаткових сил цього угрупування, але які зараз зав'язли в районі Селидове та саме на Курахівському напрямку.

8-а ЗВА зі складу УВ «Південь», може допомогти «вирішити цю проблему» шляхом більш активного власного наступу на Курахове й таким чином, звільнивши додаткові сили й засоби УВ «Центр» саме для продовження та розвитку його наступу на Покровськ.