"Жахливий догляд та невдоволені обличчя": чому тяжкопоранені воїни в Україні не отримують належної допомоги

За даними НСЗУ, паліативну допомогу в країні надають понад 700 стаціонарів

Понад 700 закладів, що надають паліативну допомогу, а військових після надскладних поранень родини заберають додому, або шукають приватні заклали для догдяду.

Чому ця система не працює і яких змін чекають близкі важкопоранених та волонтери - йдеться у матеріалі кореспонддентки ТСН Ірини Маркевич.

Дружина ветерана змушена сама доглядати за важкохворим чоловіком

Сергій був важкопоранений під Бахмутом улітку 2022 року. У нього ампутована нога, немає нирки, він перебуває у так званому стані зниженої свідомості. Сергій чує Тетяну, але реагує тільки очима.

Щоб доглядати за Сергієм, вона пішла з роботи. Їй допомогли обладнати по суті домашню реанімацію - протипролежневий матрац, спеціальне ліжко, кисневий концентратор, відсмоктувачі - все коштує понад 100 тисяч гривень і тут не має жодної державної копійки.

Сергій довго перебув у лікарні, але належного догляду не отримував, переконує Тетяна.

"Кожного разу, щоб його перевернути, щоб змінити положення, бо це профілактика пролежнів, то треба бігати просити. Йдуть перевертати - це повністю недовольні обличчя. Догляд був жахливий", - каже дружина ветерана Тетяна Клещукова.

У Сергія були глибокі пролежні, але останньою краплею стала інфекція. Стан її чоловіка погіршувався. Тетяна шукала заклад, де був би належний догляд, масажі, заняття з реабілітологом, але марно.

"Державних центрів для реабілітації таких станів я не знайшла жодного", - каже жінка.

Тетяна перезла чоловіка до дому. Вступила до медичного коледжу, щоб кваліфіковано доглядати за чоловіком. Винаймає для нього масажиста та реабілітолога. Соціальна виплата по догляду за важко хворим становить 2 180 гривень на місяць. Додаткові гроші, які гарантує держава за поранення на фронті, Тетяні довелося виборювати і спілкуватися з військовою частиною чоловіка через адвоката. Зараз вони живуть саме за рахунок цих коштів, в іншому разі це було б неможливо.

Що кажуть медики

За даними НСЗУ, паліативну допомогу в країні надають понад 700 стаціонарів. Для перебування у закладі надається 14 днів для перебування і за це лікарня отримує по тисячі гривень на день за кожного хворого.

"Якщо пацієнт перебуває більший термін, ніж передбачено в пакеті, то скоріше за все лікарня кошти не отримає за це", - каже директор Боярської міської лікарні Володимир Пляцек.

У Мінветеранів навіть зізнаються, що не знають, яка кількість військових потребує паліативної допомоги. Ніхто і ніколи не вів їх облік.

"Допомога яка зараз існує в Україні - вона не за рівнем якості не за рівнем покриття не підходить для ветеранів, які віддали своє здоров'я. Цю допомогу треба переглядати", - каже заступниця міністра у справах ветеранів Руслана Величко-Трифонюк.

Все що поки змогли зробити - це забов'язати медзаклади відкрити спеціальні палати тривалого перебування для військових.

У Боярській міській лікарні таку палату відкрили місяць тому. Її обладнали, але жодного пацієнта тут ще не було. Але медики не приховують - окремого навченого персоналу, який би міг цілодобово і якісно доглядати паліативного хворого на разі не має.

Як допомагають військовим у приватних клініках

Поки в державних лікарнях на третьому році війни думають, як організувати сучасну допомогу важкопораненим, у приватній реабілітаційній клініці, що започаткована волонтерами - аби потрапити у це паліативне відділення вже утворила черга з військовкових із різними ураженнями мозку.

Ромі нині 22 роки. Його дім був у Вовчанську. З їх родини на війну мобілізували батька, який зараз теж поранений. Роман після військового коледжу підписав контракт. І був поранений у листопаді минулого року під Слов'янськом. Пані Ольга має доглядати пораненого чоловіка і сина у вегетативному стані, має 5 річну доньку. Їх дім не просто стертий з лиця землі, цілого міста Вовчанськ більше не існує.

З такими, як Рома тут постійно займають реабілітологи, масажисти. У них є спеціальне харчування, медикаменти, але найголовніше догляд - їх постійно перевертають, слідкують, щоб не було пролежнів, щодня миють, читять зуби.

Родини військових тільки частково покривають витрати, решту коштів закривають благодійні фонди.

Зараз в паліативній палаті 5 військових. Але через великий попит, відділення планують розширити до 25 ліжок. Алла Чонгар, що у волонтерському русі ще з Майдану, каже змінити систему паліативної допомоги не так складно, якби одне міністерство не буде перекидати відповідальність на інше.

Ця допомога тривала , часто не прогнозована. Але навіть за таких травм молоді хлопці відновлюються і виходять з вегетативного стану. За рік догляду у цьому відділені двоє пацієнтів відновили усі свої функції. От і Рома, якого сюди привезли з пролежнями до кісток, знесиленого і з інфекціями, набрав вагу, стабілізував стан, і нині реагує на голос мами і навіть деколи посміхається.