«Жовтневий переворот» у Конча-Заспі

Уявіть, що вам до рук потрапила книжка з детективною історією настільки захоплюючою, що неможливо відірватися, але от біда — деякі сторінки в ній відсутні. Ви, попри це, продовжуєте її читати та намагаєтеся зрозуміти, що ж було на вирваних сторінках. Так і наша історія: заштатна кіпрська компанія з курортного Лімасола «раптом» стала хазяїном 8 га заповідної території в елітній Конча-Заспі, що під Києвом. Й лише уривки різних документів пояснюють нам, що насправді це сталося не раптом, а цілком, язик не повертається сказати, «закономірно». Тому що від закону тут залишилася лише форма, а всередині — шулерство, продажність, лицемірство, та що завгодно.

Як 1917 року більшовики захопили владу в Російській імперії в результаті перевороту, так і в нашому випадку захоплення відбулося через «переворот у власності» санаторію «Жовтень».

Цілком законне рішення Київради?

Історія з книжки почалася давно, але досягла резонансу через повідомлення на сайті nenka.info: «Як повідомляють наші джерела в КМДА, за незаконним відчуженням земельної ділянки санаторію «Жовтень» в Конча-Заспі стоїть Вадим Столар».

Щоправда, жодних вагомих доказів цього твердження, крім опосередкованих припущень, не наведено, але заголовок заінтригував, що й змусило пошукати сліди ДП «Клінічний санаторій «Жовтень» у недалекому минулому. (Коли він став державним, невідомо, всі члени радянських профспілок знають, що споконвіку цей санаторій був профспілковим.)

Перші сторінки нашої книжки описують кілька ухвал Печерського районного суду, зокрема від 12.12.2019 у справі №757/59072/19-к. З неї випливає, що 2019 року наглядова рада ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (остання є розпорядником майна Федерації профспілок України) провела фінансовий аудит діяльності санаторію «Жовтень» і виявила 16 млн грн заборгованості перед кредиторами, причому 10 млн — лише за останні два роки (слідкуйте за руками!). Тому наглядова рада звільнила головного лікаря Олександра Владимирова та призначила нового. Однак старий головлікар у цей час (випадково?) був на лікарняному, тому оскаржив своє звільнення через суд і поскаржився (дивіться, де руки!) у Мін’юст. Останнє видало відповідний наказ. Що було в тому наказі, невідомо, це вирвані сторінки з нашої книжки, але на його підставі «Жовтень» з усім його майном був юридично перенесений до міста Краснограда Харківської області і там зареєстрований (слідкуєте за руками?). І вже потім, подалі від Києва та Федерації профспілок України, його продали з усіма потрохами такому собі ПП «Українська будівельна компанія «Каштан» зі славного міста Одеси. Це ПП доволі відоме, зокрема, великою кількістю судових справ, де воно виступає відповідачем.

Крім невідомих підписантів наказу Мін’юсту, в цій «операції» брали участь особи, яких обов’язково треба згадати, бо без них нічого цього не відбулося б. Це реєстраторка Бондарук Ю.О. з Київської філії комунального підприємства Березанської сільради на Одещині (уявляєте, яка це впливова сільрада, якщо має філію в Києві!) і приватна нотаріуска Чорнєй В.В. із Києва, що оформила купівлю-продаж усього майна «Жовтня».

Так члени українських профспілок уперше втратили санаторій «Жовтень». Чи знала про це наглядова рада, достеменно невідомо, оскільки до Печерського суду звернулося не ФПУ, а Державне бюро розслідувань. Кількома своїми ухвалами суд дозволив доступ до документів усіх фігурантів цієї справи, а наступного року заарештував усе продане майно «Жовтня».

Далі в нашій книжці йдуть вирвані сторінки, але, судячи з усього, ДБР таки домоглося свого — «Жовтень» з усім майном повернувся до ФПУ, але на цьому книжка не закінчується.

Продати, купити й знову продати. Але дорожче

Не встигли члени українських профспілок як слід насолодитися щасливим поверненням блудного «Жовтня», як наприкінці 2021 року збори акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», розпорядника всього майна ФПУ, дали дозвіл «на внесення до статутного капіталу ТОВ «Клінічний санаторій «Жовтень» (код ЄДРПОУ 02583744) нерухомого майна ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780) згідно з переліком».

При цьому акціонери поставили «Жовтню» умову — «одружитися» з ТОВ «Бенефіт Оффер», лише тоді він стане самостійним у дорослому житті. Як то кажуть, на тобі, синку, квартиру з меблями, тільки оженися! Це означає, що державне, по одній версії, та дочірнє, по іншій, підприємство перетворилося на юридично самостійне ТОВ, що згодом матиме невеселі наслідки.

