Нові міста України: чому про це важливо думати в розпал війни

Навіщо будувати нові міста після війни?

Ця ідея може здаватися надто сміливою — Україна не побудувала жодного нового міста за часи незалежності. Останнє нове місто — Славутич, побудоване після Чорнобильської катастрофи в 1986-1988 роках.

З огляду на відсутність такого досвіду в Україні, є декілька причин для використання такого підходу (будівництво нових міст), не замість, а паралельно з відбудовою зруйнованих міст.

Особливо важливим такий підхід може бути для деяких міст, які зруйновані настільки, що їхнє відновлення на тому ж місці майже неможливе, зокрема й через замінування. Будівництво нових міст поруч або в інших сучасних, добре спланованих місцях країни може бути єдиним рішенням для переселення та якоріння українців.

Ось доводи:

• нові міста дають можливість спланувати сучасні урбаністичні простори, не обмежені радянським минулим; такі простори, що відповідатимуть потребам ХХ століття;
• нові міста можуть стати демонстрацією того, якою має бути Україна, вільна від радянщини, показуючи нову якість життя; вони можуть стати цивілізаційною вітриною для пострадянської трансформації України. Так, не вся архітектура радянського періоду є поганою, але інфраструктура старих міст дуже часто застаріла і не відповідає сучасним вимогам суспільства, особливо тих людей, які могли побачити європейські міста під час вимушеного переселення під час війни;
• ці міста можуть продемонструвати світу здатність України не лише відбудовуватися, а й створювати щось принципово нове та прогресивне навіть у найскладніших умовах; нові міста можуть стати нашим символом відродження;
• тоді як деякі старі індустріальні міста були побудовані для промисловості, яка вже давно втратила свою актуальність, нові міста можуть задовольнити потреби нової (цифрової, сервісної) економіки та пропонувати сучасні умови для життя і праці;
• такі міста можуть стати основою нового соціального договору, де громадяни активно беруть участь у керуванні містом, а простори розробляють з урахуванням інклюзивності, енергоефективності та сучасного громадського транспорту;
• у нових містах можна пробувати створювати платформи для експериментів з демократією і впроваджувати інноваційні форми участі громадян в управлінні містом;
• нові міста можуть стати пілотними проєктами та освітнім простором для інноваторів та для фахівців різних галузей;
• нові простори можуть стати потужними інноваційними хабами для науковців, інженерів і підприємців, схожими до британського Блетчлі-парку, де розроблятимуть новітні технології, залучаючи таланти з усього світу, не тільки українців. Такі центри можуть бути сфокусованими на дисциплінах навколо тем відбудови України;
• амбітні та сучасні проєкти нових міст можуть стати магнітом для інвестицій та сприятимуть об'єднанню людей навколо спільної амбітної мети; стати тими проєктами, які шукають локальні й іноземні інвестори;
• нові міста можуть стати моделями для впровадження цілей сталого розвитку ООН на практиці; з точки зору побудови зелених просторів, енергоефективних міст, міст, побудованих з урахуванням ідей New European Bauhaus, нові українські міста можуть стати прикладом для інших європейських країн;
• і врешті-решт, ці міста можуть не лише стати місцем фізичної відбудови, а й забезпечити простори для ментального відновлення українців, наприклад, зелені зони для відпочинку та психологічну підтримку, допомагаючи подолати травми війни.

Знову ж таки, це не заміщення ідей відбудови міст. Зруйновані міста треба відбудовувати. Але будівництво нових міст може бути ще одним із підходів до відбудови.

Так, зазвичай міста розвиваються органічно протягом століть. Однак ми вважаємо, що зараз в Україні настав момент, коли необхідно створювати нове, зокрема для подолання наслідків війни. Нові міста розглядаються як один зі способів трансформації країни. Не єдиний, але ми хотіли б, що і ця опція була на столі.

Ці нові урбаністичні проєкти можуть стати не лише символом відродження України, а й практичним втіленням бачення майбутнього України — сучасного, інноваційного та орієнтованого на людей.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело