Вступає «контрабас»! Чому Зеленський вивів з-під санкцій більшість контрабандистів?
Є дві новини: хороша — реформа на митниці не от-от почнеться, а давно триває. Погана — це точно не та реформа, про яку ви подумали. Стараннями Банкової Україна опинилася в заручниках у контрабандистів і навряд чи швидко вибереться, навіть якщо ми приймемо сто законів про підвищення зарплат і оснащення митних постів. А все тому, що дехто, Володимире Олександровичу, дуже жадібний і не дуже розумний.
Ця «реформа» митниці почалася 2021-го, коли Володимир Зеленський в образі борця з контрабандою влаштував багатосерійний перформанс із санкціонування контрабандистів. Шоу «вийди атсюда, розбійник ти» успішно гастролювало й завершилося накладанням санкцій як на конкретних персонажів, так і на юросіб, із ними пов'язаних. На три роки, після яких санкції можна за потреби подовжувати.
Потреби здебільшого не виникло, наприклад, цьогоріч з указу №169 санкції подовжили лише двом особам, решта ж одинадцять осіб автоматично з-під санкції вийшли.
Ми направили офіційні запити до офісу президента, Ради нацбезпеки і оборони та Служби безпеки України з проханням пояснити, які ж зміни відбулися в житті та діяльності цих одинадцяти панів, що санкціонувати їх уже немає потреби. РНБО прикинулася управлінням із діловодства і відповіла, що її справа маленька, — що їй поважні органи подають, те вона і приймає. Офіс хитро перекинув наш запит на діловодів із РНБО, і вони чемно надіслали нам другу копію відписки. А ось СБУ не схибила (або схибила, тут як подивитися) і офіційно відповіла, що впродовж трьох років з моменту накладання санкцій «уповноважені державні органи відповідно до їх компетенцій здійснювали моніторинг ефективності санкцій. У квітні 2024-го дія санкцій була пролонгована стосовно окремих осіб, які продовжують створювати реальні та/або потенційні загрози національним інтересам...». Читай — ті, хто не потрапив до списків 2024-го, таких загроз не створюють. Щоб зафіксувати чи то провал, чи то перемогу, в СБУ уточнили: «Служба безпеки України і надалі здійснює необхідні контррозвідувальні заходи та в разі виникнення нових загроз державній безпеці ініціюватиме запровадження обмежувальних заходів». Читай — «одинадцять друзів контрабанди» на олівці, ми пильнуємо...
Щось підказує, що пан Малюк цієї відповіді не бачив, тому ми її публікуємо (див. документ), — раптом цей спис у спині почне заважати Василю Васильовичу спати.
Адже з-поміж тих, хто автоматично вийшов з-під санкцій з рішенням СБУ, чимало цікавих персонажів, які продовжують звичну для себе діяльність на кордоні й точно не в національних інтересах. Джерела ZN.UA були дуже здивовані, дізнавшись, що так званий галицький контрабандний аксакал Володимир Полуситок уже не становить загрози національним інтересам. Звісно, очільник львівської митниці А.Кузнік запевняв громадськість, що всіх людей Полуситка звільнив. Але, по-перше, для цього з митного посту Рава-Руська треба було реально звільнити всіх без перебільшення. А, по-друге, чи достовірні свідчення самого Кузніка, зважаючи на його 17-річний стаж роботи в СБУ? Без образ, але зв'язок контрабандистів і сбушників давній, шириться далеко за межі «необхідних контррозвідувальних заходів».
Насправді на початку історії з неподовженням санкцій була підозра, що мова про банальне здирництво (побічний заробіток багатьох правоохоронців). Але масштаб підвів.
Окрім Полуситка, почуваються впевнено і невимушено такі ексчлени санкційного списку: одеський експерт із взуття та текстилю Денис Амінєв, мукачівський сигаретний експерт Едуард Кукоба (для своїх — «Коба», і так, вони дійсно його так називають), поціновувач електроніки з Одещини Михайло Грібанов і колишній голова столичної митниці, а нині скромний любитель добрив і квітів Юрій Дворак.
