Тисячі солдатів КНДР на боці Росії: для чого вони Путіну та чи можуть прорвати фронт

Росія у своїй самовбивчій атаці на України спалила власні людські ресурси і тепер активно залучає іноземних найманців. Але якщо більшість з них вербують приватним порядком, то війська з Північної Кореї, схоже, будуть воювати проти українців з офіційного благословення Кім Чен Ина.

24 Канал розповідає, як до цього дійшло та чи замінять корейці росіян у "м'ясних штурмах" на Донбасі.

Як Північна Корея надсилає Росії балістичні ракети та тисячі військових

4 жовтня 2024 року видання Kyiv Post повідомило, що напередодні внаслідок удару ЗСУ по командному пункту окупантів в районі Донецька було ліквідовано щонайменше 20 осіб. Найцікавішим було те, що 6 з них – офіцери з КНДР. Дивувати їх присутність насправді не повинна, адже мінімум з кінця 2023 року Росія використовує проти України балістичні ракети виробництва Північної Кореї. Ця зброя хоч і є локалізованою копією російських чи то пак навіть радянських ракет, проте все одно потребує "рідних" спеціалістів для пусків та обслуговування.

Тож наявність ракет KN-23 підтверджувала і наявність спеціальних людей до них. Про це прямо не говорили, проте це ніби само собою видавалось зрозумілим (це також стосується й іранців з їхніми "Шахедами").

Північнокорейський ракетний комплекс KN-23 / Фото ЗМІ КНДР

Проте ліквідація 6 комуністів із зірочками на погонах під Донецьком розкрила значно глибший рівень співпраці російської диктатури з корейськими колегами.

За кілька днів після повідомлення українських ЗМІ в Міноборони Південної Кореї повідомили, що не виключають, що ракетною та снарядною компонентою співпраця Росії та КНДР не обмежиться і Кім може дати Путіну своїх військових для війни.

Згодом цю інформацію підтвердив особисто міністр оборони Південної Кореї Кім Йонг Хьон, а потім вона понеслася світовими ЗМІ. Зокрема, The Washington Post написала, що в Україні вже воюють солдати з Північної Кореї, а ще декілька тисяч проходять вишкіл на теренах Росії для подальшого залучення до російського вторгнення.

Є висока ймовірність, що військові з КНДР воюють на боці Росії в Україні / Фото AP

13 жовтня президент Зеленський нарешті офіційно підтвердив цей факт як доконаний.

Ми бачимо, що нарощується союзництво між Росією й такими режимами, як у Північній Кореї. Це вже не просто про передачу зброї. Це фактично про передачу людей з Північної Кореї до військових сил окупанта. Очевидно, що в таких умовах наші відносини з партнерами потребують розвитку. Фронт потребує більшої підтримки. Коли ми говоримо про більшу далекобійність для України та більш рішуче постачання для наших сил – це не просто перелік військових засобів. Це про збільшення тиску на агресора, який буде для Росії сильнішим, ніж вони можуть витримати. І це про недопущення більшої війни,
– Володимир Зеленський у вечірньому зверненні до нації та союзників від 13 жовтня визнає факт корейської загрози.

Український лідер закликав світ відреагувати на чергову ескалацію з боку агресора. Бо взагалі це вже значна ескалація, адже фактично КНДР вступила у відкриту війну проти України на боці Росії.

• Тієї самої Росії, яка саботує міжнародні санкції проти корейських комуністів, за які свого часу сама ж і голосувала в ООН.
• Тієї самої Росії, яка, швидше за все, прискорила ядерну програму КНДР і абсолютно точно – ракетну. Завдяки цьому було створено велику ядерну загрозу для світу та джерело нестабільності на довгі десятиліття.
• Тієї самої Росії, що уклала угоду з КНДР про постачання снарядів і ракет, які нині стають ледь не основою для російської артилерії.

Зверніть увагу! За оцінками експертів, опитаних журналістами видання The Times, Росія отримала від Кім Чен Ина 3 мільйони снарядів на рік, тобто це десь половина річного арсеналу окупантів.

При цьому значна кількість снарядів – це брак, подекуди – небезпечний для тих, хто стріляє. Втім, росіяни готові йти на такий ризик, адже не мають інших варіантів.

Нині ж, як очікується, КНДР візьме участь у війні не лише як оператор ракет чи постачальник зброї, а й безпосередньо власними людьми, які будуть гинути та намагатимуться вбивати українців. Тобто маємо стрибок від підтверджених десятків корейських комуністів до тисяч. І це вже зовсім інша справа.

Військові КНДР / Фото kcna.kp

Важливо! На цьому "новини ескалації" не закінчуються, бо Китай розпочав військові навчання навколо Тайваню. Вони полягають у відпрацюванні блокування острова. Синхронно з Китаєм армія КНДР привела у повну бойову готовність свою артилерію та планує підірвати дороги, що ведуть до Південної Кореї. При цьому сестра лідера Північної Кореї та його права рука Кім Йо Чжон поспішила заявити, що на Південну Корею чекає "жахлива катастрофа".

Такою була реакція на розкидання південнокорейськими безпілотниками листівок над територією, що контролюють комуністи. Ця акція стала відповіддю на повітряні кулі зі сміттям, що надсилав Кім на Південну Корею. Зазначимо, що артилерію у цьому випадку також треба боятися, бо столиця Південної Кореї місто Сеул – лише за 62 кілометри від демілітаризованої зони.

КНДР готується підірвати дороги, що ведуть до Південної Кореї / Фото South Korean Ministry of National Defense, AFP

Яка чисельність армії КНДР

Ще кілька місяців тому у такий розвиток подій було важко повірити, але нині ми живемо саме в цьому таймлайні, тому мусимо розуміти, яку небезпеку несе корейська армія.

Що треба розуміти про армію КНДР? Її дуже багато. У Північній Кореї діє загальний військовий обов'язок (зі 17 років, термін служби – 10 років для чоловіків і 5 для жінок), бо ця країна живе в стані війни та постійно готується до відновлення конфлікту з Південною Кореєю.

Непомірний дисбаланс між витратами на армію та всі інші потреби призвів до того, що більшість з 26-мільйонного населення країни живе за межею бідності, голод у КНДР звичне явище, як і репресії.

Точна кількість вояків Кіма невідома, бо це одна з найбільш закритих держав світу. Експерти називають кількість від 800 тисяч до 1,2 мільйона солдатів. Крім того, є 4 мільйони резервістів. Більшість з цього воїнства – це такі собі "трудові армії". Вони зайняті будівництвом інфраструктури та воєнних укріплень, а також збиранням врожаю та подоланням наслідків природних катастроф (до прикладу, після нещодавньої масштабної повені).

Для чого корейські найманці Путіну

Боєздатність цього війська низька, бо воно, по-перше, не має бойового досвіду – Корея не воює з середини 1950-их, хоча й тоді корейська армія швидко закінчилася і за неї воювали вже китайці. Також ця армія має застарілу зброю та техніку.

Втім, у корейців є й переваги – вони досягли значних успіхів у воєнному будівництві, а їхні інженери добре знаються на створенні великої мережі бункерів та інших захисних споруд. Цей товар Кіми вже продавали на експорт. Зокрема, свої підземні тунелі в Лівані "Хезболла" отримала саме завдяки корейським комуністам.

Також корейська армія в руках Путіна може стати "дешевим гарматним м'ясом", бо корейські вояки покірні та багато не просять. Ще влітку 2024 року південнокорейське видання Jayupress писало, що нібито Путін запрошує воювати на Донбас 3 або навіть 4 інженерні бригади з КНДР. Також називалися конкретні суми – нібито Путін готовий платити по 800 доларів на місяць кожному найманцю і на рік весь кошторис складатиме лише десятки мільйонів доларів на рік.

