Польша после Дуды: как "ПиС" планирует выиграть президентские выборы и усилить влияние на страну

Попри те, що президентські вибори у Польщі пройдуть лише наступного року, їх наближення вже відчутно.

І вже впливає і на внутрішню польську політику, і на відносини з Україною.

Термін повноважень чинного президента Анджея Дуди закінчується в серпні 2025 року – через п’ять років після того, як він став президентом.

Це його друга каденція на посаді керманича держави, а тому знову брати участь у президентських виборах він не може.

Хто буде кандидатом від найбільш впливових і рейтингових політичних сил – одне з найбільш хвилюючих питань.

І якщо з партією прем'єра Дональда Туска є хоч якась ясність (найбільше шансів стати кандидатом від цієї політичної сили має мер Варшави Рафал Тшасковський),.

то з головною опозиційною партією "Право і справедливість" існує чимала інтрига.

Соціологія свідчить, що найбільший рейтинг має колишній прем'єр Матеуш Моравецький, проте його шанси отримати номінацію – вкрай низькі.

"Право і справедливість" ("ПіС") потребує "нового Дуди" – кандидата, який не має особистого антирейтингу, є достатньо молодим, щоб виглядати привабливо у порівнянні з провладним кандидатом, а головне – стати "своїм" для пересічного виборця.

П'ятірка фаворитів.

Нещодавно лідер "ПіС" Ярослав Качинський заявив, що кандидат у президенти від партії має бути "молодим, високим, вражаючим, красивим", володіти мовами та мати міжнародний досвід.

Фактично це своєрідний орієнтир, який допомагає Качинському обрати потрібну людину.

Однак не всім ці критерії до вподоби.

Так, експрем’єрка Беата Шидло заявила, що "не погоджується з цими словами", оскільки "наразі це неважливо для поляків".

На початку вересня Качинський в інтерв’ю w.

Polsce24.pl, відповідаючи на запитання, хто може бути кандидатом від "ПіС" у президенти, не назвав свого імені.

Однак повідомив, що є п’ять потенційних кандидатів.

Як повідомляє Wirtualna Polska, список імен включає:.

– депутата від "ПіС" і колишнього західнопоморського воєводу Збігнева Богуцького;.

– депутата Європарламенту від "ПіС" й колишнього мазовецького і лодзинського воєводу Тобіаша Боченського;.

– голову Інституту національної пам’яті Польщі Кароля Навроцького;.

– депутата Європарламенту від "Суверенної Польщі" та фракції "ПіС", колишнього заступника міністра юстиції Патрика Які;.

– колишнього представника Польщі при НАТО, а нині радника президента Польщі Анджея Дуди Томаша Шатковського.

У цьому списку відсутні прізвища колишніх очільників уряду від "ПіС": і Беати Шидло, і Матеуша Моравецького.

При цьому Беата Шидло раніше розглядалась як можливий кандидат у президенти, проте це було минулого року і до програних "ПіС" парламентських виборів.

Беата Шидло, яка керувала польським урядом у 2015-2017 роках, символізує "золоту еру" правління ПіС – коли відразу після приходу до влади вони почали різко збільшувати соціальні виплати, проте по партії ще не почали бити численні скандали.

Проте за нинішніх умов ці плюси вже не мають значення – всім очевидно, що Шидло має вкрай мало шансів проти більш молодих кандидатів від чинної влади.

Проте з Моравецьким, який керував польським урядом у 2017-2023 роках, ситуація виглядає набагато заплутанішою.

Шанси Моравецького.

12 жовтня у місті Пшисуха відбувся з’їзд "Права і справедливості", під час якого сталося об’єднання цієї політсили з партією "Суверенна Польща" – шляхом підписання Ярославом Качинським та Патриком Які ідеологічної декларації з 10 пунктів.

У декларації вони зобов’язалися працювати над новою конституцією, яка б відновила політичний порядок у Польщі, вести наполегливу політику щодо ЄС, "а в разі виходу за межі права і договорів – захищати польський суверенітет".

Було багато виступів, зокрема лідера "ПіС" Ярослава Качинського, з чималою критикою чинної влади.

Але, що важливо в цьому контексті, за ним слідував спіч Матеуша Моравецького, який також представив уряд "Коаліції 15 жовтня" як загальнонаціональну катастрофу.

Головним же завдання Моравецького було представлення періоду правління "ПіС" як часу епохального розвитку польської держави (частина якого припала на його прем’єрство) та окреслення бачення майбутнього, яке стоїть перед партією.

Він, як і Качинський, звинуватив Дональда Туска та владну коаліцію не стільки в поганому керівництві країною, скільки у відвертій національній зраді.

Активність експрем’єра може свідчити про те, що він залишається у грі.

До того ж під час кампанії "ПіС" зі збору коштів Моравецький заплатив максимальну суму, яку може пожертвувати член партії – 64 тис.

злотих, чим довів свою платоспроможність.

"Сьогодні, через рік після виборів, мене цікавлять тільки два слова: майбутнє і перемога.

Я дивлюся в майбутнє та у перемогу, в нашу перемогу", – заявив колишній голова уряду на з’їзді у Пшисусі.

Також перевагою Моравецького є, як зазначають деякі ЗМІ, політичний досвід, глибокий патріотизм, знання світу та відносин по обидва боки Атлантики.

А у всіх передвиборчих опитуваннях він вказується як найкращий і найбільш впізнаваний кандидат від "ПіС".

Втім, існує й чимало мінусів.

По-перше, Моравецького не любить чимала частина партійного активу.

Люди, які від самого початку перебували у "ПіС", не можуть забути, що Моравецький прийшов у партію пізніше, а до того він навіть був радником Дональда Туска.

Зрештою, неприязнь викликають й особисті статки Моравецького – спосіб життя політика та колишнього банкіра не відповідає ідеалу патріота-безсеребреника.

Матеуш Моравецький має небагато шансів покращити свій результат перед другим туром.

Його головним козирем було добре управління економікою.

Проте останній рік прем’єрства Моравецького не був успішним з точки зору економіки, а відповідно, цей козир є суттєво девальвованим.

На додачу, як вважається, Моравецький має погані відносини із "Суверенною Польщею", а головне, злі язики вже приписують йому плани відколотися від "ПіС" та створити власну партію.

Тож кандидатура експрем’єра має чимало як плюсів, так і мінусів.

Проте останнє слово, звісно, за лідером партії Ярославом Качинським.

Який поки не готовий ставити на цю кандидатуру.

Втім, всередині "ПіС" припускають, що кандидатура Моравецького до кінця не виключена, оскільки в нього є гроші.

Один із політиків з цієї партії анонімно заявив виданню Tygodnik Powszechny: якщо Качинський "виявить, що ніхто більше з фінансових міркувань не має шансів перемогти, він може зробити на нього ставку, хоча зробить це дуже неохоче".

Виклик для України.

Як повідомляється, "Право і справедливість" має висунути кандидата на пост президента Польщі протягом наступного місяця.

Однією з найімовірніших дат, коли це може відбутися, є 11 листопада – день Національного свята незалежності Польщі.

Вочевидь, партія хоче повторити маневр 11 листопада 2014 року, коли Анджея Дуду було обрано кандидатом на найвищу посаду в країні, після чого він переміг і дві каденції поспіль очолював Польщу.

"Є багато ознак того, що 11 листопада ми дізнаємося про кандидата у президенти від "ПіС".

В дуже характерне свято, важливий момент, на який ми хочемо звернути увагу..

На нашу думку, це будуть вибори про все", – зазначив Патрик Які під час партійного з’їзду у Пшисусі.

Інший варіант, коли це може відбутися, – коли стане відомо, з ким саме "ПіС" доведеться змагатися.

Поки ж те, кого саме буде висунуто кандидатом у президенти від "ПіС", залишається під знаком питання.

Проте вже зараз відомо, що дуже високі шанси виграти цю номінацію, принаймні наразі, має Кароль Навроцький.

І це є не дуже доброю новиною для України.

Навроцький не належить до "ПіС", але є визнаним істориком і менеджером польської пам’яті.

У 2017-2021 роках він очолював Музей Другої світової війни в Гданську.

З 2021 року працює у штаб-квартирі Інституту національної пам’яті (ІНП) – спочатку на посаді заступника голови, а потім і голови.

Прикметно, що саме за його керівництва Інститутом активізувалася робота з пошуку та гідного вшанування пам’яті польських національних героїв.

Інститут за підтримки президента Анджея Дуди провів багато заходів у цій сфері.

Це важливо, оскільки історична пам’ять займає значну частину політики "ПіС".

Окрім того, Навроцький потрапляє під вищезазначені вимоги Ярослава Качинського.

На думку експертів з політичного маркетингу, шанси Навроцького вийти до другого туру є високими.

До того ж є достатньо часу, щоб переконати громадян країни підтримати його кандидатуру у разі добре проведеної кампанії.

Якщо так станеться, це буде чималим викликом для України.

Адже, з огляду на акценти відносно політики пам’яті і чутливих для поляків та українців тем, загострення історичних суперечок під час виборчої кампанії стане неминучим.

Ба більше, Навроцький вже зробив до цього крок, коли, коментуючи питання ексгумації жертв Волинської трагедії, назвав Галичину "Східною Малопольщею", що викликало невдоволення серед українських інтелектуальних кіл.

У разі висунення кандидатом у президенти Навроцький майже напевно зробить ставку на історичні суперечності, в тому числі з Україною.

І не виключено, що його опоненти будуть змушені прийняти виклик, також підтримавши вимоги до України.

Разом із тим кандидатура Навроцького має й численні недоліки.

Зокрема, деякі співробітники ІНП побоюються, що можлива участь Навроцького у президентських виборах може прискорити репресії проти цієї інституції з боку влади.

А на додачу Навроцький має суперечливу репутацію всередині самого Інституту.

Настільки суперечливу, що частина його співробітників можуть публічно підтримати під час виборів кандидатуру опонента Навроцького.

Ще один мінус Навроцького – його спортивне минуле, а точніше, тодішнє оточення майбутнього політика.

У польських ЗМІ вже з’явилися публікації про друзів Навроцького часів його захоплення боксом – дехто з них стали відомими персонами у кримінальному світі.

За таких обставин непогані шанси мають й інші кандидати.

Зокрема, Маріуш Блащак, перевагою якого є досвід роботи на посаді міністра національної оборони Польщі, модернізація польської армії, а також дуже добрі стосунки з керівництвом політичного комітету "ПіС".

Об’єднання двох опозиційних партій посилило припущення, що в якості кандидата може бути виходець із "Суверенної Польщі" Патрик Які.

Втім, наразі така опція виглядає як малоймовірна.

Зокрема, через вкрай токсичний імідж "Суверенної Польщі" та її лідера Збігнева Зьобро, такий кандидат має небагато шансів у другому турі.

Тож, більш перспективними виглядають ті політики, які можливо і не мають такої високої популярності та пізнаваності, проте й не мають й особистого антирейтингу.

Це стає особливо важливим через те, що у правлячій коаліції вже почалися конфлікти – і це суттєво збільшує шанси на перемогу кандидата від "ПіС".

Якщо, звичайно, ставка Ярослава Качинського виявиться вдалою.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,.

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди".