Чи можлива перемога Росії – 2: криза еліт

Читайте першу частину тут.

Все частіше західні журналісти пишуть про інсайди, які стосуються української влади та заморожування війни в Україні. Варто розуміти, що всі “зливи” для американських журналістів санкціоновані представниками влади в США. Головною метою цих “зливів” є формування громадської думки, нав’язування наративів та перевірка реакції суспільств на опубліковану інформацію.

Російська еліта діє також в схожому стилі, використовуючи відомих медійних персон, журналістів, блогерів, опозиціонерів, які дотепер співпрацюють з кремлівськими групами впливу. Для впливових росіян не є секретом, що раніше вежі Кремля використовували розслідування опозиціонерів для боротьби з конкуруючими групами, навіть зараз деякі російські опозиціонери, які перебувають на Заході, мають російських кураторів.

Останнім часом кремлівські посередники розповсюджують для західних політиків наратив про про партію війни та миру в Російській Федерації. Метою цієї гри є створення ілюзії, що поступки Кремлю посилять в Росії партії миру та послаблять партію війни, насправді, жодна вежа Кремля зараз не готова повернути Україні її території окуповані в 2022 році, відновивши тим самим статус – кво, яке існувало до повномасштабного вторгнення путінської Росії. Російська еліта не відмовилась від нав’язування Україні кремлівського ультиматуму, для представників російської влади дуже важливо виглядати переможцями для свого населення, тому Кремль зацікавлений в збільшенні окупованих територій, посилюючи тим самим свої переговорні позиції.

Варто розуміти, що росіяни не тільки хочуть захопити під свій контроль весь Донбас, а і території Харківської області звільнені ЗСУ під час блискучого українського контрнаступу. Тож без зупинення ЗСУ наступу російських окупантів на Донеччині та Харківщині, кремлівський фюрер не буде мати мотивацію завершувати війну проти України.

Все більш частіші вбивства українських військовополонених російськими окупантами свідчать, що Кремль намагається деморалізувати українське суспільство, сподіваючись на внутрішню кризу в Україні. Не можна забувати, що саме російська влада заохочує здійснювати злочини проти українців ще після публічного нагородження почесним званням бригади, яка здійснювала військові злочини в Бучі.

Росіяни під впливом пропаганди вважають українців зрадниками, які продались англосаксам, хоча, насправді, спочатку російські націоналісти зруйнували Радянський Союз, раніше за українців проголосувавши 12 червня 1990 року за Декларацію про державний суверенітет РРФСР – Російської Федерації, визнавши пріоритет Конституції та законів РРФСР над законодавчими актами СРСР – Радянського Союзу. Прикметно, що росіяни святкують День Росії 12 червня забуваючи, що в цей день був розпочатий процес демонтажу радянської імперії, а одним з головних ініціаторів цього процесу був Борис Єльцин, наступником якого став Володимир Путін, який разом з іншими чекістами зрадив присязі на вірність Радянському Союзу.

Росія навіть зрадила своїх союзників в Україні, завадивши Віктору Януковичу переобратися на другий президентський термін за рахунок підписання Угоди про асоціацію з ЄС із – за тиску на нього Володимира Путіна, який “власними руками” виштовхав Україну з сфери впливу Росії. Росіяни також полюбляють заявляти про боротьбу з українським нацизмом, в той час коли ідейні російські нацисти з диверсійно - штурмової розвідувальної групи “Русич” воюють проти України, а в Москві 27 серпня 2023 року була створена вища політична школа імені Івана Ільїна, російського філософа який позитивно висловлювався про німецьких нацистів та італійських фашистів.

Ідеологи Кремля можуть і далі заявляти, що Росія воює за багатополярний світ, який вже, насправді, існував ще до повномасштабної війни з Україною, але, фактично, Російська Федерація як була регіональним гравцем, так ним і залишилась, не зумівши стати супердержавою разом з США і Китаєм, втративши до того ж контроль над газовим ринком в Європі. Росія мала прекрасні можливості стати супердержавою, використовуючи енергетичну залежність Німеччини від російського газу та бажання французької еліти мати стратегічну автономію від США, створивши геополітичну вісь Москва – Берлін – Париж, тим самим забезпечивши своє геополітичне домінування в Європі, ставши європейським лідером, який би вів переговори з США та Китаєм від імені всієї Європи, позиціонуючи себе як євразійського посередника між Піднебесною і Америкою.

Натомість, Кремль обрав геополітичні понти та імперський пафос, не скориставшись історичним шансом для перетворення Росії на супердержаву, тому гра в багатополярний світ призвела лише до перетворення Російської Федерації на сировинний придаток Китаю. Західні лідери спочатку не почули про оголошення війни Заходу в Мюнхені під час виступу Володимира Путіна, потім вони не реагували на його погрози Україні, зараз же вони абсолютно хибно дотепер вважають фюрера з Кремля своїм партнером, а Росію можливим союзником по стримуванню Китаю.

Нажаль, вони знову не чують Володимира Путіна, який публічно сказав про позитивний вплив Монголо–татарського іга на розвиток Московського князівства, а саме виправдання зараз залежності РФ від комуністичного Китаю, оскільки вона, з його точки зору, не загрожує російській ідентичності, культурі, традиціям. Для Путіна західні цінності, ідеали, культура несуть загрозу для стабільності його режиму, тому залежність від Піднебесної він вважає більш безпечною за залежність від Заходу, згадуючи про історичний приклад відносин Московського князівства з Золотою ордою. Радянський Союз також мав великий вплив на країни Глобального Півдня, але Андропов, на відміну від Путіна, прекрасно розумів, що найбільшою загрозою для США є створення геополітичної вісі Москва – Берлін, яка не була створена із –за стратегічних помилок кремлівського фюрера і російської еліти.

Зараз на Заході серед країн – членів НАТО не існує консенсусу щодо вступу України до Альянсу, багато західних політиків продовжують вважати, що наша країна повинна залишатись буфером без реальних гарантій безпеки, наслідком чого стане реалізація грузинського сценарію для України. Образа на Захід та посилення антизахідних настроїв серед українців, розчарованих відсутністю гарантій безпеки для нашої країни, можуть створити умови для перемоги Кремля в Україні, якщо він навчиться використовувати м’яку силу, зрозумівши, що Україна – не Росія.

Страх же західних еліт перед неконтрольованою кризою в Росії не зупинить її [кризу], оскільки чим довше існує путінський режим, тим більшою є ймовірність внутрішньої дестабілізації нашого імперіалістичного сусіда. Безумовно, що Росію не можна недооцінювати, оскільки вона є сильним ворогом, здатним при виправленні своїх помилок завдати поразки багатьом нашим західним партнерам, але і переоцінювати її також не варто, бо заколот Пригожина показав всю крихкість путінського режиму. Росія зараз має багато внутрішніх дисбалансів, тому путінський терористичний режим найкраще можна описати висловлюванням Володимира Леніна: “Стіна гнила – штовхни, і розвалиться”.