Гра на випередження: як Лавров перешкоджає членству України в НАТО

В рамках саміту СНД у понеділок, 7 жовтня після неформальної зустрічі з Путіним міністри закордонних справ співдружності провели засідання так званої дипломатичної ради. На зустрічі було представлено вісім членів СНД із дев’яти (жодної участі в діяльності співдружності не бере Молдова, яка де-юре все ще залишається членом), а також Туркменістан як асоційований член.

За підсумками засідання було підписано низку заяв, в одній з яких зафіксовано "неприпустимість використання у міжнародних відносинах односторонніх обмежувальних заходів". "Санкції йдуть урозріз зі Статутом ООН, заважають дружнім відносинам, співпраці та надають негативний вплив на процеси глобального та регіонального розвитку", — йдеться в документі.

Лавров же своєю чергою наголосив, що "методи, які використовує Захід, не мають нічого спільного з міжнародним правом і викликають відторгнення у решти держав, включаючи держави пострадянського простору". При цьому російський міністр окремо акцентував, що безпосередньо відносинам РФ з країнами СНД "ніщо не загрожує".

Як Москва імітує ідилію в рамках СНД

Насправді ж навіть локальних проблем між членами СНД накопичилося чимало. І справа не лише у Вірменії та Азербайджані, стосунки між якими переживали і куди більш напружені часи, а й у негараздах між іншими учасниками.

Наприклад, досі не вщухає скандал між Москвою і Душанбе через таджицьких мігрантів, права яких, на думку Таджикистану, в РФ обмежуються. Днями прем’єр-міністр республіки Кохір Расулзода навіть звинуватив Росію у порушенні "основних прав і свобод" громадян Таджикистану "при проведенні заходів щодо впорядкування міграційного поля в Росії".

Крім того, нещодавно виник скандал у російсько-узбецьких відносинах через інцидент у школі №1 у Джизаку, де вчителька побила російськомовного учня, примовляючи: "Узбекистан — країна для узбеків, а решта нехай їде звідсіля". МЗС РФ на цю історію відреагувало миттєво, вимагаючи від Ташкента пояснень. Між тим віце-спікер парламенту республіки Алішер Кадиров у відповідь закликав російське відомство не втручатися у внутрішні справи Узбекистану, звинувативши відомство Лаврова у спробі "здійняти галас на порожньому місці".

Чому міністр Путіна прагне до миру і війни водночас

Вельми показово, що саме 7 жовтня — в день зустрічі Лаврова з колегами по СНД вийшло його інтерв’ю в американському виданні Newsweek.

У ньому глава росМЗС назвав основою для мирного врегулювання "Стамбульські угоди, парафовані 29 березня 2022 року російською та українською делегаціями".

"Ці угоди передбачають відмову Києва від вступу до НАТО і містять гарантії безпеки для України з урахуванням реалій на місці на той момент. За два роки ці реалії суттєво змінилися, у тому числі й у правовому плані. 14 червня президент Володимир Путін назвав передумови врегулювання такими: повний вихід ЗСУ із "ДНР", "ЛНР", Запорізької та Херсонської областей; визнання територіальних реалій, закріплених у Конституції Росії; нейтральний, позаблоковий, без’ядерний статус України; її демілітаризація та денацифікація; забезпечення прав, свобод та інтересів російськомовних громадян та скасування всіх санкцій проти Росії", — вказав російський міністр.

Київ, за його словами, відповів на цю заяву Путіна "збройним вторгненням у Курську область 6 серпня". "Його (Києва — ред.) покровителі — США та інші країни НАТО — прагнуть нанести Росії стратегічної поразки. За цих обставин у нас немає іншого виходу, як продовжувати спеціальну воєнну операцію аж до усунення всіх загроз з боку України", — наголосив очільник росМЗС.

Також Лавров окремо пригрозив "небезпечними наслідками": "Вашингтон та його союзники по НАТО надають Києву політичну, військову та фінансову підтримку, щоб війна тривала. Вони обговорюють дозвіл ЗСУ на використання західних ракет великої дальності для завдання ударів вглиб російської території. Ця гра з вогнем може призвести до дуже небезпечних наслідків".

