Foreign Affairs: Китай готовий до війни

У своїх статтях я досить часто торкаюся теми Китаю та його протистояння зі США. Пояснюється це досить просто: Китай відіграє найважливіше значення в геополітичних розкладах, а отже так чи інакше здійснює безпосередній або опосередкований вплив на протистояння України та Росії.

Нещодавно Foreign Affairs опублікувала цікаву статтю про готовність Китаю до військового суперництва зі Штатами. Мені видається необхідним ознайомити читачів з нею, щоб вони краще розуміли, що гризе американський політичний істеблішмент значно сильніше, ніж російсько-українська війна і не плекали ілюзій щодо всебічної підтримки ними нашої країни. Текст публікації:

На тлі зростаючого двопартійного консенсусу про те, що США необхідно зробити більше для стримування Китаю, велика частина політичних дебатів у Вашингтоні була зосереджена на економічному та технологічному впливі Китаю. Тепер, враховуючи економічні проблеми Китаю — високий рівень безробіття серед молоді, проблемний ринок нерухомості, зрослий державний борг, старіюче суспільство та нижчі, ніж очікувалося, темпи зростання — деякі вчені та політики сподіваються, що Пекін буде змушений обмежити свої витрати на оборону. Інші заходять так далеко, що кажуть, що китайські військові переоцінені, стверджуючи, що вони не кинуть виклик домінуванню США найближчим часом.

Але ці оцінки не враховують, наскільки зростає оборонно-промислова база Китаю. Незважаючи на поточні економічні проблеми країни, її витрати на оборону стрімко зростають, а її оборонна промисловість перебуває на військовому становищі. Дійсно, Китай швидко розробляє та виробляє системи озброєнь, призначені для стримування Сполучених Штатів і, якщо стримування не спрацює, для виходу переможцем у війні великих держав. Китай уже наздогнав Сполучені Штати за своєю здатністю виробляти зброю в масовому та масштабному масштабі. У деяких галузях Китай тепер лідирує: він став найбільшим у світі суднобудівником з великим відривом, з виробничими потужностями приблизно у 230 разів більше, ніж у Сполучених Штатів (виділено мною – SAK).

У період з 2021 по початок 2024 року оборонно-промислова база Китаю виробила понад 400 сучасних винищувачів і 20 великих військових кораблів, подвоїла запас ядерних боєголовок країни та більш ніж подвоїла запас балістичних і крилатих ракет, а також розробила новий бомбардувальник-невидимку. За той же період Китай збільшив кількість запусків супутників на 50%. Китай тепер набуває системи озброєнь у п'ять-шість разів швидше, ніж США. Адмірал Джон Аквіліно, колишній командувач Індо-Тихоокеанським командуванням США, описав це військове розширення як "найбільш широке та швидке нарощування з часів Другої світової війни".

Китай тепер є військовим важковаговиком, а оборонно-промислова база США не встигає за ним. Коли держави Осі просувалися в Європі та Азії, президент Франклін Рузвельт мобілізував цю базу, назвавши її "арсеналом демократії". Аналогічні зусилля США необхідні сьогодні. Військове виробництво США атрофувалося, і системі не вистачає можливостей та гнучкості, які дозволили б американським військовим стримувати Китай і, якщо конфлікт все ж розгориться, вести і виграти затяжну війну в Індо-Тихоокеанському регіоні або війну на два фронти в Азії та Європі. Вашингтон повинен усунути критичні вузькі місця та діяти швидко, якщо він хоче йти в ногу з часом. Коротше кажучи, Сполученим Штатам необхідно приділяти набагато більше уваги та ресурсів військовій готовності, якщо вони хочуть досягти успіху в зборі нового арсеналу демократії.

ШВИДКЕ НАРОЩУВАННЯ

Голова КНР Сі Цзіньпін ясно дав зрозуміти, що створення армії світового класу є центральним елементом його мети — "великого відродження китайської нації на всіх фронтах". Ключовою частиною цього процесу є створення оборонної промислової бази, здатної виробляти обладнання (таке як кораблі, літаки, танки та ракети) та програмне забезпечення (таке як технології та системи для командування, управління, зв'язку та розвідки), яких потребують військові сили. За останнє десятиліття виробництво Китаєм надводних і підводних суден, літаків, систем ППО, ракет, наземних систем, космічних апаратів та кіберзброї зробило країну серйозним конкурентом Сполучених Штатів.

