Рецензія на серіал «Погана мавпа» / Bad Monkey

9 жовтня на платформі Apple TV+ завершився показ 10-серійної кримінальної комедії з елементами детективу «Погана мавпа» з Вінсом Воном у головній ролі. Сюжет серіалу заснований на однойменному сатиричному романі американського журналіста і письменника Карла Гаясена, опублікованому у 2013 році. У рецензії нижче розповідаємо, чи є сенс витрачати досить чималу кількість часу, якого вимагає від глядача перегляд цього шоу.

«Погана мавпа» / Bad Monkey

Жанр комедійний детектив, кримінальна драма
Шоуранер Білл Лоуренс
У ролях Вінс Вон, Мішель Монаган, Джоді Тернер-Сміт, Мередіт Гаґнер, Роб Ділейні, Наталі Мартінез, Рональд Піт, Джон Ортіс, Шарлотта Лоуренс, Роберто Ескобар, Алекс Моффат, Скотт Гленн, Зак Брафф
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Детектива поліції Ендрю Янсі відсторонили від служби через неприємний інцидент, який він влаштував чоловіку своєї коханки Бонні Вітт. Тепер йому тільки й лишається, що насолоджуватись чудовим краєвидом на березі Атлантичного океану у Кі-Вест з пляшкою чогось освіжаючого і смачного.

Та одного разу колега та найкращий друг Ендрю з зовнішністю середньостатистичного лиходія з серії фільмів «Форсаж», Рохеліо, скидає на того справу з таємничою чоловічою рукою, виловленою місцевими рибалками. Тепер він має доставити її до моргу Маямі, а якщо і там не знайдеться зачіпок стосовно володаря кінцівки, то краще вже віддати її алігаторам та й на тому слідство буде закрито.

Але внутрішній голос підказує Янсі, що не все так просто. Не дивлячись на те, що на горизонті з’являється білявка у траурі Єва Стріплінг, котра підтверджує, що рука належить її чоловіку Ніку і усе вказує на нещасний випадок, його долають сумніви. Ще й донька загиблого Кейтлін наполегливо стверджує, що це її мачуха вбила батька через гроші. Що ж, ось і настав час для Ендрю проявити свої навички детектива, навіть попри тимчасову відсутність поліційного жетона.

Творцем «Поганої мавпи» є Білл Лоуренс, у послужному списку якого такі драмедійні хіти, як «Клініка», «Тед Лассо» та «Правдива терапія», другий сезон якої має стартувати на тому ж Apple TV+ вже наступної середи. Але там, де матеріал вимагав від авторів не тільки і не стільки чогось безпрограшно життєствердного, скільки захопливого, де передбачається в тому числі й детективна інтрига, Лоуренс і компанія спрацювали не найкращим чином.

Так, місцевий герой у виконанні харизматичного Вінса Вона — це все ще той самий симпатичний аутсайдер, якими були і футбольний тренер Тед Лассо, і горе-психотерапевт Джиммі Лерд, з яким в Ендрю Янсі знайдеться багато спільного — від дебелої статури і їзди на велосипеді до постійної потреби сипати безневинними дотепами.

В таких обставинах навіть з усіх сторін привабливий головний герой не здатен викликати глядацький відгук, а його невпинна балакучість з плином часу все більше дратує. Хоч би як не викладався Вінс Вон, який зробив паузу в кар’єрі та не з’являвся на екранах три роки, це не рятує ситуацію.

Так відбувається власне і з самим серіалом: спочатку ця історія виглядає досить багатообіцяльно і захопливо, пропонуючи цікаву інтригу та необхідні для її розвитку сюжетні гачки. Але чим ближче шоу наближається до своєї кульмінації, тим менш цікавим воно стає. До завершального 10 епізоду вже остаточно байдуже, що там станеться з тими персонажами, хто кого вб’є чи хто з ким переспить. Сюжет просто перевантажений фігурами на шахівниці та зайвими арками, і якби хронометраж скоротили на пару-трійку епізодів, було б значно краще.

Дещо покращує становище тутешній пляжний вайб: прем’єра серіалу відбулася у серпні, якраз у сезон відпусток, і його літня безтурботна атмосфера якнайкраще підходила для перегляду у спекотні літні та навіть ще теплі осінні дні. Це суто пляжне кримінальне «читво» від світу серіалів, коли на певний час у спокійних обставинах можна відволіктися на щось принаймні за формою приємне і легке.

Втім, легковажної сонячної атмосфери з купою гарних краєвидів у кадрі буде замало, щоб буквально прикувати до екрана. Час від часу ми чутимемо закадровий голос оповідача — одного з епізодичних персонажів, який озвучуватиме те, що добре лежить на папері, але важко відтворюється в рамках екрана (наприклад, думки героя в той чи інший момент). Іноді цей голос-провідник дотепно й влучно жартуватиме.

Ще тут фігурує мавпочка Кристал, фільмографія котрої рясніє найрізноманітнішими проєктами — від «Американського пирога» до «Фабельманів» Спілберга. Поза усілякими сумнівами, це була не найскладніша роль в її насиченій кар’єрі.