Україна — Грузія. Напередодні

Україна – Грузія

П‘ятниця, 11 жовтня, 21.45. “Городской” (Познань, Польща). Арбітр — Йонас Ерікссон (Швеція). Пряма трансляція на MEGOGO

Давно збірна України не збиралася у такому депресивному настрої. Програші збірним Албанії та Чехії призвели до серйозного ризику вильоту до третього дивізіону Ліги націй – а грати доведеться з лідером групи Грузією. Мабуть, ніколи збірна Сакартвело була таким фаворитом перед грою з нами.

Тяжкі часи настали, будемо чесні – і варто нагадати, що кілька років тому сам факт вильоту до другого дивізіону виглядав безглуздістю, випадковою помилкою. Вдома обігравали Швейцарію та Іспанію (!), тільки через ковід отримали технічну поразку від нейтралів – і за рахунок таких ось особистих зустрічей програли їм же третє місце. Зараз страшно уявити, що зробила б із нашою збірною збірна Швейцарії...

При цьому жахливі результати збірної сильно дисонують із тим, як наші легіонери показують себе у топ-лігах. Довбик чудово грає у другій топ-лізі поспіль – такого стабільного бомбардира у нас взагалі ніколи не було; Циганков тягне Жирону, Забарний і Миколенко регулярно грають у АПЛ, Малiновський – у Серії А... Щоправда, прямо зараз здорові лише Довбик із Забарним – ну а Зінченко з Мудриком щільно присіли у запас. Розносити Реброва та компанію було легко три, два, один місяць тому, але не зараз.

Так, давно наша збірна не поставала в настільки УПЛ-орієнтованому вигляді. Наприклад, з усього складу півзахисників – навіть у найширшому понятті слова “півзахисник” – лише один легіонер в особі Мудрика. І це при тому, що з УПЛ Ярмоленко не приїхав. А УПЛ на міжнародному рівні теж не тішить: Динамо без шансів програє Гоффенгайму, Шахтар – Аталантi.

По-хорошому, в таких ситуаціях змінюють тренера, і лише воєнні часи дозволяють Сергію Реброву так легко, з жартами, зберігати своє місце. Петракова звільнили явно за менше: зараз підсумкове друге місце у групі буде за щастя, а того сезону Ліги націй проваленим був, фактично, один матч у Шотландії. Реброва рятує те, що в межах України гідні наступники не проглядаються, а з іноземців у нинішній Україні мало хто працюватиме. І, звичайно, є вічний контраргумент, що іноземець ніколи не зрозуміє тонку українську душу і взагалі коштуватиме дорого.

У тилу ворога

Тим часом збірна Грузії під керівництвом Віллі Саньоля перебуває на сьомому небі від щастя. Здавалося, що бути ще щасливішими за часи Євро просто небезпечно для психічного здоров'я – але збірна Сакартвело змогла дати своїм фанатам ще більше щастя. На Євро з чехами була лише нічия, а в рамках Ліги націй вдалося їх розгромити! Натхненна гра в атаці вже не дивує? Грузини змогли перемогти Албанію, практично еталонно обмеживши її, практично нічого не давши створити біля своїх воріт.

“Ідеальний метч” – ось як хочеться охарактеризувати стан справ у нинішній збірній Грузії. За дуже скромні гроші (200 тисяч євро на рік – на Євро він був найбільш низькооплачуваним тренером) вдалося домовитися з Віллі Саньолем, який три роки не тренував, але має великі амбіції. У березні гравці сказали йому: “Ми не хочемо їхати до Німеччини як туристи”. Він відповів: “Здорово. Я об'їздив Німеччину вздовж і впоперек, тож менi туризм тим більше нецікавий”.

Амбіції – нормально для людини, яка виграла все як гравець (а у Саньоля п'ять титулів Бундесліги в комплекті з Лігою чемпіонів), але, звичайно, потрібно, щоб його ідеї припали на благодатний ґрунт. Наявність Кварацхелії дозволяє грати в атаку і виявляється, що достатньо одного топ-гравця рівня Серії А, щоб будувати гру вперед. Грузини, безумовно, багато дозволяють біля своїх воріт, але Мамардашвілі, якого Валенсія так чудово готує до сценаріїв матчів “вас обстрілюють усі 90 хвилин”, здатний часом просто вкрасти у суперника вірний гол.

Успіх Саньоля у збірній, яка десятиліттями ходила у невдах європейського футболу, вкотре наголошує: збірні – це історія не про 3487748 варіантів виходу з оборони в атаку, а про емоції та готовність у конкретний момент. Саньоль навіть після збірної Грузії може ані Гайденгайму, ані Анже не знадобитися (він вихованець Сент-Етьєна – може, там його емоції добре прийдуться до ладу), але у збірній, навіть у чужій, він актуальніший, ніж половина “метрів”. Чи мало суперзірок, навіть рівня Капелло, провалювалися в національних командах?