Двигунами цього виробництва є великі державні підприємства Китаю, які відповідають за розробку та створення систем озброєння країни. Сьогодні чотири з десяти найбільших у світі компаній за сукупним доходом від оборонних і не оборонних галузей є китайськими, включаючи дві найбільші: Aviation Industry Corporation of China та China State Shipbuilding. Це сейсмічна зміна порівняно з десятиліттям тому, коли жодна китайська фірма не входила в сотню найбільших оборонних компаній світу. Якщо розглядати лише доходи від оборони, то у Китаю є п'ять компаній з 12 найбільших світових, що також зросло з нуля десять років тому. Китайські оборонні компанії тепер суперничають з такими американськими гігантами, як Lockheed Martin, RTX (Raytheon), Boeing, Northrop Grumman і General Dynamics за розміром та виробничими потужностями.

Не лише обсяги оборонного виробництва є рушійною силою військового підйому Китаю. Пекін також покращив процес досліджень, розробок та закупівель систем озброєння, що дозволило Народно-визвольній армії виробляти передові платформи в таких складних галузях, як авіаносна авіація, гіперзвукові та рушійні установки. На додаток до військової техніки НВАК створила цифрову архітектуру, яка в разі війни допоможе армії координувати її командування, управління, зв'язок, комп'ютери, кібербезпеку, розвідувальні, спостережні та розвідувальні мережі та розгортати вогневу міць за допомогою штучного інтелекту, великих даних та інших нових технологій.

Найяскравішим прикладом китайського військового домінування є військово-морські сили країни. Завдяки величезному суднобудівному потенціалу країни, ВМС НВАК стали найбільшими у світі. ВМС США підрахували, що одна китайська верф — наприклад, на острові Чансін, розташованому вздовж східного узбережжя Китаю — має більше потужностей, ніж усі верфі США разом узяті (виділено мною – SAK). Військово-морське виробництво Китаю тепер включає в себе все: від газотурбінних і дизельних двигунів до корабельної зброї, електронних систем, підводних човнів, надводних бойових кораблів і безпілотних систем. За останнє десятиліття ВМС НВАК також досягли значних успіхів у будівництві корветів, побудували вісім есмінців і завершили авіаносці "Шаньдун" і "Фуцзянь". Конструкція "Фуцзянь" оснащена електромагнітною катапультною системою запуску літаків, що дозволяє проводити більш комплексні повітряні операції, роблячи авіаносець ефективнішим, ніж попередні китайські моделі. Він може розміщувати до 70 літаків, включаючи винищувачі та протичовнові вертольоти.

Військово-морський флот НВАК як і раніше відстає від ВМС США в кількох галузях. У Китаю більше кораблів, ніж у США, але ті, що у нього є, менші. У Китаю недолік у вогневій потужності; його флот може нести приблизно вдвічі менше ракет, ніж його американський аналог. Сполучені Штати також виробляють досконаліші атомні підводні човни, ніж Китай. Але суднобудівне виробництво Китаю, ймовірно, дасть йому перевагу над Сполученими Штатами в затяжній війні, і очікується, що розрив буде зростати. Китайські комерційні верфі не лише затьмарюють своїх американських колег, але багато з них також використовуються як для військового, так і для цивільного будівництва, що означає, що Китай може нарощувати свої військові суднобудівні потужності легше, ніж Сполучені Штати.

Оборонна промисловість Китаю також штампує складні літаки. Сполучені Штати як і раніше експлуатують найбільший і найпередовіший у світі парк винищувачів п'ятого покоління, включаючи F-22 та F-35. Але Китай наздоганяє. Його найбільша військова авіабудівна компанія, Aviation Industry Corporation of China, виробляє майже всі винищувачі країни, транспортні та навчальні літаки, бомбардувальники, розвідувальні літаки, безпілотники та вертольоти. Компанія контролює колосальну кількість лабораторій та прикладних дослідницьких центрів, а також має сотні дочірніх компаній і понад 100 зарубіжних підприємств. У 2023 році китайські компанії виробили понад 2000 бойових літаків четвертого та п'ятого покоління, що більш ніж удвічі перевищує 800, вироблених у 2017 році. Хоча Сполучені Штати залишаються попереду, виробивши понад 3350 винищувачів четвертого та п'ятого покоління у 2023 році, Китай наближається. Китай також нарощує виробництво безпілотників, які він використовував у навчаннях навколо Тайваню. China North Industries Group, або Norinco, нещодавно представила новий безпілотник-камікадзе з дальністю польоту 124 милі та крейсерською швидкістю 90 миль на годину.

Крім того, Китай модернізує свій стратегічний ракетний арсенал. Країна йде до того, щоб до 2030 року мати понад 1000 діючих ядерних боєголовок — порівняно з 200 у 2019 році. Дві основні компанії, що виробляють китайські ракети, China Aerospace Science and Technology Corporation та China Aerospace Science and Industry Corporation, розширили свої потужності та найняли додаткових робітників за останні кілька років. З цим зрослим потенціалом Китай нарощує свій арсенал балістичних, крилатих і гіперзвукових ракет. Лише у 2021 році Китай запустив більше балістичних ракет для випробувань і навчання, ніж усі інші країни разом узяті. У 2020 році Китай також виставив свою першу ракету з гіперзвуковим планерувальним апаратом DF-17, яка здатна вражати бази та флоти США та інших іноземних держав у західній частині Тихого океану. Тим часом Сполучені Штати боролися з гіперзвуковими ракетами; жоден з прототипів, які вони планували випустити у 2024 році, не прибув.

