Пам’яті старшого сержанта Олександра Шевченка

Одягнув військову форму у 2016 році і не знімав її до останнього

26-річний старший сержант, заступник командира групи спеціального призначення Олександр Шевченко загинув 10 серпня 2023 року. Чоловік планував одружитися 27 серпня, втім за два тижні до урочистої події його життя обірвалося на бойовому завданні.

Олександр народився в багатодітній родині у селі Лукашівка на Черкащині. Після закінчення 9 класів школи продовжив навчання у Черкаському професійному автодорожньому ліцеї. У 2018 році вступив на контрактну службу до ЗСУ до підрозділу Сил Спеціальних Операцій.

За період служби мав багато нагород і відзнак за успішне виконання бойових завдань. Заочно навчався на третьому курсі в Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені Костянтина Ушинського в Одесі, здобуваючи спеціальність вчителя фізичної культури.

"Він пройшов і побачив те, що не бачимо і не відчуваємо ми. Тільки з чужих слів. Він був відважним, сильним, відповідальним. Воював там і зустрів своє кохання - Яну. Осінь. Люди збирають врожай, а після збору врожаю починаються весілля. Але у нас зараз немає весілля. Наречена залишилася без коханого, брати і сестри без брата. Для старших сестер Люби і Яни він був завжди маленьким хлопчиком, хоч і набагато мудрішим, ніж хтось інший. Усі, хто віддав життя за Україну і за кожного з нас, мали велику любов. Кажуть "віддали життя". Ні, у них це життя нещадно забрали. Вони хотіли жити, мріяли жити, будувати плани на майбутнє і дихати вільно в своїй квітучій державі", - розповіли про Олександра під час прощання, яке відбулося 11 вересня 2023 року в Черкасах.

Попрощатися зі своїм учнем приїхала і перша вчителька хлопця Людмила Дернова.

"Усі діти, яких я вчила, є частинкою мене. Сьогодні дуже боляче говорити про те, що ми втрачаємо таких хороших дітей. Був маленьким, красивим, симпатичним хлопчиком, який ніколи не створював ніяких проблем у школі. Це дитина, яка мала велике добре серце. Сьогодні саме такі захищають нашу країну, саме такі віддають найдорожче, що вони мали - своє життя. Важко говорити про те, що ми втрачаємо молодого красивого хлопця. Ця дитина створила сама себе, досягла багато у своєму житті. Ця дитина віддала своє життя. Низький уклін і співчуття його великій родині, яка трималася і допомагала йому, щоб Саша прийшов з перемогою. Але він прийшов на щиті", - сказала жінка.

Староста Лукашівської громади Микола Ратушний розповів, що служба в армії загартувала характер Олександра.

"Рідні і побратими називають його надзвичайно дисциплінованим, надзвичайно вимогливим до себе і до друзів. Плануючи надалі своє життя, Саша після повернення з бойового завдання мріяв 27-го серпня зареєструвати шлюб, але доля так розпорядилася, що Саша не повернувся", - зауважив Ратушний.

Отець Віталій згадав, що біль, крик душі від втрати найрідніших не можливо нічим затамувати. Додав, що час не заліковує, а лише вчить жити з болем.

"Низько вклоняємося Олександру, висловлюючи йому та захисникам і захисницям, які віддали життя за нас і за нашу Україну, слова вдячності. Дякуємо, Олександре, що ти пожертвував своїм життям, не пожалів його, захищаючи своїх рідних, друзів, кожного з нас, навіть тих невдячних, які продовжують і надалі жити так, наче війни на нашій землі немає. Найвища ціна, яку може віддати людина, - це життя. Олександр проявив найбільшу любов, показав, що нікого і нічого не боїться. Нехай ті, хто надалі нас захищають, цю справу святу доведуть до кінця, нехай буде знищений ворог, нехай буде вільною, сильною, незламною наша багатостраждальна Україна", - закликав священник.