Так, усі вони не в України й особисто через кордон не тягають сумки з айфонами та гербіцидами, але вони і раніше цього не робили. Та чомусь 2021-го контррозвідувальних заходів вистачило на санкції, а 2024 року руки не дійшли.
Але ж, окрім списку фізосіб, санкційний указ містив і перелік пов’язаних із контрабандними схемами юросіб. З-під санкцій випали близько семи десятків цих компаній. Переважна більшість з них, попри три роки обмежень, не збанкрутували, працюють, мають цікавих директорів і контрагентів, а бізнес ведуть, скажімо так, красномовно. У одних неозброєним оком зчитується спроба уникнути податкового постаудиту, інші очевидно унеможливили вручення протоколу про порушення митних правил, а відтак, стягнення штрафу, а треті взагалі ні з ким, крім фірм-одноденок, діла не мають. І для таких відкриттів не потрібні якісь фокуси контррозвідки — все у відкритому доступі, аби бажання було.
Однак якось вийшло, що 2021-го санкції накладали помпезно але без оприлюднення жодних доказів, а 2024-го виводили з-під них тишком-нишком, попри очевидні докази сумнівної діяльності.
Тут саме час згадати, що з недавніх часів СБУ стала справжньою кузнею кадрів для митниці. Крім згаданого Кузніка, туди зайшли С.Сілюк (на Київську митницю), Д.Райков (у центральний департамент боротьби з контрабандою), А.Колобродов (на Координаційно-моніторингову митницю). Були й інші. Як тільки одіозний сбушник Микола Беззубенко став радником Андрія Єрмака, приріст конторських на митниці подвоївся. Почалися незручні питання, згадалося розслідування про ймовірне здирництво за участі Беззубенка, знайшлася його дисертація під науковим керівництвом Олега Татарова. Словом, засмерділо. Своїх серед чужих пропололи, але ключових залишили. Он, наприклад, Колобродов, керівник митного моніторингу, — людина, яка одним дзвінком може зупинити будь-який вантаж, вартує будь-яких репутаційних ризиків, навіть якщо тікає від обшуку НАБУ через дах ресторану (пруфів нема, але злостивці досі регочуть).
Тож хоч із якого боку підступися до контрабандистів, вони оточені щільним хороводом сбушників, які, залежно від посад, то в темі, то в частці, то на контролі.
Усе це можна було б сприймати як звичайний бандитизм, хай і масштабний, якби не одно «але» — Сєяр Куршутов, що був першим номером згаданого списку з указу №169.
Живе у Відні, відпочиває в Монако, тусується з поганими хлопцями на горі Афон і часом несе цілковиту дичину, наприклад, що Україну врятують силовики. Де його український паспорт, невідомо, але, схоже, дефіциту у паспортах інших країн нема. За легендою, Куршутов — впливовий бізнесмен-правдоруб і ресторатор. За документами, мертвий ФОП із Ланосом п'ятого року. А фактично той, кого в окремих колах називали б «другом усіх друзів», людиною, яка знає, з ким і як домовитися, аби налагодити і підтримувати процеси.
Схоже, саме ці вміння й навички, дещо за межами звичної тяганини через кордон, і зацікавили Банкову. Його послуги не потрібні на рівні «Вася з другої зміни пропустить машину сигарет», вони на випадок, якщо «Вась» — сотні, а машин — тисячі. Подейкують, що руку він набив не деінде, а на тіньовій митниці Грановського під чуйним менторством Олександра Черепінського — харківського експерта митних справ і другого номера списку з указу №169. Те, що Куршутову та Черепінському санкцій цього року також не подовжили, навряд чи прикре упущення, швидше, це офер від Банкової, де давно шукають джерела стабільного фінансування різноманітних потреб, що супроводжують державне правління.