На додаток до ц

На додаток до цих швидко зростаючих повітряних і морських можливостей Китай досяг значного прогресу в космосі. У 2023 році Китай провів 67 космічних запусків — найбільше за один рік в історії країни. Ракети-носії Китаю, можливості глобальної навігаційної супутникової системи, супутниковий зв'язок, системи попередження про ракетний напад, а також розвідка, спостереження та рекогносцировка продовжують вдосконалюватися. Його технології протидії космічним можливостям противника, включаючи системи глушіння та спрямованої енергії та протисупутникову зброю, також розвиваються. Нещодавно Китай запустив новий супутник Yaogan-41, який може ідентифікувати та відстежувати об'єкти розміром з автомобіль на поверхні Землі, тим самим піддаючи ризику військово-морські, наземні та повітряні сили США та союзників по всьому Індо-Тихоокеанському регіону.

Нарешті, армія НВАК є найбільшою у світі сухопутною силою. Вона оперує більшою кількістю бойових танків та артилерійських гармат, ніж армія США. Китайські оборонні компанії збільшили виробництво практично в кожній категорії: основні та легкі бойові танки, бронетранспортери, штурмові машини, системи ППО та артилерійські системи.

МИРНИЙ ЧАС

Нарощування обороноздатності Китаю представляє серйозну загрозу для Сполучених Штатів і союзників та партнерів, включаючи Австралію, Японію, Філіппіни, Південну Корею та Тайвань. У Китаю є тисячі ракет, деякі з яких можуть вразити територію США. Інші можуть вразити американські зарубіжні бази, на яких розміщені американські літаки, злітно-посадкові смуги, кораблі, паливні склади, місця зберігання боєприпасів, порти, командно-контрольні об'єкти та інша інфраструктура. Набір протикорабельних балістичних ракет Китаю загрожує надводним кораблям США, що діють у Південно-Китайському та Східно-Китайському морях і за їх межами. Розглядаючи цей масив китайських військових можливостей, міністр ВПС США Френк Кендалл III прямо зауважив: "Китай готується до війни, і особливо до війни зі Сполученими Штатами".

При такій чіткій оцінці загрози дивує, що Сполучені Штати не мобілізували власну оборонно-промислову базу, щоб йти в ногу з часом. У американських військових немає достатньої кількості боєприпасів та іншого обладнання для затяжної війни проти Китаю в Тайванській протоці, Південно-Китайському морі або Східно-Китайському морі — у всіх областях, де територіальні суперечки між Китаєм та партнерами і союзниками США, такими як Японія, Філіппіни та Тайвань, можуть перерости в насильство. Наприклад, у військових іграх, що імітують конфлікт у Тайванській протоці, Сполучені Штати зазвичай виснажують свій запас протикорабельних ракет великої дальності протягом першого тижня. Ця зброя матиме вирішальне значення в реальній війні, оскільки вона може вражати китайські військово-морські сили за межами досяжності китайських засобів ППО. Особливо на ранніх стадіях конфлікту китайська оборона, ймовірно, не дозволить більшості літаків наблизитися достатньо близько, щоб скинути боєприпаси малої дальності.

Але оборонно-промисловій базі США бракує гнучкості та можливостей для нарощування, щоб компенсувати цей та інші недоліки. У Сполучених Штатах діє анахронічна система контрактів та закупівель, яка набагато краще підходить для неквапливого темпу мирного часу, ніж для терміновості воєнного часу. Як прямо говориться в дослідженні Міністерства оборони США 2009 року, "великі оборонні програми продовжують займати десять років або більше, щоб надати менше можливостей, ніж планувалося, часто за ціною в два-три рази більше запланованої". Ще однією проблемою є крихкість ланцюгів поставок оборонної промисловості. Американські оборонні компанії виробляють обмежену кількість ключових компонентів, таких як твердопаливні ракетні двигуни, процесорні збірки, відливки, поковки, шарикопідшипники, мікроелектроніка та самонавідні пристрої для боєприпасів.

Деякі типи обладнання, такі як двигуни та генератори, вимагають тривалого часу виконання замовлення. Ускладнюючи ситуацію, Китай домінує у світових ланцюгах поставок передових акумуляторів і має монополію на світовому ринку кількох видів сировини, що використовуються в оборонному секторі, таких як деякі залізні та феросплавні метали, кольорові метали та промислові мінерали. Якщо напруженість посилиться або почнеться війна, Китай може відрізати США доступ до цих матеріалів і підірвати американське виробництво окулярів нічного бачення, танків та іншого оборонного обладнання.