Кадри вирішують все

Конкретно до жовтня 2024 року у Саньоля достатньо приводів бути задоволеним. Тепер у нього не один вінгер із божевільним дриблінгом, а два: Цитаїшвілі освоївся в Гранаді, постійно виходить в основі і свої гол і асист уже заробив. Кварацхелія, як і всі в Наполі, очікувано крутий на початку шляху Конте; великі питання щодо Жоржа Мікаутадзе, який важко розпочав у Ліоні, але збірна Грузії привчила, що найрізноманітніші її гравці найкращу форму демонструють саме у збірній.

Повернемось до наших гравців. Напевно, щодо бомбардира немає питань: наскільки хороший Довбик у принципі, настільки ж хороший Яремчук, коли посилює гру в ході матчу. А ось будь-які методи доставки м'яча в штрафний викликають великі питання. Єдиний легіонер у складі – Мудрик, але він мало грає і ще менш корисний у Челсі.

Натомість у феноменальній формі Гуцуляк та Назаренко, які змусили Полісся забути про Бені Макуана. Питання, чи наважиться Ребров поставити з перших хвилин двох, фактично, дебютантів – у Назаренка досі нуль матчів за головну команду Гуцуляк грав за неї 15 хвилин. Справа навіть не в якійсь “боязкості”: міжнародної форми в обох гравців відверто мало, і з Олімпією з Любляни ці гравці мало що показали. З іншого боку, коли ще підключати та перевіряти гравців, якщо не в Лізі націй? “Чистих” товарняків у збірних зараз дуже мало.

Натомість феноменально показав себе у минулому турі Судаков, на який, напевно, варто чекати з перших хвилин і сьогодні. За відсутності Зінченка вперше до збірної приїхав Криськів, побачити якого з перших хвилин, ризикну припустити, сьогодні набагато більше шансів, ніж Гуцуляка та Назаренка. Але якщо поставити в центр поля Шапаренка, Криськіва та Судакова, це може бути надто легковажна трійка як для такої гри... Утім, я так говорю, немов у нашої збірної є по-справжньому крутий “хвилеріз”. Найкращі часи Степаненка, на жаль, у минулому.

А ось у лінії оборони питання, здається, лише щодо правого захисника. Трубін, Забарний, Матвієнко, Михайличенко виграють конкуренцію завдяки майже повній її відсутності.

Слова, слова, слова

Сергій Ребров, головний тренер збірної України:

Ми програли два перші поєдинки. Звичайно, ми повинні показати інший рівень, іншу віру в результат. Футболісти розуміють, що кожен матч на рівні національної збірної — велика подія для нашої країни.

У наступних двох поєдинках ми не можемо говорити лише про результат, а й маємо говорити про бажання, завзятість і те, як ми граємо за країну. Для мене Ліга націй — це більше підготовка до кваліфікації на ЧС. Але, звичайно, цей турнір також дає шанс потрапити у плей-оф відбору на чемпіонат світу.

Крім того, я не можу сказати, що ми не хотіли виграти перші два матчі. Якщо пригадати гру проти Чехії, то ми завдали 20 ударів по воротах, а не лише контролювали м’яч. Ми аналізували матчі Євро, коли команди пробивали 15-16 разів по воротах суперників і вигравали. На жаль, ми поступилися, але ми намагалися перемогти. Звичайно, ми намагатимемося виграти у матчі проти Грузії і показати наш рівень.

Тарас Степаненко, пiвзахисник збірної України:

Чи готовий я завтра зіграти? Коли я вперше потрапив до збірної України, навіть до молодіжної, то для мене це було великим досягненням. Так повинно бути для будь-якого футболіста. Коли в мене раніше були травми, я з ними приїжджав у збірну й намагався допомогти команді. І в 35 років моє ставлення до національної збірної не змінилося. Це повинен розуміти кожен уболівальник, функціонер і футболіст. Усі футболісти збірної, які знаходяться тут, максимально віддаються команді. Кожен відчуває відповідальність перед своєю країною і віддасть усе не полі, аби наші вболівальники були задоволені командою. Тому неправда, що футболісти збірної України не хочуть грати, не віддаються. Усі максимально хочуть допомогти нашій країні.

Віллі Саньйоль, головний тренер збірної Грузії:

Так, Україна поступилася в обох стартових поєдинках Ліги націй. Але це футбольна історія. Не обов’язково, що, якщо вас спіткала невдача в попередніх матчах, ви програєте наступний. Збірна України — дуже сильна команда, у ній зібрані індивідуально сильні футболісти, і, звичайно, ми готуємося до важкого поєдинку. Упевнений, ми будемо готові та сфокусовані на власній грі і зробимо все можливе, аби перемогти

Орієнтовні склади

Україна: Трубiн — Конопля, Забарний, Матвієнко, Михайличенко — Калюжний, Судаков, Шапаренко — Гуцуляк, Назаренко — Довбик

Грузiя: Мамардашвілі – Гочолейшвілі, Гвелесіані, Кашія, Лочошвілі – Китеїшвілі, Кочорашвілі, Чакветадзе – Цитаїшвілі, Кварацхелія – Мікаутадзе

Вiталiй Пасiчний, Football.ua