Як Лавров пускає пил в очі Глобального Півдня

Зазначивши, що Москва повсякчас намагається позиціонувати себе у якості захисника Глобального Півдня у протистоянні з Заходом, а також у ролі борця з неоколоніалізмом, політолог Петро Олещук у розмові з Фокусом констатує: "Лавров, як один з офіційних рупорів Кремля, намагається подати агресивні дії РФ по відношенню до України під соусом перебудови світу від одно полярного до багатополярного, заграючи таким чином з Глобальним Півднем. Загалом, російські спікери повсякчас повторюють мантру про те, що Захід начебто втрачає монополію на домінування".

І в цьому контексті, наголошує експерт, ключова мета Лаврова полягає в тому, щоб продемонструвати, мовляв, РФ виступає за врегулювання тут і зараз, адже Глобальному Півдню "вічна війна непотрібна, оскільки це негативно позначається на продовольчих цінах і загалом на стабільності світової економіки".

"Далеко не факт, що Москва дійсно дозріла до врегулювання, але вона змушена повсякчас підживлювати тему начебто такої готовності з тим, аби не дратувати країни Глобального Півдня. Тобто, фактично виступаючи на майданчику СНД, Лавров загравав з Глобальним Півднем, хоча в самій цій структурі проблем накопичилося віз і маленький возик. Зокрема, у Держдумі РФ систематично лунають погрози на адресу країн колишнього СРСР про те, що вони повторять долю України", — підкреслює Петро Олещук.

На його переконання, Росія наразі намагається "перезапустити СНД", оскільки чимало країн бажають звідти вийти, "хоча й бояться кидати прямий виклик РФ".

Кремль намагається уникнути зіткнення з НАТО

Тим часом політолог Максим Несвітайлов у розмові з Фокусом прямо поєднує свіжі заяви Лаврова з дискусіями стосовно членства України в НАТО: "Днями вже екс-генсек НАТО Столтенберг наголосив, що не можна артикулювати таку тезу про те, що Україна стане членом Альянсу лише після закінчення війни, оскільки це дає розуміння Путіну, за яким сценарієм йому діяти. Тобто, це для РФ пряме керівництво до дій, тому що якщо війна в тому чи іншому форматі закінчиться, то Україна досить швидко стане членом НАТО. Зараз дуже багато розмов почалося про пришвидшення входження України до Альянсу, в тому числі за моделлю Західної Німеччини. І в цій ситуації Росія усіляко намагається зіграти на випередження, тому що її подібний сценарій лякає".

Говорячи про страхи Кремля, Максим Несвітайлов акцентував, що РФ не просто не готова до прямого зіткнення з країнами НАТО, а й "існує та функціонує виключно за рахунок того, що, обходячи санкції, продовжує торгувати своїми енергоносіями, агропродукцією та іншою сировиною, в тому числі, з країнами Заходу".

На переконання експерта, пряме зіткнення з НАТО навіть в не ядерному форматі означатиме, що Російська Федерація опиниться у "вкрай складній ситуації, коли нейтральні країни, а також нечисленні союзники від неї відвернуться".

"В такій ситуації на партнерство з Індією та іншими країнами Глобального Півдня Росія може не розраховувати, адже вони заточені на торгівлю зі США та Євросоюзом. Крім того, країни НАТО підтримає Японія, Ізраїль, Південна Корея та інші. Тому, розуміючи серйозність викликів, Росія за допомогою шантажу на маніпуляцій намагається зіграти на випередження і заради цього Лавров і виступає з такими заявами", — наголошує політолог.

Моделюючи ймовірну реакцію з боку провідних країн НАТО на відповідні заяви Кремля, Максим Несвітайлов зазначив, що позиція щодо членства України "однозначно еволюціонує" і у Джо Байдена наразі є всі підстави зробити у цьому напрямку "досить вагомі кроки, щоб позитивно увійти в історію".