Остання проблема — робоча сила. Ринок праці США не в змозі забезпечити достатню кількість робітників з необхідними навичками для задоволення потреб оборонного виробництва. Проблема особливо гостра на верфях, які страждають від нестачі інженерів, електриків, трубомонтажників, суднобудівників і слюсарів. У 2024 році ВМС США оголосили, що їхній перший фрегат з керованими ракетами класу Constellation прибуде як мінімум на рік пізніше, оскільки суднобудівній компанії Fincantieri не вистачало кількох сотень робітників, включаючи зварювальників, на її верфі Marinette Marine у Вісконсині.

Фрегати відіграють ключову роль в ударних групах авіаносців як ескортні судна, що захищають морські комунікації. Будівництво версії Block V швидкохідного ударного підводного човна класу Virginia, який матиме вирішальне значення для атаки на китайські десантні кораблі у разі війни, відстає від графіка як мінімум на два роки з аналогічних причин. Деякі нові есмінці з керованими ракетами, які забезпечують можливості ППО, відстають від графіка на три роки.

НОВИЙ АРСЕНАЛ ДЕМОКРАТІЇ

Оборонна промислова база Китаю не позбавлена проблем. Вона спирається на величезні державні підприємства з заплутаними та розгалуженими організаційними структурами, які підривають ефективність, конкуренцію та інновації. Вона також страждає від суттєвої корупції; наприкінці минулого року Пекін звільнив трьох високопоставлених чиновників оборонної промисловості в ході чистки, очевидно, пов'язаної з корупцією в процесі оцінки заявок. Китай також бореться з деякими вразливостями в ланцюгу поставок, особливо щодо двигунів, високоякісних чіпів, інтегральних схем та виробничого обладнання. Повідомлене затоплення китайського атомного підводного човна на верфі Учан на початку цього року говорить про те, що Китаю ще належить пройти довгий шлях у виробництві деяких складних систем. І хоча китайські військові великі та добре оснащені, у них не було серйозного бойового досвіду з часів китайсько-в'єтнамської війни 1979 року. Але ці проблеми не завадили китайській оборонній промисловій базі перевершити свого американського колегу в деяких ключових областях.

Тепер Сполученим Штатам необхідно закрити цей розрив. Першим кроком є визнання терміновості проблеми та масштабу необхідного рішення. Президентська ініціатива з оживлення оборонної промислової бази могла б досягти цього, черпаючи натхнення з історичних моделей, таких як Рада з військового виробництва Рузвельта, Управління мобілізації оборони Гаррі Трумена та Рада готовності до надзвичайної мобілізації Рональда Рейгана. Замість того, щоб обтяжувати Міністерство оборони лише завданням закупівель та виробництва, новий орган повинен забезпечити керівництво на високому рівні, встановити пріоритети та контролювати політику, плани та процедури федеральних департаментів, що беруть участь в оборонному виробництві. Така структура також допомогла б інтегрувати Раду національної безпеки, Управління з управління та бюджету, Державний департамент і Департамент торгівлі, Конгрес, приватний сектор та інші організації, які відіграють важливу роль в оборонній промисловій базі.

Вашингтон також повинен усунути кричущі недоліки у своїй нинішній оборонно-промисловій системі. Міністерству оборони, включаючи військові служби, потрібен швидший, гнучкіший і менш ризикований процес укладання контрактів та закупівель. Для початку, йому слід скоротити терміни винагороди за контракти та допомогти інноваційним компаніям швидко перейти від прототипів до контрактів. Конгресу також необхідно фінансувати багаторічні закупівлі ключових боєприпасів. Щоб вирішити проблему нестачі робочої сили, Пентагон повинен запропонувати оборонним компаніям фінансові стимули для підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників. Міністерство оборони та Конгрес також повинні більше інвестувати в середні школи, професійні училища, університети та інші установи, які готують і навчають людей для роботи на оборонно-промисловій базі. А Сполучені Штати повинні оживити свій суднобудівний сектор. Повернення давно бездіяльних субсидій може стимулювати інвестиції в комерційні верфі країни, модернізувати та розширити галузь і створити більш здатну та конкурентоспроможну робочу силу в цій області.

За рік до того, як японський напад на Перл-Харбор призвів до вступу США у Другу світову війну, Рузвельт закликав країну "будувати зараз з усією можливою швидкістю кожну машину, кожен арсенал, кожну фабрику, які нам потрібні для виробництва наших оборонних матеріалів". Швидке переозброєння Китаю та триваючі війни в Україні та на Близькому Сході є ознаками того, що хмари згущуються. Щоб бути готовими до військової обстановки, США повинні знову послідувати пораді Рузвельта.