Гламурний бодигорор: 5 причин подивитись «Субстанцію»

У кінотеатрах України стартував показ горор-трилера, а точніше бодигорору «Субстанція» - про прагнення старіючої акторки повернути собі молодість, хай би яких жертв це не вимагало. Показово, що український бомонд влаштував аншлаги на допрем’єрних показах – вочевидь, тема старіння у шоу-бізнесі їм близька, як нікому.

І хоча жанр не просто горору, а бодигорору, тобто всі ці малоапетитні тілесні трансформації та вивороти – сильно на любителя, є щонайменше п’ять причин, чому варто подивитись «Субстанцію» навіть тим, хто полюбляє більш гламурне видовище. А! До речі! В «Субстанції» і цього блискучого гламуру, блискіток у стилі 80-х буде більш ніж достатньо.

Але спершу - сюжет

Елізабет Спаркл (Демі Мур) - колишня акторка, лауреатка «Оскара» - веде на телебаченні успішне фітнес-шоу на кшталт аеробіки Джейн Фонди. Але продюсер Харві (Денніс Квейд) вважає, що після 50 років жінка взагалі не має права з’являтися на екрані, тож планує змінити Елізабет кимось значно молодшим.

Елізабет, у якої у житті немає більше нічого, окрім кар’єри, у відчаї звертається до препарату з чорного ринку, так званої «субстанції». Цей засіб дозволяє породити молодшу, кращу версію себе. От тільки оригінал і молода версія не можуть існувати одночасно: вони повинні чергуватись щотижня. Інакше виникнуть незворотні наслідки.

На світ з’являється Сью (Маргарет Кволлі) – сліпучо молода, неймовірно прекрасна версія Елізабет – і, звісно, одразу отримує роботу в її фітнес-шоу. Кар’єра красуні так швидко набирає оберти, що їй стає замало двох тижнів на місяць, і вона все частіше перестає мінятись тілами з Елізабет, а отже - за право жити справжнім життям, а не валятись нерухомим мішком у ванні, розпочнеться справжня війна.

Коротко про - чому варто подивитись цей фільм.

Причина 1. Найкраща акторська робота Демі Мур

Насамперед варто відзначити сміливість 61-річної Демі Мур, яка не побоялась зіграти трагедію старіючої знаменитості. Спостерігати за тим, як виходиш в тираж, шкіра вкривається зморшками і плямами, тіло втрачає пружність, а твій начальник каже, що «жінка після 50-ти це кабздон» - випробовування для будь-якої жінки. А якщо ти при цьому актриса, ікона краси – і ти цю красу втрачаєш на очах мільйонів фанатів разом з самими фанатами?
Демі Мур, як то кажуть, сама жінка непростої долі: важке дитинство з вітчимом-ґвалтівником, втеча з дому в 16, одруження в 17, три розлучення (останнє найважче, з молодшим від неї на 16 років Ештоном Кутчером), проблеми з алкоголем та наркотиками, незатребуваність в роботі у другій половині життя.

Так, величезна популярність у 90-ті, але при цьому - десятиліття ненависті до свого тіла і прагнення його змінити. Зірка «Стриптизу», «Привида», «Солдата Джейн» виснажувала себе дієтами та тренуваннями. Народивши трьох дітей, вона відчайдушно намагалась повернути тіло до дівочих форм, адже цього вимагали від неї безжальні голлівудські закони.

Лише з роками прийшло до неї усвідомлення, що тіло треба берегти, а не знущатись над ним. І це усвідомлення через свою героїню - Елізабет Спаркл – Мур намагається донести до глядача.

Важке випробування для актриси показати себе повністю незахищеною, з усіма зморшками, целюлітом, несвіжою шкірою та підтяжками – але, як каже сама Демі Мур, зіткнувшись віч-на-віч зі своїми страхами, зрозуміла, що в цьому було щось звільняюче.

Роль Елізабет Спаркл вимагала неабиякого емоціонального вкладу – майже на грані істерики. І біль голлівудської акторки, яка відчайдушно чіпляється за можливість бути юною, Демі Мур проявила на всі 100%. За цю роль Мур вже прочать «Оскар» (навряд чи, звісно, за європейський бодигорор будуть вручати премію Кіноакадемії, але робота актриси в цьому фільмі й правда потужна).

Причина 2. Старішають всі!

Ще одна причина подивитись фільм, це зрозуміти – ви не одинокі в своєму бажанні залишитись молодим, і чим старіше ви стаєте, тим сильніше це бажання.

Історію про невідворотнє жіноче старіння і втрату краси режисерка Коралі Фаржа почала писати після того, як їй виповнилось 40 років. Вже тоді вона почала боротись із почуттями старіння та неадекватності запитів шоу-бізу на молодих.