А щаслива наречена, яку обрали для «Жовтня» батьки-акціонери, — ТОВ «Бенефіт Оффер», принесла придане у сумі 13 млн 121 тис. грн і стала власницею 49% сімейного майна нового ТОВ. Умовами цього шлюбу було укладання «шлюбного контракту» — Інвестиційного договору з реалізації інвестиційного проєкту реконструкції ТОВ «Клінічний санаторій «Жовтень».

У бізнесі такий «шлюб за розрахунком», коли одна компанія виправляє свої справи з допомогою іншої — звичайна справа. Але головне запитання: чи буде від цього позитивний результат? Чи народяться діти?

У нашому випадку діти не народилися (тут знову йдуть вирвані з книжки сторінки). Кредитори почали вимагати від «Жовтня» продати, так би мовити, меблі і квартиру, щоб погасити борги. Тобто інвестиційний договір не допоміг (чи був він укладений насправді, невідомо). Виявляється, ще до укладання «шлюбу», а саме 16.07.2021 щодо «Жовтня» було порушено справу про банкрутство.

Тут виникає запитання: навіщо було мутити цю історію із «шлюбом», якщо партнер виявився таким ненадійним? ТОВ «Бенефіт Оффер» — не фінансовий монстр із Лондона чи Нью-Йорка, це офіс на київських Позняках із статутним капіталом 10 тис. грн, відкритий за сім місяців до тих подій. Звідки він узагалі взяв 13 млн грн із лишком «на шлюб» — велике питання. Куди дивилися акціонери з ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»? Чи можна в такому разі їм узагалі довіряти майно ФПУ?

А майно це немаленьке: 126 компаній курортно-оздоровлювального профілю, й у понад 100 із них ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є власником 100% акцій. Чому ж тоді воно так занедбало санаторій в українському Беверлі-Хілз? А може, в цій останній обставині криється й причина, й мета…

Чого вартий «Жовтень»?

Якби існував негативний рейтинг комфортабельності готелів, то за ним «Жовтню» слід було б поставити «мінус 5 зірочок», бо це сьогодні просто «махровий совок», сумна пам’ятка занепаду… Але стоїть він на українському Клондайку, ціна землі якого стартує від 8 тис. дол. за сотку й далі прямує до неба. Отже, 7,9 га — це шматок, за який варто побуцатися товстосумам і ділкам.

Тому не так важливо, кому належить майно санаторію «Жовтень», як критично важливо — хто розпоряджається землею під ним. На сьогодні замість ТОВ «Бенефіт Оффер» на сцені, тобто у співвласниках санаторію, присутнє ТОВ «Девелопмент Солюшн» із згаданого на початку кіпрського Лімасола, — саме йому Київрада надала в оренду терміном на десять років 7,9056 га в Конча-Заспі. На перший погляд, цілком законно, оскільки це ТОВ володіє об’єктами нерухомого майна (ОНМ) на цій землі.

Однак диявол криється в деталях! Чи бачили депутати Київради, голосуючи за це рішення, що в пояснювальній записці до нього біля кожного пункту про майно стоїть у дужках — 1/2 ОНМ? Тобто половина майна, а хто ж володіє другою половиною? Зрозуміло хто — ФПУ в особі тієї ж «Укрпрофоздоровниці».

Ця деталь у рішенні відкриває просто неймовірні можливості для «кіпріотів» — від здачі землі в суборенду до викупу її в повну власність, до якого, як то кажуть, один крок.

І тут виникає багато запитань. Наприклад, чому при округленні часток акцій у 51 і 49% ТОВ «Жовтень» (обидві, зрозуміло, дають 1/2) перевагу віддали 49% «кіпріотів», а не 51%, якими володіють профспілки?

Далі, якщо припустити, що рядові депутати не розбираються в таких тонкощах, то члени земельної комісії на цьому собаку з’їли. І тут мимоволі напрошується питання про ціну «заплющених очей».

Так само мимоволі починаєш думати, що «реальні кіпріоти» навряд чи додумалися до такої витонченої комбінації з трьох пальців, яку показали законодавцям, депутатам і правоохоронцям «кіпріоти віртуальні». Тут дійсно потрібна особистість масштабу Вадима Столара.

Чому? А отут варто нагадати історію з будівництвом офісного центру над станцією метро «Театральна» у Києві, який Столар разом із Вагіфом Алієвим спочатку (незаконно) збудували, а потім, після скандального резонансу в суспільстві, подарували місту (абсолютно безплатно?). Та ще й залишили свої імена на пам’ятній дошці на стіні нинішнього Музею Києва.

Коротко кажучи, як і в попередньому випадку, ФПУ, ДБР і Київрада на 27-му кілометрі Обухівського шосе можуть замовляти пам’ятну дошку з надписом «Тут був санаторій «Жовтень».