“Who is who”: як «Везерфорд Україна» заробляє на державних тендерах в умовах війни

Правильно – заробляти на державних тендерах, виписаних під тебе, ігнорувати закон та тягнути сюди компанії країн-агресорів. Саме така історія нещодавно спливла щодо компанії ТОВ «Везерфорд Україна» та її директора Олександра Тертиченка. Це класичний приклад того, як інтереси бізнесу та потреби держави переплітаються на користь агресора.

Про це пише Антикор.

Тендери під замовлення та робота на агресора

Проаналізувавши переможців державних тендерів у нафтогазовому секторі України, аналітики помітили, що нерідко їх виграє саме компанія «Везерфорд Україна». Вона перемогла в 102 тендерах на загальну суму 3,08 млрд грн. Основним замовником є державне підприємство «Укргазвидобування», для якого компанія постачає спеціалізоване обладнання та надає інженерні послуги.

Попри вимогу закону з 2021 року, яка передбачає, що товари, що закуповуються за державні кошти, повинні мати щонайменше 20% українського компоненту, розслідувачі стверджують, що більшість обладнання, яке постачає «Везерфорд Україна», є імпортним, а локалізація обмежується лише збіркою або монтажем в Україні. Це формально відповідає вимогам закону, але не приносить значної економічної користі для країни.

Ще один аспект – зміни у тендерних вимогах під конкретні компанії. Наприклад, під час одного з тендерів «Укрнафти» було прописано умови, які фактично виключили багатьох українських виробників, залишивши доступ лише для «Везерфорду». Тендерні схеми, які пропонують виграш лише для обраних, руйнують економічні перспективи для країни. Державні кошти фактично витрачаються на імпортовані товари, без реальної вигоди для української економіки.

Таким чином, успіх компанії ґрунтується не на якості продукції чи послуг, а на схемах псевдолокалізації, корупційних зв’язках та лобіюванні з боку колишніх співробітників, які нині обіймають ключові посади в державних структурах.

Історія успіху або як сидіти на двох стільцях

Попри третій рік повномасштабного вторгнення рф в Україну, материнська компанія Weatherford, представником якої в Україні є ТОВ «Везерфорд Україна», продовжує успішно працювати в росії. Ані санкції, ані смерті тисяч людей, ані те, що основний замовник Weatherford у рф – відома «Роснефть» Сечіна, близького соратника путіна, не впливають на їхні бізнесові плани. Компанія укладає нові контракти та створює робочі місця в росії. Війна для «Везерфорд» – це не виклик, а чергова можливість для прибутку.

В Україні, попри те, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) внесло Weatherford до списку міжнародних спонсорів війни, це теж не вплинуло на співпрацю з такими держпідприємствами, як «Укргазвидобування» та «Укрнафта». Вони й далі укладають мільйонні контракти з «Везерфорд Україна».

І тут варто зазначити, що просто за неймовірним збігом обставин у різні часи у «Везерфорді» працювали люди, які потім пішли на роботу до державних компаній, і справи у «Везерфорд» пішли вгору.

«Свій до свого по своє»

Отже, знайомтесь – Олександр Тертиченко, нинішній директор ТОВ «Везерфорд Україна», тісно пов’язаний з організацією конференцій «Ньюфолк», де активно просуваються інтереси білоруських компаній, таких як «Фідмаш» і «Бєлоруснефть». Діяльність Тертиченка неодноразово викликала обурення серед нафтогазової спільноти, яка звинувачувала його та організатора конференцій Андрія Закревського у просуванні інтересів білорусі, союзника агресора. Незважаючи на це, Тертиченко продовжує займати ключову позицію в «Везерфорд» і активно збагачуватися за рахунок держави.

Проте очевидно, що Тертиченко не може діяти без підтримки та команди. Важливою фігурою, пов’язаною з діяльністю «Везерфорд», є Наталія Рудевич. Протягом десяти років (2010–2020) вона обіймала посади фінансового та генерального директора «Везерфорд Україна». Після цього, використовуючи накопичений досвід і зв'язки, Рудевич перейшла на посаду директора з нафтогазових сервісів в АТ «Укргазвидобування» – найбільшу державну газовидобувну компанію України.

І відразу ж після цього «Везерфорд Україна» підписала серію вигідних контрактів із цією державною компанією на суму понад 490 млн грн. Випадковість? Навряд чи. Протягом усього свого перебування на державних посадах Рудевич забезпечувала «Везерфорд» доступ до найбільш привабливих тендерів на постачання обладнання та надання послуг.

Зараз вона обіймає посаду головної радниці директора з нафтогазових сервісів в АТ «Укрнафта», що дає їй ще більше важелів впливу для лобіювання інтересів «Везерфорд». Її вплив не тільки лобіює приватні інтереси, а й розхитує основи державної економіки, а кар’єра є яскравим прикладом того, як бізнес-інтереси можуть пронизувати державні структури, де особисті зв'язки переважають над професійною етикою.

Далі цікавіше – Дмитро Солнишкін, громадянин росії, який раніше працював у Weatherford, є ключовою фігурою в цій схемі. Він відповідав за ринки Польщі, України, Грузії та країн Балтії, а також працював у Burisma і Schlumberger, які продовжують працювати в рф. До речі, НАЗК також внесло Schlumberger до списку міжнародних спонсорів війни через співпрацю з російськими гігантами, такими як «Газпром» і «Роснефть».

А нині Солнишкін продовжує курувати «Везерфорд Україна» через свої компанії IPs Global FZCO та INTERPROJECTS SPÓŁKA Z OGRANICZONĄ ODPOWIEDZIALNOŚCIĄ. І це не хвилює ані партнера Солнишкіна в Україні, Тертиченка, ані правоохоронців, які мали би виявляти осіб, що загрожують національній безпеці. Солнишкін – це яскравий приклад співпраці бізнесу та країни-агресора.

Віталій Мельник – ще один ключовий гравець у цій схемі. Він був директором ТОВ «Везерфорд Україна» з 2009 по 2016 роки. Після цього Мельник також розпочав бізнес у сфері нафтогазових послуг, створивши кілька компаній, таких як ТОВ «Полтавське ПБР», ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія» та ТОВ «НГ Технологія». До повномасштабного вторгнення ці фірми були ширмою, яка забезпечувала виведення тендерних мільйонів «Везерфорду» в кеш. Проте, маючи російське громадянство і побоюючись викриття, у 2022 році Мельник передав свій бізнес дочці Юлії Мельник-Дєдович. Сам же разом із партнером Ігорем Стасюком (колишній комерційний директор «Везерфорд Україна») продовжив надавати послуги з обналу вже через ТОВ «Стімтех» та «Укрбурсервіс».

Що далі?

Незважаючи на зусилля міжнародної спільноти щодо запровадження санкцій проти російських компаній, кейс «Везерфорд Україна» – це яскравий приклад того, як через корупційні зв’язки ці обмеження можна легко обійти, як бізнес-інтереси, пов'язані з агресором, можуть проникати в державний сектор, маніпулювати тендерами і залишатися безкарними навіть під час війни.

Схеми псевдолокалізації, залучення підставних осіб та ігнорування національних інтересів відкривають широку дорогу для подальшого проникнення компаній з росії та білорусі в стратегічні галузі. Найбільше насторожує мовчазне потурання правоохоронних органів, що дозволяє таким структурам і далі заробляти на війні та державних ресурсах, поки країна веде боротьбу за своє існування.