«У мене були думки, що я досягла віку, в якому я більш нікому не буду корисна чи цікава. І жорстокість цих думок була настільки сильна, що потрібно було з цим щось робити, інакше вони б повністю знищили й розчавили мене, - зізнавалась вона в інтерв’ю Vogue. - Я подумала, якщо я зможу створити щось значиме про ці проблеми, то це може стати для мене формою звільнення».

Тема старого тіла у фільмі стосується не лише жінок. Камера з огидою показує також прагнення всемогутнього продюсера Харві бути молодшим – строкаті облягаючі костюмчики, пофарбоване волосся, товстий шар гриму – теж спроба здаватись юним та енергійним. І - так, не лише жінки користуються «Субстанцією».

Препарат «Субстанція» - це щось на кшталт модного недавно «Оземпіка», завдяки якому зірки усіх статей намагались худнути. Бо худорлявість, як і молодість, - мастхев у світі шоу-бізнесу. А до цього були інші препарати, і після цього будуть ще інші – прагнення обдурити час невмируще. І хоча боротьба за красу у фільмі показана більше як відображення жорстких вимог суспільства до знаменитостей, насправді це стосується кожного з нас. І кожному з нас рано чи пізно доведеться сприйняти вікові зміни у своєму тілі. Або боротися з ними і програти.

Причина 3. Акторська гра

Не лише Демі Мур, а й Маргарет Кволлі, і Денніс Квейд притягують до себе увагу.

Маргарет Кволлі (доньку знаменитої в 90-ті актриси і моделі Енді Мак-Давелл) ми пам’ятаємо з фільмів «Одного разу… в Голлівуді» та «Бідолашні». У «Субстанції» їй довелось зіграти саму досконалість. Камера постійно крупним планом показує то рожеві вуста дівчини, то білосніжну посмішку, то пружні сідниці, запаковані в блискучий спортивний купальник, то бездоганний прес, довершені груди і довгі ноги.
«Нарешті все на своїх місцях», - кажуть про її героїню Сью під час відбору на шоу. І справді – дивитись на неї, навіть коли вона перетворюється на моральну потвору, справжня насолода.

Той, хто пам’ятає Денніса Квейда ще юним красенем у «Ворог мій» чи старшим, але дуже добрим чоловіком у «Життя та мета собаки», буде шокований тим, на яке мерзенне створіння перетворила його Коралі Фаржа. Щоб показати огидність його персонажа, навіть не потрібні елементи бодигорора. Сцена на початку фільму, де він їсть креветки, може викликати реальну нудоту. А характер підстаркуватого сексиста-телепродюсера, який розглядає жінок як об’єкти без душі та почуттів, допомагає нам зрозуміти, в якому безжальному світі змушена існувати Елізабет/Сью.

Причина 4. Про пошук балансу і любові до себе

Звісно, вам не потрібні понад дві години перегляду, щоб зрозуміти – себе треба любити! Але є нюанс, який в дечому виправдовує прагнення людини знайти для себе засіб омолодження або засіб для того, щоб тримати себе у формі. Неодноразово виробники «Субстанції» підкреслюють клієнтам, щоб ті тримали баланс, і тоді все буде добре.
Так, тримати баланс, не зриваючись на спокуси: будь то смачна їжа чи прагнення довше залишатись в молодому тілі, не зосереджувати всі свої інтереси лише на кар’єрі, щоб на старості потім залишитись ні з чим, знаходити компроміс між своїм фізичним і моральним здоров’ям та вимогами б’юті-індустрії, - задача дуже важка. Але лише так ми зможемо навчитись цінувати самих себе, і тоді й інші цінуватимуть нас.

Причина 5. Перевірити себе на знання світового кінематографу

Відсилок і натяків на інші фільми у «Субстанції» безліч. Кіномани вже відзначили, що коридор телестудії, де знімають Елізабет/Сью, – нагадує коридор готелю «Оверлук» з фільму Стенлі Кубрика «Сяйво» (1098), та й деякі події, що відбуваються там, – пряма відсилка до «Сяйва».

Те, як з хребта Елізабет народжується нова Сью, не може не нагадати фанатам кінофраншизу «Чужий», зокрема «Чужий: Заповіт», де один із іншопланетян видирається прямо зі спини людини-носія.

Багато відсилок і оммажів на бодигорори таких відомих режисерів жанру, як Девід Кроненберг («Відеодром», «Муха»), Брайана де Пальми («Керрі») та Джона Карпентера.

Сама Коралі Фаржа серед джерел натхнення називала, окрім вищезгаданих, також картини Тіма Бертона та Девіда Лінча.

Ну і, звичайно, не можна не помітити подібність «Субстанції» з романом (чи екранізацією) «Портрет Доріана Грея».

Бонус. Причина 6. Рейтинги фільму говорять самі за себе:

• на Rotten Tomatoes – 91% схвальних рецензій;
• на IMBd – 7,9/10;
• на Metacritics – 78% схвальних рецензій.