Для Росії це "смішні гроші" і на 800 доларів не спокуситься нині навіть алкоголік із Забайкалля чи Тули, натомість для корейських чоловіків це страшні суми (навіть якщо більшу частину з них забере собі Кім та його сестра). Тоді до інформації Jayupress серйозно ніхто не поставився, бо ЗМІ з Південної Кореї часто люблять буквально вигадувати всілякі нісенітниці про КНДР (типу висадки на сонці та перемоги корейських футболістів на Чемпіонаті світу 2010 року). Бо перевірити це складно, а ступінь шизофренії в Північній Кореї такий, що там дійсно можливі будь-які збочення. Втім, цього разу дуже схоже, що колеги з Південної Кореї дійсно написали правду.

Солдати КНДР / Фото kcna.kp

У чому загроза найманців з КНДР і чи можуть вони прорвати фронт

Якою б не була великою Росія, її ресурс не безмежний, інакше б окупанти не підіймали постійно виплати за укладання контракту (чинний рекорд преміальних виплат складає 3 мільйони рублів – це понад 20 000 доларів). При цьому "ідейні" та "зеки" закінчилися ще у 2023 році, а нині російська влада вигрібає ледь не останніх маргіналів. При цьому темпи людських втрат окупантів тільки зростають (бо "м'ясні штурми" самі з собою не сходять), а значить – треба шукати нові варіанти.

Ними стали навербовані найманці з Куби, Непалу, Індії, Африки, Сербії, Сирії, а також гастарбайтери з Центральної Азії, які на свою біду отримали російське громадянство. Втім, залучення цих людей виявилось як дорогим, так і проблемним. Навіть на рівні дипломатії (поверненню індійських найманців був присвячений візит до Росії Нарендри Моді).

Натомість КНДР пропонує тисячі готових помирати за копійки людей, при чому для значної кількості з них візит до України стане можливістю нарешті нормально поїсти та отримати доступ до інтернету.

Бойові якості цього воїнства викликають питання, проте росіянам буде достатньо й цього. Корейців можна поставити в тилу, можна делегувати їм копання траншей, обслуговування логістики – все це вивільнить людський ресурс для штурмів. Також, після підготовки та вивчення основних команд російською, на штурми через кілька місяців можна буде кинути й комуністів. Для цього навіть не потрібно буде вчити російської мови всіх – достатньо лише офіцерів, бо нині окупанти перейшли на схему, коли штурмовою групою командують дистанційно завдяки інтернету та безпілотникам. Фактично штурмовики окупантів діють як роботи, якими керує зі штабного пункту в режимі реального часу офіцер.

Страшний твіт Тараса Чмута:

Хоча наразі українська розвідка й не фіксує появи на фронті корейських піхотинців (це б одразу стало відомо, бо переговори штурмовиків активно перехоплюють), на мікрорівні залучення північнокорейських найманців цілком реально (можливо, вже в найближчі місяці). Але з масштабуванням дійсно будуть проблеми.

Тому твіт Тараса Чмута про потенційний "прорив фронту" корейцями та вихід ними "на оперативний простір" є швидше закликом не до "помиральної ями", а до дискусії та певних дій. І не лише в самій Україні, але й на рівні союзників.

Бо 10 тисяч піхоти – це дійсно велика сила, але Росія довела за роки вторгнення, що для великих операцій їй потрібно значно більше. І це буде повільне витискання (як у Бахмуті чи Авдіївці), несміливі рейди в стилі Гудеріана чи Роммеля. На наявність Роммелів серед новоприбулих також не варто розраховувати, як і на те, що комусь із комуністів росіяни довірять оперативне командування. Тому корейські найманці – це не про прорив, а про підтримку темпів наступу та інтенсивності бойових дій, які неминуче мають впасти.

Для України поява на фронті ще й корейських найманців – це погані новини, бо з ними треба щось робити, проте це також і сигнал для заходу про посилення підтримки України та, якщо дивитися глобально, визнання Вашингтоном помилковості власної тактики умиротворення агресорів у Москві та Пхеньяні. Наслідки цього провалу ми всі спостерігаємо просто зараз.