На знак дружби і заради посилення основних функцій Куршутова, схоже, йому відломилася частка анонімного телеграм-каналу «Темний лицар» (радниця Єрмака Д.Зарівна, певно, в курсі подробиць). Якщо вам несила спускатися в цей тг-колектор, повірте, все, що ви раніше вважали медіакіллерством, порівняно з ним — дитячі обзивалки. Та все ж анонімна тгшечка — це лише бонус до основного митного оферу.
Злі язики кажуть, що начебто його умови такі: 25 днів Куршутов працює на державу, а п’ять — на себе. Ще зліші язики заперечують, мовляв, обсяги контрабанди зараз такі, що «для себе» і п’яти годин вистачатиме навіть за умови, що місячне утримання «темного лицаря» — це десь 50 тис. дол. Але насправді цікавою є згадана «робота на державу». Це ключ до розуміння того, в яке болото нас прагне занурити Банкова по саму маківку.
Знаєте, що станеться, якщо раптом зупинити всі контрабандні потоки в країні? Разом просідають і митні збори, і так званий імпортний ПДВ. Адже переважна більшість контрабанди — не чорні, а сірі поставки, які завозяться за заниженою вартістю чи підміною номенклатури, щоб «зекономити» на митних зборах, і продаються із відповідною «знижкою», але не «в нуль». Спрощено — «сіре» інтегроване у білу економіку і впливає на все — від товарообороту й попиту до податкових надходжень. Для розуміння порядку цифр: митні збори та імпортні акциз і ПДВ — це десь 18% усіх податкових надходжень, або 480 млрд грн за минулий рік. Звісно, не всі ці надходження від сірих схем, але ви здивуєтеся, яка значна їхня частка.
На будь-якому маркетплейсі порівняйте ціни на смартфони і спробуйте собі пояснити розбіжність у різних продавців, яка нерідко перевалює за 10 тис. грн. А потім подивіться, якою насправді широкою є пропозиція тих «найдешевших» варіантів. Соромна правда в тому, що зупинка контрабанди на кілька місяців — це гарантоване падіння тільки митних надходжень щонайменше на 60%, тобто замість умовних 100 грн до бюджету починає надходити лише 40. Це топовий спосіб контрабандистів тиснути на державу, який вони регулярно використовують. Буквально зупиняють усі потоки і чекають, поки у Мінфіну запалає. А як домовляться, знову починають «працювати на державу». Так, на жаль, виходить, що держбюджет — заручник контрабанди.
Не зламавши, цієї митниці не реформувати, незалежно від рівня зарплат, принципів доброчесності, поліграфів чи конкурсних відборів (усе це має сенс, але не вирішальний вплив).
Хоч би якою недолугою виставою були санкції 2021 року, навіть вони на перший час суттєво скоротили контрабандні потоки, а самим контрабандистам завдали клопоту. Уявіть, яким був би ефект, якби замість санкційних списків вони та їхні співучасники з органів опинялися на лаві підсудних. Це був і є наш єдиний шанс на принципові зміни на митниці.
Та де там, на Банковій вирішили відкотити навіть той випадковий прогрес, якого досягли. Бо як інакше сприймати ситуацію, коли сбушники на основні митні посади заведені, ключові контрабандисти відпущені, пов’язані з ними юрособи працюють аж гай шумить, а «друг усіх друзів», який має підтримувати їхню спільну злагоджену роботу, каналізуючи прибутки в потрібні кишені, живе своє краще життя, на кожному куті вихваляючись, в яких тісних він «тьорочках» із Банковою.
Ситуація, в якій бюджет воюючої країни в заручниках у купки злочинців, цементується у нас на очах заради особистих вигод Єрмака із Зеленським. Їм треба — у них фікція замість фракції, владна вертикаль безкоштовно не тримається та й вибори досі в планах. Адже «робота на державу» Куршутова — це ж не тільки про бюджет. Як казав один відомий Людовік своєму парламенту: держава — це я.